Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
25 лютого 2025 року справа № 520/440/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.10.2024 року №203040015629 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на підставі її заяви від 07.10.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 07.10.2024 року пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру», ч. 2 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України Харківській області протиправно відмовило у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що порушує право позивачки на вільне володіння своїм майном у вигляді пенсії.
Ухвалою суду від 15.01.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Представником ГУ ПФУ в Харківській області подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13 лютого 1988 року був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15.10.2008р. серії НОМЕР_2 (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.05.2018р. серії НОМЕР_3 (а.с. 20).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2024р. та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання.
07.10.2024р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо виділення частки з пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
За результатом розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Харківській області 16.10.2024р. ухвалено рішення №203040015629, яким було відмовлено ОСОБА_1 в виділенні частки пенсії у зв'язку з втратою годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру» у зв'язку з тим, що за матеріалами архівної пенсійної справи ОСОБА_3 (померлий годувальник) була призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» на підставі постанови Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2020р. по справі №2"а"-1076/10, якою суд зобов'язав посадових осіб управління Пенсійного фонду в Вишгородському районі Київської області призначити пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру».
Відповідач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018р. у справі №520/9864/18 зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_4 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру» по матеріалам пенсійної справи померлого ОСОБА_3 .
Позивачка, не погодившись із вищевказаним, звернулася до суду з позовом в цій справі.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначено статтею 9 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону № 1058-IV:
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
7. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
8. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначено статтею 37 Закону № 1058-IV:
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
2. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Статтею 38 Закону № 1058-IV визначено період, на який призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника, та зміна розміру пенсії:
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
2. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії, регламентовано статтею 39 Закону № 1058-IV:
1. На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
2. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
Відповідно до пункт 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Згідно з частиною 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підтвердження факту спільного проживання та перебування на утриманні покійного чоловіка ОСОБА_3 , позивачкою до суду надано, зокрема, копію свідоцтва про шлюб від 15.10.2008р. серії НОМЕР_2 , копію свідоцтва про народження сина - ОСОБА_5 від 05.01.1989р. серії НОМЕР_4 , копію трудової книжки ОСОБА_1 від 02.10.1984р. серії НОМЕР_5 , посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни ОСОБА_1 від 05.07.2018р. серії НОМЕР_6 , копію акту про встановлення факту проживання від 04.10.2024р. виданого Вільхівською сільською радою Харківського району Харківської області, згідно висновку якого станом на 03.05.2018р. ОСОБА_1 проживали однією сім'єю разом із чоловіком ОСОБА_3 , та зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 знаходилася на утриманні ОСОБА_3 .
Як встановлено судом та підтверджується відповідачем у відзиві, позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2024р. та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання, тобто позивачка стала непрацездатною і втратила джерела засобів до існування.
Таким чином, у позивачки виникло право на перехід з пенсії за інвалідністю на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та виділення частки з пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З урахуванням викладеного позовні вимоги, в цілому, є обґрунтованими, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Стосовно зобов'язання відповідача по призначенню позивачці пенсії з 07.10.2024р. в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру», ч. 2 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд виходить з того, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому суд вказує, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином суд також вбачає підстави, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, для виходу за межі заявлених позовних вимог та необхідність зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 07.10.2024р. щодо виділення частки з пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру», яка нею вже була подана до ГУ ПФУ в Харківській області з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в цілому є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить частково задовольнити.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 258 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково, вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.10.2024р. №203040015629 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на підставі її заяви від 07.10.2024р.;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від з 07.10.2024р. щодо виділення частки з пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та ухвалити відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605 (шістсот п'ять гривень) 60 коп. Решту судових витрат залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров