25 лютого 2025 року Київ № 320/30807/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач).
Просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати нарахованої пенсії з 01.05.2024 позивачу без її обмеження максимальним розміром із щомісячною доплатою до пенсії 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити пенсію з 01.05.2024 позивачу без обмеження його пенсії максимальним розміром включно з повною сумою щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з усіх видів грошового забезпечення, та зберігаючи відсотковий розмір його пенсії 90% грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
В обґрунтування позовний вимог позивач зазначив, що відповідачем обмежено пенсію максимальним розміром, та не виплачено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» після чергових перерахунків пенсії.
Ухвалою від 08.07.2024 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд у задоволенні позову відмовити з підстав того, що після перерахунку пенсії на виконання рішення суду, розмір пенсії збільшився більше ніж 2000, 00 грн., а у силу вимог статті 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 в адміністративній справі № 640/26357/21, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано противоправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 03.02.2021 за № ВСЗ/463/1, із урахуванням всіх складових грошового забезпечення, в тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату, враховуючи раніше здійснені виплати, пенсії з 01.04.2019 ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 03.02.2021 за № ВСЗ/463/1, із урахуванням всіх складових грошового забезпечення, в тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019, визначеного станом на 01.03.2018.
В решті позову - відмовлено.
Вирішено питання про судової витрати.
Крім того, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 320/16334/23, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 із розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2022 у справі № 640/26357/21.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01.03.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90% грошового забезпечення з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2022.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90% грошового забезпечення з урахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2023.
Вирішено питання про судові витрати.
На виконання вказаного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивачу.
Проте, після перерахунку пенсії, проведеного на виконання судового рішення, відповідач не виплачує позивачу доплату, передбачену Постановою № 713, у розмірі 2000, 00 грн., а також пенсію обмежено максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром, із урахуванням щомісячної доплати до пенсії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило листом від 02.04.2024 № 12272-10462/Г-02/8-2600/24, що позивачу проведено перерахунок пенсії на виконання рішення суду, який станом на 01.07.2021 становив 13041,00 грн. Оскільки розмір пенсії після 01.03.2018 було переглянуто та перераховано на виконання рішення суду, внаслідок чого збільшення пенсії за період з березня 2018 року по липень 2021 року перевищило 2000,00 грн., спірну щомісячну доплату не було встановлено. Основний розмір пенсії, обчислений на виконання рішення суду від 07.11.2022 у справі № 640/26357/21, становить 28016,01 грн. Після проведення перерахунку пенсії у січні 2023 року в порядку, встановленому рішенням ОАСК від 07.11.2022 у справі № 640/26357/21, розмір пенсії з 01.04.2019 визначається з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Разом із тим, судом установлено, що спірна доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн. нараховувалась і виплачувалась позивачу, що підтверджено автоматизованою системою розрахунку пенсій за вислугу років по пенсійній справі ФА136351 (дата розрахунку 09.09.2021).
У той же час, відповідно до розрахунку пенсій станом на 01.03.2024, спірна доплата не нараховувалась та, відповідно, не виплачувалась. При цьому, підсумок пенсії (з надбавками) становить 34938,25 грн., а з урахуванням максимального розміру - 23610,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно із частинами першою, другою якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ).
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №713, пунктом 1 якої установлено: з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000,00 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000,00 грн., щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови № 713, метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018, установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн., виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах 1 і 2 цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
Аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Кабінетом Міністрів України вказаної Постанови №713, свідчать про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно абзацу 3 пункту 1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22.
Оскільки у межах спірних правовідносин перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2022 у справі № 640/26357/21, з метою усунення його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло ще до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000, 00 грн. відповідно до Постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови №713 поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Відтак, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, є протиправними.
Щодо позовних вимог у частині обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також щодо відсоткового значення розміру пенсії позивача - 90% грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Як установлено судом та не заперечується учасниками справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024, що набрало законної сили 26.03.2024 у справі № 320/16334/23, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 із розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2022 у справі № 640/26357/21.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01.03.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90% грошового забезпечення з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2022.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90% грошового забезпечення з урахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2023.
Вирішено питання про судові витрати.
Таким чином сторони, предмет і підстави цього позову в частині вимог щодо обмеження пенсії максимальним розміром, аналогічні тим, що були в межах розгляду справи № 320/16334/23.
Оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 320/16334/23 про задоволення позову, суд доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог у частині обмеження пенсії максимальним розміром, з таких підстав.
Спірні правовідносини в межах розглядуваної справи виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 320/16334/23.
Фактично при розгляді цієї справи суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 320/16334/23.
Отже позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання вказаного рішення суду.
Оцінюючі доводи позивача, суд виходив із такого.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як зазначалось вище, позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги в частині обмеження пенсії максимальним розміром у межах цієї справи тим, що на виконання згаданого рішення суду у справі № 320/16334/23, відповідачем здійснено перерахунок пенсії, проте у подальшому пенсію обмежено максимальним розміром.
Суд констатує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Із аналізу предмета спору у цій справі суд доходить висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 320/16334/23.
Суд зауважує, що саме невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 320/16334/23 в частині обмеження пенсії максимальним розміром, покладено позивачем в основу підстав цього позову, у зв'язку із чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов'язані з виконанням цього судового рішення.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі у зазначеній частині позовних вимог, обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дії відповідача, вчинені або не вчинені на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відтак спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень.
За вказаних обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувались його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку із цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.
Із урахуванням викладеного, у зазначеній частині позовних вимог слід відмовити.
При цьому, відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 02.04.2024 № 12272-10462/Г-02/8-2600/24 щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату спірної доплати до пенсії, суд зазначає таке.
Дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
При цьому суд зазначає, що вимога зобов'язального характеру в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення не підлягає задоволенню, оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право, а вказана вимога спрямована на майбутнє, оскільки фактично у спірних правовідносинах відсутні докази щодо майбутньої зміни (зменшення) відповідачем відсоткового значення суми грошового забезпечення, встановленого на виконання рішення суду у справі № 640/26357/21.
Одночасно суд наголошує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 04.02.2019 по зразковій справі № 240/5401/18, під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення (обов'язково підвищений), натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до вислуги років, є незмінним, що має бути враховано відповідачем під час виконання цього рішення, у разі набрання ним законної сили.
У той же час позивачем не надано жодних документально підтверджуючих доказів зменшення відсоткового значення розміру його пенсії.
Втім, відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.03.2024, основний розмір пенсії позивача - 90% грошового забезпечення (вислуга років 37).
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а обов'язок доказування у цій частині позовних вимог позивачем не виконаний, підстави для задоволення позовної вимоги щодо відсоткового значення розміру пенсії у суду відсутні.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити з 01.05.2024 ОСОБА_1 пенсію з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 0 копійок) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Із урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., тож із урахуванням задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 02.04.2024 № 12272-10462/Г-02/8-2600/24 щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити з 01.05.2024 ОСОБА_1 пенсію з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 0 копійок) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.