24 лютого 2025 року м.Київ № 320/38400/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки в розмірі 12 236,70 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення пенсії за вислугу років із перерахунком пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки в розмірі 12236,70 гривень з дати звернення за призначенням пенсії за вислугу років, тобто з 07.06.2023.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що вона має право на призначення пенсії за вислугу років із застосування коефіцієнту середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення на пенсію, тобто із застосуванням коефіцієнту середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, що становить 12236,71 гривень. На думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію за вислугу років.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком з 2010 року згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
07.07.2023 позивачка звернулась через вебпортал ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, в графі "вид пенсії/перерахунку" зазначено - перехід на інший вид пенсії.
За принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.07.2023 №930030864119 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугу років.
В рішенні вказано, що з огляду на те, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Пенсія за вислугу років призначається в разі залишення роботи, яка дає право на цю пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.07.2023 №2600-0205-8/138931 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.07.2023 №930030864119 направлено до відома позивача.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову у призначенні пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки у розмірі 12 236,70 грн, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 10 Закону № 1058 гарантує право вибору пенсійних виплат.
Так, у вказаній статті зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно пункту 2-1 "Прикінцевих положень" Закону №1058, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Нормою статті 2 Закону №1788-XII передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 (стаття 52 Закону №1788-XII ).
Згідно пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 січня 2016 року - не менше 25 років 06 місяців; до 11.10.2017 року - не менше 26 років 06 місяців.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до статті 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 45 Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший (додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Пенсія за вислугу років призначається в разі залишення роботи, яка дає право на що пенсію.
Пенсії за вислугу років призначаються до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Суд наголошує, що пенсія за вислугу років призначається до досягнення особою пенсійного віку. Вона є достроковою і виплачується до моменту, коли людина набуде права на пенсію за віком. Після досягнення пенсійного віку пенсія за вислугу років замінюється на пенсію за віком (якщо людина має необхідний страховий стаж).
Відповідно до чинної судової практики в Україні, перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугу років не передбачений законодавством. Пенсія за вислугу років призначається до досягнення пенсійного віку та вимагає залишення роботи, яка дає право на цю пенсію. Після призначення пенсії за віком повернення до пенсії за вислугу років неможливе.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, згідно її звернення від 07.07.2023.
Також, суд звертає увагу, що рішення за наслідком розгляду заяви позивачки від 07.07.2023 було прийнято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке позивачкою не оскаржується та є чинним.
Водночас, дії ГУ ПФУ в м.Києві щодо повідомлення позивачку про наслідки розгляду її заяви є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства.
Вимоги у частині призначення/перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 гривень. також не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави для призначення позивачці пенсії за вислугу років.
Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими з одночасним повним та належним доказуванням відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення та дій.
Враховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.