Справа №
560/18272/24
іменем України
25 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправною відмову у звільненні з військової служби на підставі п. п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби на підставі п. п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно не звільняє його з військової служби на зазначеній підставі попри надання усіх необхідних документів, які підтверджують необхідність постійного догляду за членом сім'ї.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві військова частина НОМЕР_1 щодо позову заперечує. Зазначає, що до рапорту ОСОБА_1 були долучені документи, які не є достатніми для звільнення з військової служби. Вказує на те, що позивач не надав належні докази, а саме висновок у потребі стороннього догляду, виданий компетентними органами МСЕК. Зазначає, що аркушем бесіди позивачу відмовлено у звільненні з військової служби.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військову службу та військовий обов'язок" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно з п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пункт 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, передбачає, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 9 розділу III Порядку №531 розгляд рапорту військовослужбовця у паперовому вигляді всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Згідно з п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009№1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Пункт 4 Положення №1317 передбачає, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 за № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання). Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 за №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 за №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся з рапортом від 22.11.2024 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , у якому просив вирішити питання щодо його звільнення з військової служби на підставі п. п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". До рапорту надав: завірені копії паспорта ОСОБА_1 , паспорта ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб, довідки МСЕК, акту від 12.09.2014, довідки №Г-03-41640, РНОКПП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , військового квитка.
За наслідками розгляду рапорту відповідач 02.12.2024 оформив аркуш бесіди, у якому міститься висновок про відмову у звільненні заявника з лав Збройних Сил України на підставі наданих документів. У аркуші бесіди зазначено, що відповідно до висновку МСЕК, відображеного у довідці до акту огляду МСЕК 12ААГ№919837 від 04.09.2024, дружині заявника ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця. Висновок (рекомендації) у потребі постійного стороннього догляду компетентними органами МСЕК не надавався, що унеможливлює прийняти рішення про звільнення із лав Збройних Сил України.
Довідкою до акта огляду МСЕК 12ААГ№919837 від 04.09.2024 підтверджується те, що ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності до 01.09.2027, причина інвалідності - загальне захворювання, визначене протипоказання важкої фізичної праці, вказівки про те, що особа потребує постійного стороннього догляду відсутні.
Водночас, за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов'язаний видати наказ по особовому складу про звільнення військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Це означає, що остаточне рішення (позитивне чи негативне) за рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби повинне бути прийняте командиром військової частини НОМЕР_1 або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Водночас судом встановлено, що за наслідками розгляду рапорту позивача рішення по суті питання командиром військової частини НОМЕР_1 прийняте не було, належних доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
В свою чергу, наявність згаданого вище аркуша бесіди суд оцінює критично, адже механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).
Згідно з пунктом 12.1 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. Відповідно до підпункту 1 пункту 12.7 Інструкції №170 бесіда з питань звільнення з військової служби проводиться з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу - командиром військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступником. Абзацом 3 підпункту 5 пункту 12.7 Інструкції № 170 визначено, що під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз'яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, водночас з'ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань. Згідно з абзацами 5, 6 підпункту 5 пункту 12.7 Інструкції №170 зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди. Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця.
У той же час, аркуш бесіди не є остаточним рішенням, яким вирішується питання звільнення або не звільнення військовослужбовця з військової служби. Аркуш бесіди використовується для фіксації змісту бесіди з військовослужбовцем щодо його звільнення, тобто він є допоміжним документом та не може вважатись рішенням у розумінні положень КАС України, тобто актом розпорядчого характеру, який створює певні юридично значимі наслідки.
Вирішуючи вимоги зобов'язального характеру, суд враховує зміст постанови Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17, де Суд зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Оскільки командиром військової частини НОМЕР_1 не був розглянутий по суті рапорт позивача і не було прийняте юридично значиме рішення, яким надана оцінка підставам для звільнення останнього з військової служби, суд вважає необхідним зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (в особі уповноваженого керівника) розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у визначений законом спосіб та прийняти рішення по суті питання відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (в особі уповноваженого керівника) розглянути у визначений законом спосіб рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та прийняти рішення по суті питання відповідно до вимог закону.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 25 лютого 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя І.С. Козачок