24 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/14777/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1) Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач-2) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_4 у наданні, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий відповідно до п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
2) скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом, яким відмовлено в наданні, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 11.11.2024 звернувся до голови Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, як особі, на утриманні якої перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Однак відповідно до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №17/1852 від 19.09.2024, позивачу відмовлено у наданні відстрочки з тих підстав, що не доведено батьківство трьох та більше дітей.
Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що норми пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не вимагають наявності фізіологічного батьківства над такими дітьми, як необхідної та достатньої підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. У свою чергу, підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі вказаного пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є факт утримання військовозобов'язаним трьох дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості зі сплати аліментів. З урахуванням наведеного позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та витребувано у Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію заяви від 11.11.2024 щодо оформлення відстрочки ОСОБА_1 з додатками, протокол, яким відмовлено у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та надати їх суду у строк для подання відзиву на позов..
Відповідачі, отримавши ухвалу про відкриття провадження - 30.12.2024, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень, відзив на позов не подали (а. с. 29, 30).
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 07.02.2025 повторно витребувано у відповідача - Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені документи: копію заяви ОСОБА_1 від 11.11.2024 щодо оформлення відстрочки з додатками; протокол, яким відмовлено у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.11.2024.
На момент розгляду справи, доказів на виконання ухвали суду від 07.02.2024 не надано.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 20.09.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці), до якої долучив, зокрема: посвідчення багатодітної сім'ї; свідоцтво про шлюб; свідоцтва про народження дітей.
Повідомленням від 19.09.2024 №17/1852 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви та підтвердних документів протоколом від 19.09.2024 №17/1852 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, причини відмови - не доведено факт батьківства 3 (трьох) та більше дітей (а. с. 19).
11.11.2024 позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці), до якої долучив, зокрема: посвідчення багатодітної сім'ї серії НОМЕР_1 від 03.08.2020; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.12.2014; свідоцтва про народження дітей ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 14.02.2013, ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 17.07.2020, ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 від 30.06.2016; копію акта обстеження умов проживання №П90657 від 30.07.2024, військово-обліковий документ ОСОБА_1 від 23.10.2024; лист КЗЗСО «Луцький ліцей №9 Луцької міської ради» від 08.11.2024 №01-13/171; копію наказу Волинської митниці від 05.07.2024 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку ОСОБА_5 , копію паспорта ОСОБА_1 , копію РНОКПП.
У листі від 12.12.2024 №8499 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що протоколом від 19.09.2024 №17/1852 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, причини відмови - не доведено факт батьківства 3 (трьох) та більше дітей (а. с. 18).
При цьому, доказів розгляду заяви позивача від 11.11.2024 суду не надано.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України Постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку №560 зазначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII - для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Як вбачається з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.09.2024 №17/1852 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що за результатами розгляду його заяви та підтвердних документів протоколом від 19.09.2024 №17/1852 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, причини відмови - не доведено факт батьківства 3 (трьох) та більше дітей (а. с. 19).
Однак, доказів прийнятого рішення за результатом розгляду заяви позивача від 11.11.2024 суду не надано.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом №17/1852 від 19.09.2024, про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав не доведенння батьківства відносно трьох і більше дітей, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позаяк Комісії при розгляді заяви позивача належало встановити не факт його батьківства, а факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
При цьому, суд зауважує, що доказів надіслання та отримання ОСОБА_1 протоколу №17/1852 від 19.09.2024 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації суду не надано, що стало підставою для повторного звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з положень статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою визначено поняття «сім'ї», можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішення від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну «член сім'ї»: членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін «сім'я» означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту батьківства чи проживання однією сім'єю, а утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітньої дитини дружини, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
При цьому, долученими до вказаної заяви документами підтверджено такі обставини.
12.12.2014 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.12.2024 (а. с.10).
Із свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 17.07.2020 та серії НОМЕР_5 від 30.06.2016 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , 18.06.2016 є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , тобто позивач є батьком вказаних дітей (а. с. 11, 12).
В той же час, зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що на час укладення шлюбу з позивачем, у його дружини ОСОБА_5 була одна дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , де в графі батько записаний - ОСОБА_2 (а. с. 9).
З цього приводу слід зазначити, що якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття
Як передбачено частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до частини першої статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, сімейне законодавство містить чітке розмежування таких понять, як «батько», «мати», «дитина», «вітчим», «пасинок», «усиновлений», «усиновитель». Перед усім, це пов'язано із різним обсягом прав та обов'язків названих суб'єктів сімейних правовідносин по відношенні один до одного.
Зокрема, законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_5 , має право на участь у вихованні ОСОБА_2 (за умови проживання однією сім'єю). При цьому, обов'язок щодо його утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останнього немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23.
Крім того, позивачем як на розгляд Комісії так і до суду було надано акт обстеження умов проживання №П90657 від 30.07.2024 та посвідчення батька багатодітної сім'ї серії НОМЕР_1 (а. с. 21, 22).
Суд зазначає, що листом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 16.02.2010 №4.1/1562 роз'яснено Міністерству праці та соціальної політики України, що сім'ї, які утворені шляхом повторного шлюбу батьків та спільного виховання трьох і більше дітей від попередніх шлюбів без їх усиновлення, можуть бути віднесені до категорії багатодітних сімей.
Отже багатодітна сім'я - це сім'я в якій виховується троє та більше дітей (рідних, усиновлених та дітей, над якими встановлено опіку чи піклування).
Для встановлення статусу багатодітної сім'ї достатньо лише самого факту наявності трьох і більше дітей, незалежно від ступеню кровної спорідненості з батьками, наявності зареєстрованого шлюбі між батьками та формами опіки.
Механізм виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї визначає Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 №209 (далі - Порядок №209).
Посвідчення є документами, що підтверджують статус багатодітної сім'ї і дітей з такої сім'ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України «Про охорону дитинства» та іншими актами законодавства (пункт 2 Порядку №209).
Відповідно до пункту 3 Порядку №209 посвідчення видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських (міст обласного значення), районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - структурний підрозділ/виконавчий орган) і центрами надання адміністративних послуг одному з батьків незалежно від місця проживання протягом десяти робочих днів з дати подання заяви.
На час подання заяви про відстрочку від мобілізації та позову наданий ОСОБА_1 статус батька багатодітної сім'ї нескасовано.
Однак за обставин цієї справи відповідач під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не досліджував факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, а відмову у наданні відстрочки обґрунтував виключно тим, що не доведено батьківство відносно трьох дітей, інших підстав для відмови в повідомленні від 19.09.2024 №17/1852 не зазначено.
Доказів розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.11.2024 суду не надано, в матеріалах справи такі відсутні.
Вказане вище свідчить про те, що відповідач-1 заяву ОСОБА_1 належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII за доданими документами, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відзиву не позов відповідачами поданий не був. Крім того, відповідачами було залишено без виконання ухвалу суду від 07.02.2024 про витребування доказами.
Відзив на позовну заяву як процесуальний документ у всіх юрисдикціях - це фактично заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог, а також позиція стосовно визнання позову повністю або частково, а неподання відповідачем відзиву може бути розцінено судом як визнання позову за замовчуванням або за законом.
Частиною четвертою статті 159 КАС встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду заяви позивача від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту третього частини першої статті 23 Закону №3543-XII та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII та з урахуванням висновків суду та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений квитанцією від 20.11.2024 (а. с. 25).
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. А. Лозовський