25 лютого 2025 року справа № 580/578/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
20.01.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання неправомірною бездіяльності, яка виявилася у тому, що посадові особи відповідача не надали у термін, установлений чинним законодавством України, відповідь на його запит на інформацію від 19.12.2024 (початок перебігу строку звернення до суду позивач пов'язує із 09.01.2025 - датою, коли йому за його розрахунками мала надійти відповідь відповідача на вказаний вище запит, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 09.07.2025);
зобов'язання відповідача надати йому відповідь на вказаний вище запит.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач недотримався норм чинного законодавства та не надав відповідь на запит.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Вказану ухвалу відповідач отримав 06.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення.
24.02.2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позову у зв'язку із досудовим врегулюванням спору. Обґрунтовуючи зазначив, що запит на інформацію позивача отримав не 25.12.2024, а 02.01.2025, що підтверджується підписом посадової особи на поштовому відправленні. Стверджує, що 22.01.2025 надав відповідь на запит позивача із повним пакетом запитуваних документів на 14 аркушах. Строк відповіді становив 20 днів. Вважає, що дотримався вимог законодавства та виконав позовні вимоги до винесення ухвали Черкаського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у цій справі.
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Згідно з посвідченням від 11.09.2023 серії УБД позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач письмово звернувся до відповідача запитом від 19.12.2024, в якому зазначив, що під час проходження військової служби у відповідача у період часу з 20.07.2023 до 31.07.2023 подав рапорти: від 20.07.2023 зареєстрований 22.07.2023 за №5121, від 26.07.2023 щодо інциденту із підполковником Ліньковим, від 27.07.2023 зареєстрований 27.07.2023 за №5296, від 27.07.2023 зареєстрований 28.07.2023 за №5338, від 29.07.2023 зареєстрований 31.07.2023 за №537). Тому просив: надати завірені копії зазначених рапортів та відповідей, рішень, наказів, розпоряджень тощо, які прийняті за результатом їх розгляду, адресу електронної пошти відповідача для подачі запитів на інформацію та звернень, проінформувати щодо способу подачі запитів на інформацію та звернень відповідачу засобами електронного зв'язку, а також надати номери засобів телефонного зв'язку відповідача. Запит вручений відповідачу 25.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення зі штрих-кодом 5260004007301.
Не отримавши відповіді на вказаний вище запит, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Оцінюючи встановлені обставини спору суд урахував другий абзац статті 19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті п'ять Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Оскільки позивач позовні вимоги обґрунтовує нормами Закону України від 15.08.2020 №2939-VI “Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI), суд урахував, що цей закон регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Посилання на вказаний Закон та вказівку про необхідність термінового опрацювання запит позивача відповідачу не містить.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Вказаний Закон передбачає поняття інформації з обмеженим доступом, якою згідно з ч.1 ст.6 Закону №2939-VI є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.
Обмеження доступу до інформації відповідно до ч.2 вказаної статті здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Згідно з ч.8 цієї статті обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Службове розслідування за фактами порушень законодавства у сфері охорони державної таємниці згідно з п.3 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, проводиться відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939. У пункті 4 цього Порядку вказано, що розслідування за фактами втрати документів або розголошення відомостей, які містять службову інформацію, проводиться відповідно до Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736.
Водночас питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР “Про звернення громадян» (далі - ЗУ №393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст.1. ЗУ №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Основні терміни вказані в ст.3 ЗУ №393/96-ВР.
Так, пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Частиною 1 ст.5 ЗУ №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ч.4 ст.5 ЗУ №393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).
Відповідно до ч.7 ст.5 ЗУ №393/96-ВР у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Порядок розгляду заяв встановлений ст.15 ЗУ №393/96-ВР.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до вимог ст.19 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Отже, ЗУ №393/96-ВР на відповідача покладено обов'язок щодо розгляду звернення позивача та надання мотивованої письмової відповіді на нього.
На підставі ч.1 ст.20 ЗУ №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз зазначених вище норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов'язків.
Водночас строк розгляду запитів на інформацію унормований в ст.20 Закону №2939-VI.
Зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною шостою ст.22 Закону №2939-VI встановлено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, законодавство покладає на відповідача обов'язок надавати за запитами відповідь, а позивач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію.
На виконання ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд урахував також висновки Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2023 року у справі №480/2784/21 відповідно до яких, зважаючи на законодавчо встановлений обов'язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв'язку.
Встановлені обставини свідчать, що запит позивача вручено відповідачу 25.12.2024, що підтверджується відомостями за номером трекінгу №5260004007301 із офіційного сайту Укрпошти за посиланням: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html та проставленням дати на рекомендованому повідомленні, чим спростовуються доводи відповідача про отримання запиту 02.01.2025. Відповідач не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів щодо надання позивачу відповіді на вказаний вище інформаційний запит. Його доводи про те, що 22.01.2025 він надав відповідь на запит позивача із повним пакетом запитуваних документів на 14 аркушах та строк відповіді становив 20 днів, не підтверджені доказами.
Суд урахував вимоги ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Врахувавши вказані вище норми законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення вимог чинного законодавства та порушив спосіб дій, які передбачені Конституцією та законами України. Як наслідок, порушив право позивача в частині розгляду його запиту на інформацію та надання відповіді на нього. Отже, допустив протиправну бездіяльність саме щодо розгляду вказаного запиту позивача, усунення якої можливе шляхом зобов'язання розглянути відповідний запит на інформацію у визначеному законом порядку, строк і спосіб та надати на нього повну відповідь. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині.
Отже, позовна заява обґрунтована у вказаних вище частинах та підлягає частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду запиту на інформацію від 19.12.2024 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути у встановлений законом порядок, строк та спосіб запит на інформацію від 19.12.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) і надати на нього повну відповідь.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 25.02.2025.