24 лютого 2025 року справа № 580/45/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
03 січня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якій просить:
1) визнати протиправними відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оформлену листом від 26.12.2024 р. № 2300-0603-8/95064 в поверненні суми збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна та пропозицію надати відомості про періоди реєстрації, проживання за період з 1.01.1992 р, по 29.06.1999 р., а також дані про не використання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду за період з 22.07.1992 р. по 4.12.2024;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 640 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0235810064 від 4.12.2024.
Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовив у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, адже угода була укладена вперше, що звільняє від сплати такого збору. Тому просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позову заперечив та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки Пенсійний фонд України не володіє повною інформацією про факт набуття права власності особою на нерухоме майно, оскільки державний реєстр речових прав на нерухоме майно заповнюється за заявницьким принципом та містить відомості лише про зареєстровані з 01.01.2013 права суб'єктів та об'єкти нерухомого майна, для позитивного вирішення порушеного у зверненні питання позивачу необхідно надати перелік документів відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740, які підтвердять факт придбання Позивачем житла вперше, копію договору купівлі-продажу нерухомості, копію платіжного доручення (квитанції) про сплату збору, завірену копію паспорта та завірену копію реєстраційного номера облікової картки платника податків. В зв'язку з тим, що Позивачем був наданий неповний пакет документів для вирішення питання щодо підготовки подання про повернення йому збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Головне управління рекомендувало позивачу надати відомості про всі місця реєстрації та дані про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового майна з 22.07.1992 до 04.12.2024. Проте позивач проігнорував рекомендацію Головного управління та не надав необхідних документів.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити повністю. Зокрема зазначила, що з 2014 року є внутрішньо переміщеною особою та не має змоги повернутися до Луганської області для збору необхідних довідок, оскільки територія на якої вона проживала тимчасово окупована внаслідок військової аргресії російської федерації.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.
04.12.2024 позивач уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального кругу Алєксєєвою І.Ю.
Під час посвідчення цього договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 17640,00 грн, що підтверджується квитанцією від 04.12.2024 №0235810064.
На звернення позивача щодо підготовки подання про повернення вказаних коштів відповідач листом від 26.12.2024 повідомив про відсутність можливості позитивного вирішення питання повернення сплаченого збору.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Так, відповідно до ст.1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч.1 ст.2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з абз.1 п.15-1 цього Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до п.15-3 Порядку №1740 Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд звернув увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну “придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), від 31.01.2018 (справа №819/1667/17), від 20.03.2018 (справа №819/1667/17), від 14.05.2019 (справа №819/259/17), які обов'язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Верховний Суд вказав, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартири конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 , нерухоме майно у позивача відсутнє.
Відповідно до довідки Державного ощадного банку України АТ ТВБВ №10023/034 Черкаського обласного управління «Ощадбанк» від 15.11.2024 позивач не значиться в списках громадян на приватизацію державного житлового фонду.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Верховний Суд у вищевказаних рішеннях вказав, що оскільки саме Держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на Державу.
Тому посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири позивачем вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Отже, доводи позивача про визнання протиправною такої відмови є обґрунтованими, а відповідна позовна вимога - підлягає задоволенню.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, заповнює реквізити рядків 6-9 Форми подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (додаток 1) даними, наведеними у відповідній платіжній інструкції (інформації) органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283, затверджено Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, відповідно до пункту 7.2 якого визначено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Відповідно до підп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача скласти в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 17640,00 грн.
З огляду на зазначене позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною викладену в листі від від 26.12.2024 р. № 2300-0603-8/95064 відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо вирішення питання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області в порядку, визначеному законодавством, скласти подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 17640 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 04.12.2024 №0235810064.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду в строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА