Справа №522/22803/24-Е
Провадження №2-а/522/74/25
20 лютого 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправною та скасування постанови №АВ/31522 від 06.12.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП,
18 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправною та скасування постанови №АВ/31522 від 06.12.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приблизно у середині листопада 2024 року, ОСОБА_1 , прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подання документів для оформлення права на відстрочку від мобілізації та проходження військової служби.
30.11.2024 року, ОСОБА_1 отримав право на відстрочку від проходження служби, з підстав, визначених п.13 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв'язку із доглядом з особою з інвалідністю.
Отримуючи рішення про надання відстрочки, ОСОБА_1 був повідомлений про те, що на його адресу за місцем реєстрації надсилалась повістка, яка повернулась за відсутністю адресата, та на визначену в повістці дату він не з'явився, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Під час складання протоколу, ОСОБА_1 повідомив уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що йому не надходили будь-які повідомлення про те, що у відділі поштового зв'язку його очікує лист, а тому він і гадки не мав, що йому було скеровано повістку. При розгляді даного протоколу вказані твердження ОСОБА_1 було повністю проігноровано та належним чином не перевірено.
Під час з'ясування вищевказаних обставин було встановлено, що поштове відправлення у якому містилась повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 має номер відправлення 0610200317524. 29.10.2024 року даний лист було відправлено. 31.10.2024 року даний лист надійшов до відділення 65015, яке обслуговує адресу реєстрації ОСОБА_1 07.11.2024 року даний лист було повернуто до відділення 65012, яке обслуговує ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, повістка перебувала на відділенні поштового зв'язку за місце реєстрації ОСОБА_1 у період з 31.10.2024 року по 07.11.2024 року.
Разом з цим, у період з 27.10.2024 року по 12.11.2024 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному у стані тимчасової непрацездатності. Оскільки повістка про виклик надсилається рекомендованим листом, інші особи, окрім самого ОСОБА_1 даного листа отримати не могли.
Крім того, жодних повідомлень від ПрАТ «Укрпошта» про наявність на відділення поштового зв'язку листа, ОСОБА_1 не отримував взагалі, а відтак навіть не був обізнаний про його наявність.
Більше того, 30.11.2024 року, ОСОБА_1 безперешкодно отримав відстрочку від призову на військову службу, що підтверджує факт того, що він неодноразово з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але будь-яких повідомлень про те, що останньому необхідно уточнити дані або пройти ВЛК (з метою чого йому було надіслано повістку про виклик) ОСОБА_1 не отримував.
Ухвалою суду від 25.12.2024 року провадження у справі було відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення №АВ/31522 від 06.12.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 17000,00 грн.
В судове засідання, призначене на 14.01.2025 рр. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило. Ухвала суду в частині витребування доказів не виконана. Розгляд справи було відкладено на 20.02.2025 р.
В судове засідання призначене на 20.02.2025 року сторони по справі не з'явились, про дату та час місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав суду заяву про розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи неявку належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, учасників в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до скріншотів з електронного кабінету «Резерв+» вбачається, що 19.05.2023 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, та мав відстрочку від призову на військову службу до 07.02.2025 року.
06.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що підставою для її винесення було порушення ОСОБА_1 вимог абз. 1, п.1, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме неявка за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується електронною повісткою про необхідність явки 14.11.2024 року.
За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно абз. 1 п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Позивач зазначає, що повістку від ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував, так як у період з 27.10.2024 року по 12.11.2024 року перебував на лікарняному у стані тимчасової непрацездатності. Оскільки повістка про виклик надсилається рекомендованим листом, інші особи, окрім нього самого даного листа отримати не могли. Крім того, жодних повідомлень від ПрАТ «Укрпошта» про наявність на відділення поштового зв'язку листа, позивач не отримував взагалі, а відтак навіть не був обізнаний про його наявність.
Матеріали справи не містять ані повістки, ані доказів її належного отримання позивачем. Ухвалу суду про витребування доказів, відповідач не виконав, з відзивом до суду не звертався.
Водночас, судом встановлено та досліджено, що в матеріалах справи міститься виписка з медичної карти хворого ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач дійсно перебував в стані тимчасової непрацездатності в період з 27.10.2024 року по 12.11.2024 року, а також фотознімок з ймовірного журналу відділення зв'язку «Укрпошта», де вказано трек-номер листа - повідомлення, отримувачем якого є ОСОБА_1 , та скріншот з офіційного сайту «Укрпошта», з відслідковується період надходження та повернення листа відправнику.
З встановлених судом доказів вбачається, що поштове відправлення у якому ймовірно містилась повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 має номер відправлення 0610200317524.
29.10.2024 року даний лист було відправлено.
31.10.2024 року даний лист надійшов до відділення 65015, яке обслуговує адресу реєстрації ОСОБА_1
07.11.2024 року даний лист було повернуто до відділення 65012, яке обслуговує ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, ймовірна повістка, яка містилась у даному листі перебувала на відділенні поштового зв'язку за місцем реєстрації ОСОБА_1 у період з 31.10.2024 року по 07.11.2024 року, тобто, в період перебування останнього в стані тимчасової непрацездатності.
Водночас, матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 про наявність листа у відділенні ПрАТ «Укрпошта» за місцем його реєстрації, та відповідачем таких даних та доказів надано не було, що свідчить про те, що позивач не був обізнаний про наявність листа, відправником якого є ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відтак, суд приходить до переконання, що позивач не був обізнаний про надходження повідомлення, за яким йому необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.11.224 року.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Суду не представлено доказів того, що ОСОБА_1 належним чином був сповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.11.2024 року, а тому доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення не надано.
Слід зазначити, що закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом відзив на позовну заяву не надав. На виконання ухвали суду про витребування доказів, ІНФОРМАЦІЯ_3 витребуваної інформації суду не надіслав.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково, адже визнання постанови незаконною не передбачається ст. 286 КАС України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам позивача.
Щодо стягнення судових витрат.
Згідно ч.1 ч.3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку з задоволення позову в частині вимог про скасування постанови та закриття провадження у справі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправною та скасування постанови №АВ/31522 від 06.12.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 №АВ/31522 від 06.12.2024 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення суду складено 21 лютого 2025 року.
Суддя: Донцов Д.Ю.