25 лютого 2025 року справа № 580/10598/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Головне управління відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягають в непризначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком;
- скасувати рішення № 232650003250 від 16 вересня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , з моменту його звернення з заявою про призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до грудня 2014 року проживав в Автономній Республіці Крим, з листопада 2016 року отримував пенсію за віком від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну переказ пенсії припинився. Позивач неодноразово усно та письмово звертався до органів Пенсійного фонду України за консультацією щодо пенсії за віком, однак отримував відмови.
10.09.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач відмовив у призначенні пенсії.
Позивач вказує, що чинне пенсійне законодавство передбачає подання заявником, зокрема, заяви про призначення пенсії за віком, в якій зазначається про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Тобто саме заявник повністю відповідає за достовірність та правдивість звернення до органу Пенсійного фонду України.
Ухвалою від 12.11.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.12.2024 представниця відповідача подала до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за результатом розгляду документів, долучених до звернення до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, однак відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю та неможливістю отримання пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії заявника органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 05.06.2018.
Згідно довідки від 01.12.2014 № 7125-228 (а.с. 13) зареєстроване місце проживання позивача - АДРЕСА_1 . З грудня 2014 позивач проживає на підконтрольній Україні території, 01.12.2014 взятий на облік як ВПО та фактично проживає за вдресою: АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що у зв'язку із досягненням 60-річного віку, з 2016 перебував на обліку та отримував пенсію у АР Крим від органів пенсійного фонду російської федерації, яку отримував нарочно через кур'єрів. Після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну у лютому 2022 року переказ пенсії припинився.
10.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком, зазначивши у заяві, що пенсію від органів пенсійного фонду російської федерації не отримує, громадянство держави окупанта не прийняв. Зареєстрований та проживає як ВПО з 01.12.2014 в с. Матусів, Звенигородський район, Черкаська область.
Рішенням від 16.09.2024 № 232650003250 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило у призначенні пенсії за віком, зазначивши, що заявник досяг пенсійного віку до дати видачі довідки про статус внутрішньо переміщеної особи (від 26.10.2023), тобто питання призначення йому пенсії має вирішуватися з урахуванням інформації про факт отримання/неотримання пенсії за попереднім місцем проживання пенсійного забезпечення російської федерації. Однак, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що в свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до установ російської федерації.
Рішення відповідача про відмову в призначені пенсії позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частина 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлює, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Наявні у матеріалах справи докази вказують, що станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (10.09.2024) позивач досяг віку - 68 років, обсяг страхового стажу, який підтверджує відповідач складає - 35 років 4 місяці 9 днів (підтверджується формою РС-право, а.с. 75).
Відповідно до пункту 14-4 Розділу XV Закону № 1058-IV громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Згідно підпункт 9 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Таким чином, призначення та виплата позивачу, як особі, яка під час тимчасової окупації АР Крим виїхала на підконтрольну Україні територію, пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV можливе за умови неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У алгоритмі призначення пенсії орган, що призначає пенсію, звертається із запитом до органів пенсійного забезпечення російської федерації стосовно перебування особи на обліку як одержувача пенсії. Разом з тим, у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Суд врахував, що відповідач у спірному рішенні зазначив, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що в свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до установ російської федерації.
Таким чином, у спірних правовідносинах, неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням особи про це органу Пенсійного фонду в заяві про призначення пенсії.
Суд врахував, що у заяві про призначення пенсії за віком від 10.09.2024 позивач зазначив, що пенсію від органів пенсійного фонду російської федерації не отримує, громадянство держави окупанта не прийняв. Зареєстрований та проживає як ВПО з 01.12.2014 в с. Матусів, Звенигородський район, Черкаська область.
Таким чином, повідомивши про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації позивач дотримався вимог пункту 14-4 Розділу XV Закону № 1058-IV.
Крім того, суд врахував, що станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (10.09.2024) позивач досяг віку - 68 років, обсяг страхового стажу, який підтверджує відповідач складає - 35 років 4 місяці 9 днів (підтверджується формою РС-право, а.с. 75), тобто наявні усі необхідні умови, встановлені Законом № 1058-IV, для призначення пенсії за віком.
За вказаних обставин, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
У свою чергу відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, за відсутності передбачених Законом підстав, відповідач порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16 вересня 2024 року № 232650003250 є протиправним, у зв'язку із чим його належить скасувати.
Враховуючи визначені ст. 26 Закону № 1058-IV підстави призначення пенсії за віком, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком - вік та стаж, суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) прийняти рішення про призначення з 10.09.2024 (дня звернення за пенсією згідно ч. 1 ст. 45 Закону № 1058) позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягають в непризначенні пенсії за віком, адже за результатами розгляду заяви позивача від 10.09.2024 відповідач прийняв спірне рішення, і саме це рішення порушує права позивача.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16 вересня 2024 року № 232650003250 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти рішення про призначення з 10.09.2024 ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (адреса ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.02.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК