Справа № 560/204/25
іменем України
25 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, в якій просить:
1. Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, тобто з 17.06.2023 по 17.12.2023, виходячи із середньоденного грошового забезпечення, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, протиправною.
2. Зобов'язати військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, тобто з 17.06.2023 по 17.12.2023, виходячи із середньоденного грошового забезпечення, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
В обґрунтування позовних позивач зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини №192-ОС від 12.06.2023 він був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Водночас, відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільнені, а відтак він був змушений захищати свої права в суді.
Позивач вказує, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2023 у справі № 560/13980/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані під час військової служби дні додаткової відпустки, грошової компенсації за не використані дні щорічної (основної) відпустки за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік за період з 01.02.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відтак, на переконання позивача, оскільки остаточний розрахунок військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України відбувся лише 18.12.2024, тому відповідачем недотримано вимог статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2023 по 17.12.2023, що є наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, однак в межах шестимісячного строку з врахуванням відповідних змін до вказаної норми. Вважаючи наведене порушення своїх прав, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 10.01.2025 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Окрім того цією ухвалою було витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи.
До суду 21.01.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Як зазначає відповідач, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
За затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку але не більше ніж за шість місяців.
Останнім днем проходження військової служби в Державній прикордонній службі України позивача є 16 червня 2023 року, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (додаток 4 до позовної заяви).
Вказує, що у позовній заяві позивач зазначає, що потрібно застосовувати до даних правовідносин Кодекс законів про працю України.
Зазначає, що якщо до даних правовідносин застосовувати норми трудового законодавства, то звертає увагу суду, на той факт, що у статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Разом з тим, зауважує, що відповідач здійснював нарахування позивачу грошового забезпечення за весь період проходження служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні. Доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано. Предметом у позовній заяві ОСОБА_1 по справі №560/13980/23 було не стягнення грошового забезпечення з відповідача, а спір щодо порядку його нарахування. Нараховані суми грошового забезпечення відповідачем були нараховані позивачу та виплачені у встановлені строки.
Враховуючи вищезазначене, підстав для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку виходячи із середнього грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 немає.
Також зазначає про необхідність застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Від позивача 22.01.2025 надійшла відповідь на відзив, у якій з твердженнями, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву не погоджується, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 16.06.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.06.2023 №290-ОС позивач з 16.06.2023 виключений із списків особового складу.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.02.2023 по 16.06.2023 включно, одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, грошової компенсації за невикористані під час військової служби додаткової відпустки, передбаченою пунктом 12 часини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", грошової компенсації за не використані дні щорічної (основної) відпустки за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.02.2023 по 16.06.2023 включно, одноразову грошову допомогу при звільненні, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року, № 460, грошову компенсацію за невикористані під час військової служби додаткової відпустки, передбаченою пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", грошову компенсацію за не використані дні щорічної (основної) відпустки за 2022-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік з у рахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 16.06.2023 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані під час військової служби додаткової відпустки, грошової компенсації за не використані дні щорічної (основної) відпустки за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані під час військової служби додаткової відпустки, грошової компенсації за не використані дні щорічної (основної) відпустки за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік за період з 01.02.2023 по 16.06.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №560/13980/23 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України задоволено частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані під час військової служби дні додаткової відпустки, грошової компенсації за не використані дні щорічної (основної) відпустки за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані під час військової служби дні додаткової відпустки, грошової компенсації за не використані дні щорічної (основної) відпустки за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік за період з 01.02.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачем на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі №560/13980/23 позивачу 18.12.2024 виплачено кошти у сумі 69203,45 грн.
Враховуючи невиплату відповідачем середнього заробітку, як компенсацію за затримку розрахунку при звільнені згідно статті 117 КЗпП України, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII).
Згідно зі статтею 1-2, частиною 1 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425 (надалі - Інструкція № 425).
Однак, Законом від 20.12.1991 № 2011-XII як і Інструкцією № 425 правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України.
Так, статтею 116 КЗпП України (в редакції станом на дату виключення позивача зі списків особового складу військової частини) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Згідно частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративну справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
З урахуванням вищевикладеного обрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача необхідно здійснити в межах шестимісячного терміну. Шість місяців в цьому випадку становить період з 17.06.2023 по 17.12.2023, що складає 184 календарних дні.
Відповідно до наданої відповідачем довідки про доходи від 11.01.2025, середньоденний заробіток позивача (виходячи з розрахунку за два місяці перед звільненням) становив 1089,00 грн.
Тобто, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст. 117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 200 376,00 грн. (1089,00 х 184 кал. дні).
В цьому випадку відсутні підстави застосовувати підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки судом до спірних правовідносин застосовано приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Наведене відповідає застосованому Верховним Судом у постанові від 22.02.2024 у справі №560/831/23 підходу щодо обрахунку розміру середнього заробітку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2023 по 17.12.2023 у розмірі грошового забезпечення за шість місяців, що становить 200 376,00 грн.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2023 по 17.12.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2023 по 17.12.2023 у розмірі грошового забезпечення за шість місяців, що становить 200 376 (двісті тисяч триста сімдесят шість) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов