25 лютого 2025 року м. Рівне №460/549/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.11.2024 №172650009806 щодо відмови в призначенні пенсії, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.112003 по 22.12.2004, до пільгового стажу період роботи з 20.05.2006 по 30.09.2024 за Списком №2 та призначити пенсію, починаючи з 19.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що відповідно до пункту 2 частини 2 до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
31.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, управлінням встановлено, що позивач досягнула віку 52 роки, страховий стаж становить 26 років 3 місяці 5 днів, пільговий стаж не визначено. До страхового стажу не зараховано період роботи з 10.11.2003 по 22.12.2004, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про трудові відносини за вказаний період. До пільгового стажу не зарахованого період пільгової роботи з 20.05.2006 по 30.09.2024, оскільки довідка №88 від 15.11.2024 не містить кутового штампу, а тому не відповідає додатку №5 порядку №637. У зв'язку з цим, позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії.
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
19.11.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відповідача від 26.11.2024 №172650009806 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 26 років 3 місяці 5 днів, пільговий стаж по Списку №2 відсутній. До страхового стажу не зараховано період роботи з 10.11.2003 по 22.12.2004, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про трудові відносини за вказаний період. До пільгового стажу не зарахованого період пільгової роботи з 20.05.2006 по 30.09.2024, оскільки довідка №88 від 15.11.2024 не містить кутового штампа.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами п.1 ч.1, 2 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається пенсія за віком. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Пунктом 1 ст. 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з ч. 1-4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, у силу ч.1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Суд встановив, що на час звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії досягла віку 52 роки 11 місяців 10 днів.
У постанові від 03.11.2021 (справа №360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правовий висновок:
«Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
На підставі викладеного, досягла пенсійного віку з огляду на рішення № 1-р/2020 Конституційного Суду України.
При цьому, суд зауважує, що недосягнення позивачем пенсійного віку не було підставою для відмови у призначенні пенсії та не є спірним у цій справі.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1988 позивач (щодо спірних періодів):
- з 10.11.2003 по 22.12.2004 працювала техпрацівником (накази №87 від 10.11.2003, №99 від 22.12.2004);
- з 20.05.2006 по 13.06.2006 працювала на посаді молодшої медичної сестри-буфетниці 5 відд. (накази №85к від 17.05.2006, №103к від 13.06.2006), з 15.06.2006 по 13.02.2007 - на посаді молодшої медичної сестри-ванниці 5 відд., з 14.02.2007 по 13.08.2013 - на посаді молодшої медичної сетри-буфетниці 3 відд., з 14.08.2013 по даний час працює на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими 3 відд. (накази №104к від 14.06.2006, №27к від 09.02.2007, №152к від 13.08.2013) в Обласній психіатричній лікарні с.Орлівка.
Дані трудової книжки містить також записи про перейменування Обласної психіатричної лікарні с.Орлівка в КЗ «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка», КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради (запис №17-18).
При цьому, суд зауважує, що вказані записи в трудовій книжці не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень.
Зі змісту спірного рішення, суд встановив, що відповідач не зарахував до страхового стажу період її роботи з 10.11.2003 по 22.12.2004, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про трудові відносини за вказаний період.
Як вже зазначалося судом за змістом рішення, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, яким введене поняття «страховий стаж» (до 01.01.2004 застосовувалось поняття «трудовий стаж»). До страхового стажу зараховуються періоди, за які були сплачені страхові внески.
Одночасно з цим до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто періоди трудової діяльності до 01.01.2004 згідно з вимогами Закону № 1788-XII та законодавства СРСР.
До 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки, а також якщо в ній немає необхідних записів, записи неправильні або вказані неточні дані про періоди роботи для підтвердження трудового стажу, приймаються інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Після 01.01.2004 стаж зараховується за даними персоніфікованого обліку, зважаючи на суми сплачених внесків.
Отже, періоди роботи позивача до 01 січня 2004 року підлягають зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше (незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв), та основним документом, який підтверджує стаж, трудовою книжкою, яка була надана позивачем відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1.
За наявності належних записів трудової книжки про роботу позивача (до 01 січня 2004 року), які містять посилання на наказ про прийняття та про звільнення з роботи, позивач не має обов'язку зі свого боку надавати будь-які інші документи про роботу на відповідних підприємствах.
За приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Суд зауважує, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин, запропонувати надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про необхідність подання інших документів, ніж ті, які вона подавала, зокрема, для підтвердження іншими документами періоду роботи з 10.11.2003 по 22.12.2004.
Тому не зарахування позивачу до стажу періоду роботи, про який є належні відомості у трудовій книжці (до 01 січня 2004 року), не може визнаватися правомірним.
Крім того, відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказані періоди трудової діяльності позивача не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу який дає право на призначення пенсії за віком в зв'язку з тим, що обов'язок по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями та обов'язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах в якості платників страхових внесків, покладений на роботодавців які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, період роботи позивача з 10.11.2003 по 22.12.2004 підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
Щодо не врахування до пільгового стажу періоду роботи з 20.05.2006 по 30.09.2024, суд зазначає таке.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Так, за даними трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1988 суд встановив, що з 20.05.2006 по 13.06.2006 позивач працювала на посаді молодшої медичної сестри-буфетниці 5 відд, з 15.06.2006 по 13.02.2007 - на посаді молодшої медичної сестри-ванниці 5 відд., з 14.02.2007 по 13.08.2013 - на посаді молодшої медичної сетри-буфетниці 3 відд., з 14.08.2013 по даний час працює на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими 3 відд. в Обласній психіатричній лікарні с.Орлівка.
Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.11.2024 №88 позивач дійсно працює в Комунальному підприємстві «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради з 20.05.2006 по 13.06.2006 на посаді молодшої медичної сестри-буфетниці 5 відділення, з 15.06.2006 по 13.02.2007 - на посаді молодшої медичної сестри-ванниці 5 відділення, з 14.02.2007 по 13.08.2013 - на посаді молодшої медичної сестри-буфетниці 3 відділення, з 14.08.2013 працює на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими по даний час включно. Посади молодшої медичної сестри-буфетниці, молодшої медичної сестри ванниці, молодшої медичної сестри відносяться до списку №2 (постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, постанова Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016), що дає право на оформлення пільгової пенсії. Працювала повний робочий день та безпосередньо обслуговувала психічнохворих. Пільговий стаж складає 20 років 06 місяців (відповідно до постанови Верховної ради «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про Пенсійне забезпечення» 41 рік), що дає право на оформлення пільгової пенсії. Вперше атестація по посаді палатної санітарки, молодшої медичної сестри проводилась в 1995 році (наказ №26 від 21.03.1995). Атестація по даній посаді проводилась 2005 (наказ №11 від 30.03.2005), 2010 (наказ №17 від 10.03.2010), 2015 (наказ №46 від 06.03.2015), 2020 році (наказ №43 від 05.03.2020). Довідка видана на підставі книги наказів, особової карточки Т2, та відомостей про заробітну плату для пред'явлення по місцю вимоги.
Суд зазначає, що посади на яких працювала позивач відносяться до Списку №2 не заперечується відповідачем ні за змістом спірного рішення, ні за змістом відзиву на позовну заяву.
Натомість Пенсійний орган не зарахував такі періоди роботи до пільгового стажу у зв'язку з тим, що довідка №88 від 15.11.2024 не містить кутового штампа, а отже не відповідає вимогам Додатку №5 Подяку №637.
Так дійсно, у зазначеній вище довідці відсутній кутовий штамп підприємства.
Однак, така містить всі необхідні відомості щодо періоду роботи позивача з посиланням на документи на підставі яких вона видана та підписана усіма передбаченими у Додатку №5 Порядку №637 уповноваженими особами такими, як: В.о. директора Анатолій Каленюк, головний бухгалтер Анжеліка Шепель, начальник відділу кадрів Тетяна Куліш, а також біля таких підписів міститься відбиток печатки підприємства із зазначенням його назви та коду ЄДРПОУ.
Відсутність самого відбитку кутового штампу на такій довідці, за наявності в ній всіх необхідних реквізитів, які в тому числі надають безпосередню можливість ідентифікувати ким саме така довідка видана та кого стосується, не може бути підставою для неврахування вказаних у цій довідці відомостей щодо позивача.
Суд зауважує, що обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні уточнюючої довідки.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана уточнююча довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного у довідці періоду роботи позивача до її пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Суд повторно наголошує про те, відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV, пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не вчинялись дії, спрямовані на перевірку наданих заявником документів.
Отже, суд приходить до висновку про безпідставне не зарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи позивача з 20.05.2006 по 30.09.2024.
Відтак, наведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що при прийнятті спірного рішення відповідач не виконав свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів та дійшов помилкового висновку про кількість пільгового стажу позивача.
Таким чином, рішення відповідача від 26.11.2024 №172650009806 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 19.11.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Отже, на цей час органи пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, на підставі її заяви від 19.11.2024, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.11.2024 №172650009806 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за її заявою від 19.11.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши, при цьому, до її страхового стажу періоди роботи з 10.11.2003 по 22.12.2004 та до пільгового стажу роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №2 період роботи з 20.05.2006 по 30.09.2024 в Комунальному підприємстві «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23,м. Черкаси,Черкаська обл.,18002. ЄДРПОУ/РНОКПП 21366538)
Повний текст рішення складений 25.02.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО