Справа № 560/17350/24
іменем України
25 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не виключенні з військового обліку та не видачі військово - облікового документу з проставленою відміткою про виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 та видати військово - обліковий документ з проставленою відміткою про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В обґрунтування позову зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з метою внесення до військово - облікового документа відмітки про його непридатність до військової служби згідно з висновком ВЛК від 28.05.2024. Зазначає, що відповідач протиправно не приймав рішення про виключення його з військового обліку, затягуючи час вирішення питання. У отриманій у серпні 2024 відповіді позивачу рекомендовано з'явитись за викликом до Хмельницької обласної ВЛК для підтвердження діагнозу, з чим позивач не погоджується, вважаючи, що довідка ВЛК №969, якою ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби, є законною та чинною.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 докази.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 докази.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №969 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
17.07.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив відповідно до абзацу другого частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" внести до військово - облікового документа дані про виключення його із військового обліку. До заяви були додані копії паспорта, витягу з реєстру територіальних громад, індивідуального податкового номера, довідки ВЛК №969.
На вказану заяву відповідач надав відповідь від 31.07.2024 №1/4574 про те, що з 04.05.2024 усі військовозобов'язані визнані непридатними з виключенням з військового обліку підлягають проходженню контрольного медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 перед направленням їх документів на затвердження до штатної ВЛК.
20.08.2024 позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив відповідно до абзацу другого частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" внести до військово - облікового документа дані про виключення його із військового обліку. До заяви були додані копії паспорта, витягу з реєстру територіальних громад, індивідуального податкового номера, довідки ВЛК №969.
Відповідач листом від 20.08.2024 №1/5244 повідомив, що свідоцтво про хворобу оформлено з порушенням методичних рекомендацій щодо організації роботи військово - лікарських комісій та проведення військово - лікарської експертизи в особливий період та потребує доопрацювання.
Також, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неправомірних дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Листом від 27.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що для вирішення питання виключення з військового обліку, позивачу необхідно звернутися до начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 та узгодити дату направлення для контрольного медичного огляду на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 . З огляду на викладене, підстав для вжиття заходів реагування не вбачається.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невидачі військово-облікового документа з відміткою про виключення з військового обліку протиправною, позивач звернувся до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжений та триває на цей час.
Частиною 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначені підстави виключення з військового обліку. Згідно з п. 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів.
Відповідно до п.12 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі -Положення №154) керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Оскільки відповідач є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обліку і військової служби, саме на нього покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Встановлені обставини та форма надання відповіді відповідачем доводять, що він за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача не прийняв відповідного рішення та не оформив для позивача виключення з військового обліку військовозобов'язаних або обґрунтованої відмови у такому виключенні.
Роз'яснення відповідача листами не узгоджуються зі вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення).
Зважаючи, що відповідач не прийняв акту владно-розпорядчого характеру щодо отриманих заяв позивача про виключення з військового обліку військовозобов'язаних, не з'ясовував передбачених вказаним вище Законом підстав для такого виключення, порушення заявленого права позивача допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяв.
Також, як встановлено зі змісту повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідач не зазначив про будь - які передбачені законом підстави для не вирішення заяви позивача по суті на час звернення, а також не надав оцінку тим документам, які були додані. Так, не було зазначено про відсутність будь-яких необхідних документів або не підтвердження будь-яких обставин або фактів, які підлягали встановленню, що перешкоджало б прийняттю рішення за зверненням позивача.
Відтак, суд вважає, що заява ОСОБА_1 не була вирішена відповідачем у встановлений законом спосіб, що свідчить про наявність необґрунтованої та протиправної бездіяльності зі сторони суб'єкта владних повноважень.
З огляду на це, необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 17.07.2024 та прийняти рішення відповідно до наданих повноважень та вимог закону. За результатами повторного розгляду звернення позивача від 17.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_8 повинен прийняти акт (рішення) розпорядчого характеру по суті порушеного питання, надавши оцінку усім наданим заявником документам та врахувавши усі суттєві та відомі обставини.
Із врахуванням висновків суду про наявність протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви позивача, позовні вимоги в іншій частині суд вважає передчасними.
Таким чином з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, як про це просить позивач, суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
На підтвердження понесених витрат представником позивача адвокатом Ковальчук І.М. надано:
- Договір про надання правової допомоги від 18.11.2024;
- детальний опис витрат за надану правову допомогу до Договору про надання правової допомоги від 18.11.2024;
- платіжна інструкція від 20.11.2024 на суму 9999,86 грн;
- ордер на надання правничої допомоги від 21.11.2024 серії ВТ №1055206.
Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу учасників справи на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На думку суду, надані адвокатом послуги, що зазначені в детальному описі витрат адвоката за надану правову допомогу до Договору про надання правової допомоги від 18.11.2024, охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви та інших процесуальних документів, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю такої роботи.
Крім того, ця адміністративна справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.
Виходячи з викладеного, суд при визначенні такої суми дійшов висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.07.2024 про виключення його з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 від 17.07.2024 (з доданими документами) щодо виключення його з військового обліку та прийняти рішення в межах наданих повноважень відповідно до вимог закону.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуюча суддя Д.Д. Гнап