про залишення позовної заяви без руху
25 лютого 2025 року Київ № 320/1214/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 01.01.2025 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом (у зв'язку з надмірним навантаженням зареєстрований в суді 08.01.2025) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка полягає в ненаданні позивачу відповіді та інформації по суті питань 1, 2 прохальної частини скарги № 173 від 08.06.2024 та невиконанні вимог 2, 3, 4, 4.1 скарги № 173 від 08.06.2024;
- зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно розглянути по суті скаргу позивача № 173 від 08.06.2024 відповідно до статті 40 Конституції України, статей 7, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян»;
- стягнути з відповідача Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 10 000 грн. моральної шкоди завдану мені його протиправною бездіяльністю.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено», що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Із цим позовом позивач звернувся до суду 01.01.2025.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028, 00 грн.
У силу вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до пунктів 1 та 2 прохальної частини позову позивач повинен був сплатити 968,96 грн. судового збору (основна та похідна вимоги) (1211,20 грн. х 0,8 = 968,96 грн.), а за вимогу майнового характеру - пункт 3 прохальної частини (стягнення моральної шкоди) також 968,96 грн.
Доказів сплати судового збору суду не надано, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати збору.
На обґрунтування клопотання посилався на довідку з податкової служби № F1401804 від 06.02.2024, відповідно до якої річний дохід позивача за 2023 рік становить 6037,55 грн., який складається з виплат Сумського обласного центру зайнятості.
Зазначає, що при поданні позову за три позовні вимогу немайнового характеру закон передбачає сплатити судовий збір у розмірі 3 * 1211,20 = 3633,60 грн., що складає 60 % від його річного доходу за 2023 рік. Таким чином сума судового збору яку потрібно сплатити за подання позову перевищує 5 відсотків (302 грн.) від його річного доходу за попередній календарний рік.
Про відсутність у позивача доходів та неможливість сплатити судовий збір у будь-якому розмірі, надав довідку з центру зайнятості від 21.11.2024.
Стверджує відсутність будь-яких інших доходів, відсутність грошових заощаджень та майна, за рахунок відчуження якого можливо було б сплатити судовий збір.
Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону № 3674-VI).
Отже суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання та навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Водночас окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан, докази мають обґрунтовувати об'єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.
На переконання суду жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивача до клопотання не додано, окрім відомостей з ДРФО - платників податків про суми виплачених доходів за 1 - 4 квартали 2023 року, та довідки з центру зайнятості.
У той же час, позивач звернувся із позовом через підсистему «Електронний суд» 01.01.2025, та не надав доказів, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто за 2024 рік.
У такому випадку позивачу необхідно підтвердити відсутність коштів на його банківських рахунках відкритих в установах банків, та надати докази, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто за 2024 рік.
Ураховуючи, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору, а представлені відомості з ДРФО суд не визнає беззаперечними доказами відсутності у позивача інших доходів, та такі відомості надані за 4 квартали 2023 року, суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Крім того, частиною другою статті 43 Кодексу передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позивачем не надано доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності (паспорта), а також доказів реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, і, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату 1937,92 грн. судового збору за вимоги майнового та немайнового майнового характеру або доказів наявності чи відсутності на банківських рахунках позивачки коштів;
- доказів на підтвердження обґрунтованості клопотання про звільнення від сплати судового збору, а саме відомостей з ДРФО - платників податків про суми виплачених доходів за 1 - 4 квартали 2024 року;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача та доказів реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.
Керуючись статтями 43, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.