24 лютого 2025 року справа № 580/234/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Янківської В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
09 січня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить:
1) визнати протиправним рішення Комісія з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу підчас мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом № 15 від 26.07.2024 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивачу;
2) зобов'язати Комісія з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову підчас мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст.23 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років, про що видати відповідний документ та зробити відповідний запис у військово-обліковому документі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що він має трьох неповнолітніх дітей.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (протокол № 15 від 26.07.2024), оскільки ним не було подано підтверджуючих документів, передбачених Додатком 5 до Порядку №560.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18.12.2024 позивач подав Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, що являється особою, яка на підставі абзацу 3 частині 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (має на утриманні три і більше дітей віком до 18 років) не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Тому просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2024 №2/2/3458 позивача про те, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (протокол №23 від 19.12.2024). Причини відмови: невідповідність підтверджуючих документів, передбачених переліком додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560.
Вважаючи вищезазначену відмову комісії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України №строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє станом на час розгляду цієї справи по суті.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці
Так, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Згідно пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що 18.12.2024 позивач подав Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, що являється особою, яка на підставі абзацу 3 частині 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (має на утриманні троє і більше дітей віком до 18 років) не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Тому просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За наслідками поданої позивачем заяви із доданими документами Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2024 №2/2/3458 повідомлено позивача про те, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (протокол №23 від 19.12.2024). Причини відмови: невідповідність підтверджуючих документів, передбачених переліком додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560.
Так, згідно п. 3 додатку 5 Порядку №560 Переліку додатків, що подаються військовозобов'язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", документами, що підтверджують право на відстрочку згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону є - свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Судом встановлено, що позивач разом із заявою від 18.12.2024 були також подані Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 копії наступних документів:
- копію паспорта;
- копію військового квитка;
- копія паспорта дружини;
- копія свідоцтва про шлюб;
- копію свідоцтв про народження дітей;
- копію довідки про відсутність заборгованості зі сплати алементів;
- копію посвідчення багатодітної сім'ї.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Свідоцтвом серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідно до ч.2 та 4 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України (ст.51, 52), а також в Сімейному кодексі України (ст.180-201).
Таким чином, позивач зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Додатком 5 до Постанови №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зокрема, за підставами, визначеними п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, надаються такі документи, що підтверджують право на відстрочку: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Водночас, позивачем не надано комісії усіх визначених п.3 Додатку 5 до Постанови №560 документів.
Зокрема, не надано рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Посилання позивача на те, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2019 у справі №695/1472/19-ц стягнуто з нього на користь колишньої дружини аліменти на утримання дітей - не приймається судом до уваги, оскільки таким документом у відповідності до п. 3 додатку 5 Порядку №560 може бути лише письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
З огляду на викладене, суд погоджується з підставим прийняття спірного рішення, що відповідачем під час звернення із заявою не додано усіх необхідних документів, а отже не доведено існування обставин та наявність законних підстав для надання відстрочки відповідно до п.3 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто йдеться про принципи дотримання процедур і строків, яких повинна дотримуватися комісія ТЦК під час ухвалення рішень.
Оскільки позивач не надав відповідачу достатніх документів у т.ч. з урахуванням вимог Додатку 5 до Порядку №560, щодо підтвердження підстав для надання відстрочки відповідно до п.3 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і не довів суду належними та допустимими доказами факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, суд дійшов висновку, що спірне рішення про відмову у наданні відстрочки є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а судові витрати розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА