м. Вінниця
25 лютого 2025 р. Справа № 120/9137/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу відповідача від 22.03.2024 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Ухвалою від 24.07.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
26.08.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що 04.03.2024 до військової частини надійшла телеграма ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2024 №817/1488 про складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за фактом виконання службових обов'язків в стані наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 з додатками, а саме: копією протоколу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2024 №ОДВ/41 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП; копією медичного огляду КНП "Барська міська лікарня" від 01.03.2024 № 35 про знаходження ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння. На підставі вказаної телеграми командуванням військової частини видано наказ від 04.03.2024 №102аг "Про призначення службового розслідування по факту виконання службових обов'язків солдатом ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння". За результатами службового розслідування складено акт від 22.03.2024 №2085, яким встановлено наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді "догана" за порушення ст.ст. 11, 13, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Наказом військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.03.2024 №81 "Про результати службового розслідування по факту виконання службових обов'язків в стані алкогольного сп'яніння" сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "догана".
Представник відповідача також зазначив, що після притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у відповідності до постанови Барського районного суду Вінницької області від 01.05.2024 у справі №125/494/24 (провадження №3/125/207/2024) провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КпАП України. Зазначив, що таке рішення суду є наслідком недодержання процедури медичного огляду та не встановлює фактів підробки медичного огляду КНП «Барська міська лікарня» від 01.03.2024 №35 або підміни представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 аналізів, що за твердженнями позивача призвело до неправдивого висновку.
Також представник відповідача зазначив, що наказів про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки або додаткової відпустки у цьому періоді відповідачем не видавалось, а командиром військової частини НОМЕР_1 не підписувалось, тому він знаходився під час виконання службових обов'язків в стані наркотичного сп'яніння, що, в тому числі, підтверджується його ж поясненнями, зазначеними в протоколі про військове адміністративне правопорушення 02.03.2024 №ОДВ/41, який ним підписано без зауважень. Також вказав, що оскільки виконання обов'язків військової служби у стані наркотичного сп'яніння є самостійним дисциплінарним проступком, посилання позивача на постанову Барського районного суду Вінницької області від 01.05.2024 у справі № 125/494/24 не впливає на оцінку законності дисциплінарного наказу.
28.08.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він зазначив, що підтримує вимоги даного позову. Вказав, що службове розслідування проведено з порушенням вимог чинного законодавства та є необ'єктивним. Військовослужбовець ОСОБА_3 не міг бути свідком, тому що під час обставин, які з'ясовувалися службовим розслідуванням був відсутній у м. Бар та перебував у відрядженні про що свідчить відмітка у його військовому квитку, а також відео звернення ОСОБА_3 про спростування свідчення у службовому розслідуванні по справі позивача. Зазначив, що в акті службового розслідування №2085 від 22.03.2024 у бланку отримання пояснень від військовослужбовця ОСОБА_3 є ознаки підробки його підпису, який дуже відрізняється від підпису у його військовому квитку. Також вказав, що у бланку отримання пояснень від штаб-сержанта ОСОБА_4 усі п'ять його підписів різні, що теж свідчить про ознаки підробки. Зазначив, що пояснення штаб-сержанта ОСОБА_4 скопійовані та є ідентичними поясненням ОСОБА_3 , що, на думку позивача, теж є підозрою в об'єктивності та достовірності службового розслідування. Позивач вказав, що його обстеження на стан наркотичного сп'яніння проведено з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП та визнано незаконним рішенням Барського районного суду від 01.05.2024.
03.09.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначив, що заперечує проти задоволення даного позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2024 №102аг "Про призначення службового розслідування по факту виконання службових обов'язків солдатом ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння" вирішено провести службове розслідування стосовно сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону солдата ОСОБА_1 .
Підставою для проведення службового розслідування слугувала телеграма ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2024 №817/1488.
За результатами службового розслідування складено акт від 22.03.2024 №2085, яким встановлено наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді "догана" за порушення ст.ст. 11, 13, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наказом військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.03.2024 №81 "Про результати службового розслідування по факту виконання службових обов'язків в стані алкогольного сп'яніння" сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - "догана".
Не погоджуючись із таким наказом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 2 Закону України від25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг врегульовано Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно із ст. 2 Статуту, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Пунктом 3 Статуту встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, тощо.
Відповідно до ст. 4 Статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Так, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Статуту).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно положень Розділу ІІ Порядку, службове розслідування може призначатися у разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Службове розслідування проводиться: для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; тощо.
Відповідно до ст. 45 Статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно із ст. 48 Статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст. 83 Статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст. 84 Статуту).
Згідно із ст. 90 Статуту, накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, який перебуває у стані сп'яніння, та отримання від нього пояснень проводиться після його протвереження. Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб (ст. 91 Статуту).
Відповідно до ст. 92 Статуту, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.
Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями , що передбачено ст.ст. 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому (ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
За приписами ст. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Отже, до військовослужбовця висуваються підвищені вимоги, що пов'язано з особливим статусом Збройних Сил України та державною службою особливого характеру, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У свою чергу, недотримання військовослужбовцем зазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення останнім військової дисципліни та службових обов'язків, які проявилися у вигляді виконання службових обов'язків в стані наркотичного сп'яніння.
Із акту службового розслідування від 22.03.2024 №2085 вбачається, що 01.03.2024 о 15:00 год. посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 проводились профілактичні заходи у військовій частині НОМЕР_1 серед особового складу частини на предмет недопущення перебування військовослужбовців у стані наркотичного сп'яніння.
Під час проведення таких профілактичних заходів при спілкуванні з солдатом ОСОБА_1 останнього було запідозрено, що він можливо перебуває у стані наркотичного сп'яніння. Після чого солдату ОСОБА_1 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 запропоновано пройти медичний огляд на предмет вживання наркотичних засобів на що останній погодився.
В подальшому солдата ОСОБА_1 направлено на медичний огляд до КНП "Барська міська лікарня".
Згідно висновку медичного огляду КНП "Барська міська лікарня" від 01.03.2024 року №35 у солдата ОСОБА_1 встановлене наркотичне сп'яніння внаслідок вживання "амфетаміну", "марихуани", "бензодіазепіни".
02.03.2024 офіцером відділення запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_5 складено протокол №ОДВ/41 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно солдата ОСОБА_1 .
Як вбачається із пояснень позивача, які наведені в протоколі №ОДВ/41 від 02.03.2024, останній зазначив, що внаслідок проведеного огляду у нього виявлено наркотичне сп'яніння внаслідок вживання "амфетаміну", "марихуани", "бензодіазепіни". Наркотичну речовину "марихуану" позивач вживав ранком 01.03.2024 особисто шляхом куріння, "бензодіазепіни" вживав напередодні ввечері в лікарських препаратах з метою покращення якості сну. Походження "амфетаміну" позивач пояснити не зміг, вказав, що можливо вживав напередодні з синтетичною "марихуаною".
Також в поясненнях зазначено, що позивач знав, що він виконує цілодобово обов'язки військової служби, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП позивач визнав у повному обсязі, зобов'язується в подальшому такого не робити.
Відповідні пояснення позивача засвідченні його власноручним підписом та без зауважень.
Таким чином, за наслідком проведеного службового розслідування було підтверджено факт виконання позивачем службових обов'язків у стані наркотичного сп'яніння, адже позивач особисто підтвердив цю обставину в своїх поясненнях, наданих посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких останній визнав свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та засвідчив їх власноручним підписом без зауважень.
При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на те, що пояснення від його імені були написані заздалегідь та підписані ним під тиском, адже такі твердження жодним чином документально не підтвердженні.
Крім того, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу, позивач зазначив, що Барський районний суд Вінницької області розглянувши адміністративну справу №125/494/24 щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, 01.05.2024 ухвалив постанову про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Посилаючись на постанову Барського районного суду Вінницької області від 01.05.2024 по справі №125/494/24 позивач зазначає про те, що його вина у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, порушенні Дисциплінарного статуту ЗСУ та Статуту внутрішньої служби ЗСУ, встановлені під час службового розслідування, ґрунтуються на доказах, які спростовані постановою Барського районного суду Вінницької області від 01.05.2024.
Разом із тим, суд звертає увагу позивача на ту обставину, що оскаржуваним наказом його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ст.ст. 11, 13, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Суд зазначає, що один і той самий проступок може бути підставою для різних видів юридичної відповідальності, однією з яких є дисциплінарна.
Застосування заходів дисциплінарного впливу не ставиться законом у залежність від того, чи притягнута особа до інших видів відповідальності, в тому числі, адміністративної. Разом з тим, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, на переконання суду, слід з'ясувати обставини скоєного, його причини.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 07.11.2019 у справі №826/1610/18.
Крім того, суд зазначає, що зі змісту постанови Барського районного суду Вінницької області від 01.05.2024 по справі №125/494/24 слідує, що при розгляді даної справи суд не встановлював обставини, які підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме, не допитано жодного свідка, в тому числі посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 чи/або КНП "Барська міська лікарня", як і не надано правову оцінку поясненням самого позивача, зазначеним у графі протоколу про адміністративне правопорушення «Пояснення військовослужбовця, який притягується до адміністративної відповідальності» - де зазначено позивачем: «свою вину визнаю, прошу суворо не карати» та міститься особистий підпис позивача без зауважень.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Водночас, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Підтвердженням наведеного слугують приписи частини четвертої статті 78 КАС України, згідно якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
За таких умов суд вважає, що встановлені постановою Барського районного суду Вінницької області від 01.05.2024 по справі №125/494/24 обставини є відмінними від обставин, які досліджені в цій справі, а відтак не мають преюдиційного значення.
До того ж, постановою Барського районного суду Вінницької області від 01.05.2024 по справі №125/494/24 не спростовуються відображені у поясненнях позивача, зазначених у графі протоколу про адміністративне правопорушення, твердження про те, що наркотичну речовину "марихуану" він вживав ранком 01.03.2024 особисто шляхом куріння, а "бензодіазепіни" вживав напередодні ввечері в лікарських препаратах з метою покращення якості сну.
Також, суд не бере до уваги надані позивачем відео та аудіо записи, адже неможливо встановити осіб, які на них записані та перевірити достовірність інформації, яка на них зафіксована.
Крім того, суд також критично оцінює посилання позивача на недостовірність пояснень свідків, які відбирались в межах службового розслідування та підробку їх підписів, адже це є лише власними припущеннями позивача, які не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Таким чином, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення саме дисциплінарного проступку, який кваліфіковано суб'єктом владних повноважень в особі військової частини НОМЕР_1 як порушення вимог ст.ст. 11, 13, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Виходячи із законодавчих приписів та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем на підставі, в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно частиною першою статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складено 25.02.2025.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна