Справа № 500/7617/24
25 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому просила ухвалити рішення, яким:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо не нарахування та виплати суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17 жовтня 2023 року;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди (враховуючи в розрахунок суддівської винагороди дні відпустки, тимчасової непрацездатності, відрядження та інші поважні причин невиходу на роботу) ОСОБА_1 з врахуванням доплати за вислугу років з 01 листопада 2024 року на підставі частин 2, 5, статті 135 Закону України "Про судоустрій i статус суддів" у відповідності до наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17 жовтня 2023 року;
визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо невиконання та неврахування при нарахуванні суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17 жовтня 2023 року;
зобов'язати начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області виконувати зазначений наказ, шляхом нарахування та виплати суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка обіймає посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області, але не здійснює правосуддя у зв'язку із закінченням строку повноважень. Відповідно до наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17.10.2023, на підставі частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивачці - судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу. ТУ ДСА України в Донецькій області у листі від 14.11.2024 повідомлено позивачку про припинення нарахування та виплату доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з листопада поточного року. Відтак, отримавши за листопад 2024 року винагороду судді, позивачка дізналась, що розмір винагороди не відповідає розміру, установленому законом, зокрема, їй не виплачено доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, чим порушено право на належне матеріальне забезпечення, що й слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказав, що інформаційним листом Державної судової адміністрації України від 28.10.2024 № 6-20993/24 "Про результати заходів внутрішнього аудиту" доведено до територіальних управлінь ДСА України інформацію про те, що протягом 2024 року проведені комплексні аудити діяльності територіальних управлінь ДСА України з питань оплати праці та встановлено порушення чинного законодавства з питань виплати суддівської винагороди, нецільового використання бюджетних коштів. Зокрема, встановлено, що територіальними управліннями нараховувалася і виплачувалася суддівська винагорода суддям, які не здійснювали правосуддя у зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну, на який їх було призначено, у повному обсязі разом з доплатами до посадового окладу, що прямо суперечить вимогам частини десятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". У зв'язку з цим з метою забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, належної організації та координації роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, попередження порушень вимог Закону № 1402 та ризиків їх скоєння, рекомендовано територіальним управлінням ДСА України, місцевим судам як розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, що належать до мережі головного розпорядника бюджетних коштів - ДСА України забезпечити нарахування та виплату суддівської винагороди з суворим дотриманням вимог статті 135 Закону № 1402 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018. При цьому, зосередити особливу увагу на те, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону № 1402, яка є чинною, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (арк. справи 25 - 31).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору або доказів, які підтверджують підстави звільнення від його сплати. У вказаний строк позивачка виконала в повному обсязі вимоги ухвали суду, подала до суду документ про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 06.01.2025 відмовлено в задоволенні клопотання позивачки про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 31.01.2025 о 09:30 год.
Копію ухвали суду від 06.01.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 06.01.2025,що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено: відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, позивачці 5-денний строк з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів для подання відповіді на відзив, відповідачу 5-денний строк з дня отримання копії відповіді на відзив для подання заперечень.
24.01.2025 позивачкою подано до суду заяву про розгляд підготовчого та подальших судових засідань без її участі.
Ухвалою суду від 31.01.2025 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.02.2025 о 16:15 год в приміщенні Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль.
Ухвалою суду від 17.02.2025 продовжено розгляд справи у письмовому провадженні за відсутністю учасників справи.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
Згідно з Указом Президента України "Про призначення та звільнення суддів" № 425/2016 від 29.09.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області строком на 5 років (арк. справи 7 зворот).
Відповідно до наказу в.о. голови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13.10.2016 позивачку зараховано до штату Добропільського міськрайонного суду Донецької області (арк. справи 8).
Повноваження на здійснення правосуддя позивачки припинилися 29.09.2021 у зв'язку із закінченням строку, на який її було призначено. Станом на сьогодні позивачка обіймає посаду судді у Добропільському міськрайонному суді Донецької області без здійснення правосуддя у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Відповідно до наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17.10.2023, на підставі частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (арк. справи 8 зворот).
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області листом від 14.11.2024 повідомлено про припинення нарахування та виплати доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з листопада поточного року (арк. справи 9 зворот).
