25 лютого 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5127/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не донарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень за березень 2023 року у зв'язку зі смертю рідного брата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрільця-санітара гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень за березень 2023 року у зв'язку зі смертю рідного брата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрільця-санітара гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 з врахуванням вже нарахованої та виплаченої суми.
Позов обґрунтовано тим, що позивачу не в повному обсязі було виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, у зв'язку із загибеллю її рідного брата - ОСОБА_2 , який на момент загибелі перебував на військовій службі в особовому складі військової частини НОМЕР_1 . Так, загиблому ОСОБА_2 було призначено до виплати додаткову винагороду лише в сумі 41935,48 грн, а тому позивач вважає, що наявні підстави для донарахування та виплати додаткової винагороди в сумі 58064,52 грн.
Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази у відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про безпідставність заявлених позивачем вимог. Так, відповідач визнає, що загиблий ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу в особовому складі військової частини НОМЕР_1 , проте строк проходження ОСОБА_2 військової служби за березень 2023 року становить лише 13 днів, а подальшому він був виключений зі списків особового складу частини у зв'язку із загибеллю під час виконання бойових дій. Відповідно, військова частина НОМЕР_1 провела нарахування та виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди за 13 днів служби і призначена до виплати сума становить 41935,48 грн, яка була виплачена ОСОБА_1 як члену сім'ї загиблого військовослужбовця. Стосовно доводів позивача про виплату додаткової винагороди за березень 2023 року у сумі 100000,00 грн відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_2 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 19 березня 2023 року, то саме з цієї дати здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 . Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Правом подати відповідь на відзив позивач (її представник) не скористалась.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 січня 2023 року ОСОБА_2 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України в особовому складі військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 березня 2023 року №80 ОСОБА_2 було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 починаючи з 19 березня 2023 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув у с. Білогорівка Бахмутського району Донецької області у зв'язку з наскрізним вогнепальним пораненням голови внаслідок військових дій, що підтверджується довідкою про причину смерті №2731 від 29 березня 2023 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 11 квітня 2023 року, виданим Заставнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 квітня 2023 року №104 ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок наскрізного поранення голови. Похований 31 березня 2023 року у м. Заставна Чернівецької області. Зазначеним наказом також зобов'язано виплатити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 додаткову винагороду за безпосередню участь у діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) за березень 2023 року у розмірі 41935,48 грн.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується учасниками, ОСОБА_1 є рідною сестрою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
14 червня 2024 року ОСОБА_1 отримала на свій банківський рахунок кошти від військової частини НОМЕР_1 в сумі 99207,29 грн як родич загиблого військовослужбовця, що підтверджується випискою по картковому рахунку за період 14 червня 2024 року.
25 липня 2024 року адвокатом Ісар О.Я., діючою в інтересах ОСОБА_3 на підставі ордера про надання правничої допомоги та договору про надання правової допомоги від 23 липня 2024 року, направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит, в якому, серед іншого, містилось прохання про надання довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами розгляду вказаного адвокатського запиту військова частина НОМЕР_1 листом від 12 серпня 2024 року №3472 повідомила про те, що ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 і був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 , за період безпосередньої участі у бойових діях було нараховано та виплачено додаткову винагороду за березень 2023 року у розмірі 41935,48 грн на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11 квітня 2024 року №104.
29 серпня 2024 року позивач звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_2 у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у розмірі 58064,52 грн (як різницю від загальної суми додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн між фактично виплаченою сумою додаткової винагороди 41935,48 грн).
Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду з цим позовом вона не отримувала відповіді на вказану вище заяву від 29 серпня 2024 року.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у розмірі 100000 гривень за березень 2023 року у зв'язку зі смертю рідного брата ОСОБА_2 , позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025 строк дії воєнного стану продовжено.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови №168 (в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022, №43 від 20.01.2023 яка була чинна на момент смерті загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац 4 пункту 1 Постанови №168).
