Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
24 лютого 2025 р. № 520/3894/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати рішення командира військової частини НОМЕР_1 , у формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №188 від 01.12.2022 щодо зняття військовослужбовця ОСОБА_1 з усіх видів грошового забезпечення - протиправним;
- визнати бездіяльність щодо невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення за листопад 2022 року та лютий 2023 року - протиправною;
- визнати бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги за отримане 27 лютого 2023 року військовослужбовцем ОСОБА_1 поранення - протиправною;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 у повному обсязі грошове забезпечення за листопад 2022 року та лютий 2023 року, одноразову грошову допомогу за отримане 27 лютого 2023 року поранення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Позивачем в якості відповідача у позовній заяві визначено Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, проте до нього позовних вимог не заявлено.
Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач простить суд визнати рішення командира військової частини НОМЕР_1 , у формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №188 від 01.12.2022 щодо зняття військовослужбовця ОСОБА_1 з усіх видів грошового забезпечення - протиправним; визнати бездіяльність щодо невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення за листопад 2022 року та лютий 2023 року - протиправною; визнати бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги за отримане 27 лютого 2023 року військовослужбовцем ОСОБА_1 поранення - протиправною; зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 у повному обсязі грошове забезпечення за листопад 2022 року та лютий 2023 року, одноразову грошову допомогу за отримане 27 лютого 2023 року поранення.
Проте, військова частина НОМЕР_1 в якості відповідача в позовній заяві не зазначена.
Наведене вказує на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
З огляду на вказане, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом надання уточненої позовної заяви, в якій уточнити зміст позовних вимог до відповідача або зазначити належного відповідача та вимоги до нього.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли зокрема у зв'язку з незгодою позивача з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №188 від 01.12.2022 щодо зняття військовослужбовця ОСОБА_1 з усіх видів грошового забезпечення.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ч. 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно абз. 1 ч. 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У пункті 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Тобто, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що законодавством передбачено право, зокрема військовослужбовця, оскаржити наказ щодо проходження служби у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Таким чином, місячний строк для звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про визнання рішення командира військової частини НОМЕР_1 , у формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №188 від 01.12.2022 щодо зняття військовослужбовця ОСОБА_1 з усіх видів грошового забезпечення - протиправним сплив 01.01.2023.
Як вбачається з позовної заяви, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 19.02.2025 (згідно дати на позовній заяві, яка була сформована та подана до Харківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" та була зареєстрована судом 19.02.2025 згідно відтиску штампу канцелярії суду на позовній заяві), тобто з пропуском передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, місячного строку звернення до суду більше ніж на 2 роки.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
Як зазначалось судом раніше, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, позивач заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду разом з позовною заявою до суду не надавав.
Частинами 1 та 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та доказів на підтвердження поважності таких причин.
Також, судом встановлено, що в позовній заві міститься клопотання про витребування доказів, яким позивач просить суд витребувати:
- завірену належним чином копію особової справи на військовослужбовця ОСОБА_1 . Цей доказ підтвердить факт, період несення позивачем військової служби;
- завірені належним чином копії документів про виплату військовослужбовцю ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з серпня 2022 року по теперішній час. Ці докази підтвердять, що позивачу до цього часу не виплачене грошове утримання за листопада 2022 р. та лютий 2023 р. та одноразову грошову допомогу за поранення;
- завірені належним чином копії документів на підтвердження самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_1 військової частини № НОМЕР_1 . Ці докази нададуть суду можливість переконатися, що військовослужбовець ОСОБА_1 ніколи за весь час несення військової служби самовільно не залишав військову частину.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Як вбачається з клопотання позивача про витребування доказів, у ньому відсутня обов'язкова інформація, передбачена ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме позивачем не зазначені заходи, яких вжито ним для отримання вказаних доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду приведене у відповідність ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про витребування доказів із зазначенням заходів, які вжито позивачем для отримання зазначених доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 5, 8 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивачем не надано довідки №3224 про те, що ОСОБА_1 обмежено-придатний до військової служби; доказів перебування позивача на лікуванні (виписки з лікувального закладу; медичної карти; довідки тощо) після отриманого 27.02.2023 поранення; доказів звернення позивача до відповідача з питань, які викладені у прохальній частині позовної заяви, а саме, щодо нарахування і виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 у повному обсязі грошового забезпечення за листопад 2022 року та лютий 2023 року, одноразової грошової допомоги за отримане 27 лютого 2023 року поранення та відповідь відповідача на таке звернення із вказаних питань.
Отже, позивачу необхідно надати до суду довідку №3224 про те, що ОСОБА_1 обмежено-придатний до військової служби; докази перебування позивача на лікуванні (виписки з лікувального закладу; медичної карти; довідки тощо) після отриманого 27.02.2023 поранення; докази звернення позивача до відповідача з питань, які викладені у прохальній частині позовної заяви, а саме щодо нарахування і виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 у повному обсязі грошового забезпечення за листопад 2022 року та лютий 2023 року, одноразової грошової допомоги за отримане 27 лютого 2023 року поранення та відповідь відповідача на таке звернення із вказаних питань.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:
- уточнену позовну заяву, в якій уточнити зміст позовних вимог до відповідача або зазначити належного відповідача та вимоги до нього;
- заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та доказів на підтвердження поважності таких причин;
- приведене у відповідність ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про витребування доказів із зазначенням заходів, які вжито позивачем для отримання зазначених доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
- довідку №3224 про те, що ОСОБА_1 обмежено-придатний до військової служби; докази перебування позивача на лікуванні (виписки з лікувального закладу; медичної карти; довідки тощо) після отриманого 27.02.2023 поранення; докази звернення позивача до відповідача з питань, які викладені у прохальній частині позовної заяви, а саме щодо нарахування і виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 у повному обсязі грошового забезпечення за листопад 2022 року та лютий 2023 року, одноразової грошової допомоги за отримане 27 лютого 2023 року поранення та відповідь відповідача на таке звернення із вказаних питань.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- уточнену позовну заяву, в якій уточнити зміст позовних вимог до відповідача або зазначити належного відповідача та вимоги до нього;
- заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та доказів на підтвердження поважності таких причин;
- приведене у відповідність ч. 2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про витребування доказів із зазначенням заходів, які вжито позивачем для отримання зазначених доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
- довідку №3224 про те, що ОСОБА_1 обмежено-придатний до військової служби; докази перебування позивача на лікуванні (виписки з лікувального закладу; медичної карти; довідки тощо) після отриманого 27.02.2023 поранення; докази звернення позивача до відповідача з питань, які викладені у прохальній частині позовної заяви, а саме щодо нарахування і виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 у повному обсязі грошового забезпечення за листопад 2022 року та лютий 2023 року, одноразової грошової допомоги за отримане 27 лютого 2023 року поранення та відповідь відповідача на таке звернення із вказаних питань.
Роз'яснити позивачу, що у разі, якщо ним не буде усунено недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, її буде повернуто позивачеві.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя М.М.Панов