Позивачка отримавши винагороду судді за листопад 2024 року, дізналася про те, що розмір винагороди не відповідає розміру установленому Законом, а саме винагорода судді виплачена без щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, що підтверджується розрахунковим листом за листопад 2024 року (арк. справи 9).
У зв'язку з цим вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, такими, що не ґрунтується на нормах закону позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі є дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди без доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеним діям відповідача оцінку на предмет їх відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з преамбулою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частин першої - другої статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За змістом частини п'ятої статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Згідно з частиною десятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Відповідно до пункту 17 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
За правилами пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (чинного до 01.01.2020) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № № 41 - 45, ст. 529; 2015 р., № № 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (чинного до 01.01.2020) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № № 41 - 45, ст. 529; 2015 р., № № 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
На підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (далі - Закон № 193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частин першої-третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частини п'ятої статті 133 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
В силу частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VI, у редакції Закону № 192-VІІІ, зокрема, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
В підпункті 3.4 Рішення №11-р/2018 зазначено, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом № 2453-VI у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом № 1402-VIII.
Рішенням № 11-р/2018 встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом № 1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов'язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).
Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону № 2453-VI у редакції № 192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Крім того, застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VІІІ підхід до об'єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення № 11-р/2018.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачку було призначено на посаду судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області строком на 5 років згідно з Указом Президента України від 29.09.2016 № 425/2016. У зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень на посаді судді, позивач з жовтня 2021 не здійснює правосуддя.
Відповідно до наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17.10.2023, на підставі частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1402-VIII голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. З огляду на вказане, видання/скасування наказів про встановлення доплат суддям за вислугу років належить до виключної компетенції голови місцевого суду в порядку пункту 1 частини першої, частини другої статті 24 Закону № 1402-VIII, вказаний вище наказ є чинним.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 120/1655/21-а, вказав, що з набранням чинності законами України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, № 1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п'ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, необхідним у даній категорії справ є з'ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини п'ятої статті 86 Закону №1402-VIII); закінчення п'ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої обставини, з якою Рішення № 11-р/2018 пов'язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді).
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позивачка, як суддя, не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від її волі, то вона має право на отримання доплат до посадового окладу.
З огляду на викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду позивачці з листопада 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) є протиправними, а порушене право підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди (враховуючи в розрахунок суддівської винагороди дні відпустки, тимчасової непрацездатності, відрядження та інші поважні причин невиходу на роботу) з врахуванням доплати за вислугу років з 01 листопада 2024 року на підставі частин 2, 5, статті 135 Закону України "Про судоустрій i статус суддів" у відповідності до наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17 жовтня 2023 року.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області виконувати зазначений наказ, шляхом нарахування та виплати суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень, дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням, дією/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення, дії/бездіяльності суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Суд звертає увагу, що вказана вимога є передчасною, оскільки виходить за межі спірних правовідносин та наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем буде порушено право позивачки в майбутньому щодо належного їй розміру суддівської винагороди. Суд не може приймати рішення про зобов'язання відповідача вчиняти чи утримуватись від вчинення певних дій в майбутньому до моменту порушення прав, свобод та інтересів особи.
Щодо заявленого у позовній заяві клопотання позивачки про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої вказаної статті суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм слідує, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Судом не встановлено, а позивачкою не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.
Ураховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, зважаючи на приписи статті 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності підстав вважати, що відповідачем не буде виконуватись дане рішення суду, суд не знаходить підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, як і позивач не в повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог. Відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Судові витрати
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.4181642234.1 від 30.12.2024. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивачки пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо не нарахування та виплати суддівської винагороди судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17 жовтня 2023 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди (враховуючи в розрахунок суддівської винагороди дні відпустки, тимчасової непрацездатності, відрядження та інші поважні причини невиходу на роботу) ОСОБА_1 з врахуванням доплати за вислугу років з 01 листопада 2024 року на підставі частин 2, 5, статті 135 Закону України "Про судоустрій i статус суддів" та у відповідності до наказу голови Добропільського міськрайонного суду № 22-кг від 17 жовтня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У задоволенні заяви про встановлення судового контролю - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Добровольського, 2, Слов'янськ, Донецька область, 84112 код ЄДРПОУ: 26288796).
Головуючий суддя Юзьків М.І.