Абзацами 5, 8 пункту 1 Постанови №168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Отже, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця внаслідок отриманих ним поранень (травм) після введення воєнного стану за ним зберігається право на нарахування та виплату додаткової винагороди за весь місяць, в якому він загинув.
При цьому виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 здійснюється лише на підставі наказів командирів (начальників) військових частин за умови безпосередньої участі військовослужбовця (у тому числі й загиблого) у бойових діях або забезпечення ним здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Як встановлено у пункті 3 Розділу І Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 8 Розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Згідно з абзацом 2 пункту 10 Розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини),- виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер).
Пунктом 1 Розділу XXX Порядку №260 передбачено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Отже, вказаними нормами передбачено право на отримання особами, визначеними пунктом 1 Розділу XXX Порядку №260, нарахованого загиблому військовослужбовцю грошового забезпечення, яке не було ним отримано до дня смерті (загибелі). При цьому до складу грошового забезпечення загиблого військовослужбовця може включатися додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови №168, нарахування і виплата якої здійснюється у тому числі й за місяць, у якому загинув (помер) військовослужбовець.
Дослідженням наявних у справі матеріалів судом встановлено таке.
Згідно з довідкою про належне та виплачене грошове забезпечення та інших виплат при загибелі військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , який був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу №80 від 19 березня 2023 року та виключений зі списків особового складу частини на підставі наказу №104 від 11 квітня 2023 року, було нараховане грошове забезпечення за 13 днів служби, а саме за період з 19 березня 2023 року по 31 березня 2023 року
До складу грошового забезпечення ОСОБА_2 за 13 днів військової служби у березні 2023 року включено такі складові: посадовий оклад - 1182,58 грн, оклад за військове звання - 222,26 грн, надбавка за ВОВЗ (100%) - 1404,84 грн, премія (624%) - 7379,30 грн, додаткова винагорода - 41935,48 грн, матеріальна допомога - 24296,80 грн, грошова допомога на оздоровлення - 24296,80 грн.
Загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_2 за березень 2023 року склала 100718,06 грн, з вирахуванням військового збору 1,5% (1510,77 грн) до виплати призначено суму 99207,29 грн (100718,06 грн - 1510,77 грн = 99207,29 грн).
При цьому, як свідчить зміст зазначеної вище довідки, сума додаткової винагороди (як і інші види грошового забезпечення), була визначена пропорційно дням служби (безпосередньої участі у бойових діях та заходах) за березень 2023 року: 100000,00 грн / 31 календарний день х 13 фактично відпрацьованих днів, що становить 41935,48 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що загальну суму грошового забезпечення у розмірі 99207,29 грн за проходження ОСОБА_2 військової служби у період з 13 березня 2023 року по 31 березня 2023 року було виплачено на картковий рахунок ОСОБА_1 14 червня 2024 року як члену родини загиблого військовослужбовця, що не заперечувалося жодним з учасників справи в ході її судового розгляду.
Отже, з наведеного вбачається, що на виконання положень Постанови №168 та Порядку №260 військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування додаткової винагороди загиблому військовослужбовцю ОСОБА_2 за весь місяць, в якому він загинув, та на виконання пункту 1 Розділу XXX Порядку №260 проведено її виплату (разом з іншими видами грошового забезпечення) позивачу - ОСОБА_1 як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Стосовно доводів позову про те, що позивачу до виплати належить також і різниця в сумі 58064,52 грн, то такі суд вважає безпідставними, адже згідно з вимогами Постанови №168 розрахунок додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень здійснюється, виходячи з розрахунку днів, протягом яких військовослужбовець фактично брав участь у бойових діях та заходах упродовж одного календарного місяця. Натомість у даному випадку матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 приступив до виконання службових обов'язків в особовому складі військової частини НОМЕР_1 лише з 19 березня 2023 року, тобто нарахування та виплата ОСОБА_2 грошового забезпечення, у тому числі й додаткової винагороди, проводилося саме з цієї дати включно по останній день місяця, в якому загинув ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачем доведено, що у спірних відносинах він діяв обґрунтовано та правомірно. Тому, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя О.П. Лелюк