24 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/15632/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом засідання від 17.08.2024 №17 в частині відмови у наданні (оформленні) позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
зобов'язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повторно розглянути заяву позивача від 19.07.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є онуком ОСОБА_2 (особа з інвалідністю 2 групи) здійснює за ним догляд та проживає за однією адресою. Інших осіб, які б мали здійснювати догляд за ОСОБА_2 (особою з інвалідністю 2 групи) не має, а тому позивач має законну підставу для відстрочки від мобілізації на підставі п.14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також вказує, що донька ОСОБА_2 (особа з інвалідністю 2 групи) - ОСОБА_3 (матір позивача) не може здійснювати догляд за батьком, оскільки вона здійснює догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_4 і призначена її піклувальником.
16.12.2024 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про правомірність прийнятого рішення щодо відмови позивачу у наданні відстрочки та зазначив, що позивач не надав доказів, визначених у п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» неможливості членом сім'ї першого ступня споріднення - ОСОБА_5 здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 та потребу останнього у постійному догляді.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю 2 групи.
Здійснюючи догляд за ОСОБА_2 , позивач 19.07.2024 звернувся до відповідача з заявою та відповідними документами про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Згідно з витягом з протоколу №17 від 24.07.2024 засідання комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у наданні відстрочки від призову відповідно до п.14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в зв'язку з наявністю особи першого ступеня споріднення (матір), яка відповідно до закону повинна утримувати особу з інвалідністю (а.с.40 зворот).
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Спірним у даній справі є право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Частинами першою, другою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону).
Згідно частини шостої статті 2 Закону розрізняють такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І та ІІ групи, які зайняті постійним доглядом за такою особою та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що ОСОБА_2 (особа з інвалідністю 2 групи) є його дідусем, за яким позивач здійснює догляд та проживає за однією адресою. Інших осіб, які б мали здійснювати догляд за ОСОБА_2 (особою з інвалідністю 2 групи) не має, а тому позивач має законну підставу для відстрочки від мобілізації на підставі п.14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд зазначає, що позивач для реалізації свого права на відстрочку повинен бути членом сім'ї другого ступеня споріднення з ОСОБА_2 , зайнятим постійним доглядом за ним, та повинні бути відсутні члени сім'ї першого ступеня споріднення або за їх наявності вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
В свою чергу, членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
При цьому, як встановлено судом та слідує з матеріалів справи у ОСОБА_2 (особа з інвалідністю 2 групи) є донька ОСОБА_6 , яка є для останнього членом сім'ї першого ступеня споріднення та у відповідності до законодавства України зобов'язана утримувати своїх батьків.
Так, обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у Сімейному кодексі України.
Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_6 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Щодо посилань позивача, що ОСОБА_6 не може здійснювати догляд за батьком, оскільки вона здійснює догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_4 і призначена її піклувальником, то останні судом не приймаються до уваги, оскільки як встановлено судом вище ОСОБА_6 зобов'язана піклуватися про своїх батьків.
Крім того, факт догляду ОСОБА_7 за своєю матір'ю не свідчить про те, що вона відсутня як член сім'ї першого ступеня споріднення з ОСОБА_2 .
Також суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказах, а саме: довідки МСЕК за № 793745 серії 12АГГ, якою ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, висновку ЛКК за № 1090 від 27.06.2024, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та довідки про отримання компенсації за надання догляду ОСОБА_2 на непрофесійній основі не слідує, що ОСОБА_2 потребує саме постійного догляду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення у формі протоколу № 17 від 24.07.2024 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак, з урахуванням зазначеного, зважаючи на не доведення позивачем наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у суду відсутні правові підстави для зобов'язання Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повторно розглянути заяву позивача від 19.07.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стосовно інших посилань позивача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 24.02.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО