Справа № 521/16944/24
Номер провадження № 2/521/1330/25
(заочне)
25 лютого 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У жовтні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Стеценко М.В. звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 у якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 664397 грн. 45 коп., з яких 173520 грн. 71 коп. - 3% річних, 490876 грн. 74 коп. - інфляційних втрат, а також вирішити питання про судові витрати у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 19.08.2008 року між Приватним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 78/15-Ф, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 200000 доларів США, 00 центів, а позичальник зобов'язався своєчасно повернути отримані кредитні кошти не пізніше 18.08.2013 року та сплатити відсотки за користування кредитом.
Як зазначено позивачем, 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу, за яким ФК «Вектор Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором №78/15-Ф від 19.08.2008 року.
28.11.2012 року між ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 78/15-Ф від 19.08.2008 року.
Відтак, на переконання позивача, він є новим кредитором у зобов'язанні, яке виникло у відповідача на підставі кредитного договору від 19.08.2008 року №78/15-Ф.
Як вказав позивач, заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12.04.2017 року у справі № 521/16479/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2975909 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Відтак, на переконання позивача, зважаючи на те, що позичальником рішення суду, зазначене вище не виконане в добровільному порядку, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача нарахованих останнім сум 3% річних та інфляційних втрат.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження справи, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 21.10.2024 року у справі №521/16944/24 було відкрито провадження, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.
Відзиву від ОСОБА_1 на позов до суду в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк до суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 14.01.2025 року у справі №521/16944/24 підготовче провадження закрите, призначена дата розгляду справи в судовому засіданні по суті позовних вимог.
Позивач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, за вимогами позовної заяви заявив суду клопотання про розгляд справи без його участі, яке судом розглянуте та задоволене. Також позивач зазначив про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про направлення на адресу відповідача ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду, а також судової повістки. Про причини неявки до суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань суду не надав.
У зв'язку із неявкою сторін - учасників справи, згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Малиновського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Отже, суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, суд ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом, які не заперечуються сторонами.
Малиновським районним судом міста Одеси під час ухвалення заочного рішення від 12.04.2017 року у справі №521/16479/14-ц згідно кредитного договору № 78/15-Ф від 19.08.2008 року, ПАТ «Сведбанк» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 200 000,00 доларів США, строком до 18.08.2013 року, зі сплатою процентної ставки за користування коштами кредиту.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки 78/П-15 від 19.08.2008 року, відповідно якого вона зобов'язалась відповідати по кредитному договору як солідарний боржник з ОСОБА_1
28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, за яким ФК «Вектор Плюс» отримало право вимоги за кредитним договором № 78/15-Ф від 19.08.2008 року.
28.11.2012 року між ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 78/15-Ф від 19.08.2008 року.
Зазначеним заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12.04.2017 року у справі №521/16479/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 78/15-Ф від 19.08.2008 року, яка складає: 1 761 996 грн. 49 коп. - заборгованість за кредитом; 859 220 грн. 01 коп. - заборгованість за відсотками; 354 693 грн. 47 коп. - пені; а всього 2 975 909 грн. 97 коп.
19.09.2024 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було скеровано досудову вимогу, у якій ТОВ «Кредитні ініціативи» вимагало від позичальника сплати протягом 14 днів з дня отримання вимоги заборгованості, що виникла в період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі 664397 грн. 45 коп.
Доказів відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
За розрахунками заборгованості, наданими позивачем, у відповідача рахується заборгованість за 3% річних - 173520 грн. 71 коп., за інфляційними втратами - 490876 грн. 74 коп.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, зокрема доказів виконання боржником рішення суду щодо солідарного стягнення кредитної заборгованості, доказів сплати компенсаційних втрат позивача, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім сум 3% річних та інфляційних втрат.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
За змістом положень ста. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди
Так, ст. 625 ЦК України законодавцем врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є штрафною санкцією у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, суд касаційної інстанції зауважив, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Вищезазначене узгоджується з правовими позиціями викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.
Відтак, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та три проценти річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року (справа №127/15672/16-ц, провадження №14-254цс19).
Судом у даній справі встановлено, що докази виконання відповідачем заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12.04.2017 року у справі №521/16479/14-ц яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 78/15-Ф від 19.08.2008 року, яка складає: 1 761 996 грн. 49 коп. - заборгованість за кредитом; 859 220 грн. 01 коп. - заборгованість за відсотками; 354 693 грн. 47 коп. - пені; а всього 2 975 909 грн. 97 коп. - у даній справі відсутні.
Відтак, станом на дату подання позивачем даного позову зазначене вище заочне рішення суду залишається невиконаним.
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення заборгованості станом на 12.04.2017 року зобов'язання відповідача сплатити заборгованість не припинилося та триває по час розгляду даної справи. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому продовжений та триває до теперішнього часу.
Разом з тим, як встановлено судом позивачем проведено та надано розрахунок інфляційних втрат в розмірі490876 грн. 74 коп. та 3% річних в розмірі 173520 грн. 71 коп. за період з 23.02.2019 року по 01.02.2022 року.
Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості за ст. 625 ЦК України позивачем обрахований вірно і з арифметичної точки зору, і в частині визначення періодів прострочення.
Зважаючи на вищевикладене, суд виснує про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Кредитні Ініціативи», що має наслідком їх задоволення у повному обсязі з огляду на їх доведеність, у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати в розмірі 490876 грн. 74 коп. та 3% річних у розмірі 173520 грн. 71 коп.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений останнім за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 9965 грн. 45 коп.
Керуючись ст. 133, 135, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 526, 530, 599, 610, 611, 625 ЦК України, Малиновський районний суд міста Одеси
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» грошові кошти у розмірі 664397 грн. 45 коп., з яких 173520 грн. 71 коп. - 3% річних, 490876 грн. 74 коп. - інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 9965 грн. 45 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21),
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суддя: Н.О. Шевчук