25 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/32714/24
Провадження № 11-сс/820/134/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький апеляційні скарги заявника ОСОБА_5 та представника заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2025 року про залишення скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП у Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР без розгляду, -
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2025 року залишено без розгляду скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
На вказане рішення заявник ОСОБА_5 та представник заявника ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що слідчий суддя порушив їх конституційне право на звернення до суду та посилаються на таке. Вважають, що зазначене рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначають, що повідомлень про призначення дати слухання справи вони не отримували. Посилаються на усталену практику Європейстького суду з прав людини. Прохають скасувати ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2025 року та задовольнити їх скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заявниця та її представниця в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, до початку судового розгляду подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
05 грудня 2024 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП у Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Скарга неодноразово призначалася до судового розгляду.
У судове засідання 09 січня 2025 року скаржниці не з'явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, отримавши повістки про виклик особисто, що підтверджується розписками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про отримання повісток, доказів поважності причин своєї неявки не надали, в зв'язку з чим розгляд скарги було відкладено на 12 лютого 2025 року.
У судове засідання із розгляду означеної скарги, призначене на 12 лютого 2025 року, скаржниці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вкотре не з'явилися, про час та місце розгляду скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були повідомлені належним чином шляхом надіслання повісток про виклик поштою, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 КПК України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення скарги без розгляду, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
У судові засідання, призначені на 09 січня 2025 року та 12 лютого 2025 року, незважаючи на обізнаність про день та час судового розгляду скарги, скаржниці не з'явилися та не повідомили про причини неявки.
Така поведінка скаржниць, на думку слідчого судді, свідчить про їх зловживання своїми процесуальними правами та перешкоджає розгляду скарги слідчим суддею в передбачені законом строки.
За таких обставин слідчий суддя вважав, що неявка скаржниць у судове засідання свідчить про відсутність зацікавленості у ефективному та своєчасному розгляді їх скарги, втрату інтересу до предмета оскарження та про неналежне ставлення до наданих їм процесуальних прав та покладених обов'язків, слідчий суддя позбавлений можливості ухвалити будь-яке інше законне рішення за відсутності скаржниць, що прямо заборонено законом, а тому подана на адресу слідчої судді скарга має бути залишена без розгляду.
Колегія суддів погоджується з даним висновком слідчого судді.
Положеннями ч. 1 ст. 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
При цьому, за ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед законом і судом, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, розумність строків.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Разом з тим, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх узагальненнях констатував, що у контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився на такий розгляд, слідчим суддям доцільно у таких випадках залишати скаргу без розгляду. У випадку залишення скарги без розгляду скаржник буде мати право повторно звернутися з такою в суд.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року вказується на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Як встановлено з матеріалів справи, 05 грудня 2024 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП у Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2024 було відкрито провадження за скаргою, призначено скаргу до розгляду на 14 год. 30 хв. 09 грудня 2024 року, витребувано з ГУНП в Хмельницькій області матеріали перевірки за заявою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про кримінальні правопорушення, вчинені посадовими особами Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», посадовими особами головного управління Держкомзему (Держгеокадастру) України за ознаками, передбаченими ч. 3 ст. 161, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212-1, ст. 111 КК України, а саме: начальником Хмельницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» - ОСОБА_7 , головним бухгалтером Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» - ОСОБА_8 ; заступником начальника Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» - начальника управління державної реєстрації земельних ділянок та прав на них - ОСОБА_9 ; головним економістом Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» - ОСОБА_10 .
Скарга неодноразово призначалась до розгляду на 26 грудня 2024 року, 06 січня 2025 року, 09 січня 2025 року, 12 лютого 2025 року.
06 січня 2025 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибули у судове засідання, але розгляд справи перенесений, через зайнятість слідчого судді в судовому засіданні при розгляді справи № 686/12969/18 (1-к/686/307/25) за заявою ОСОБА_6 про відвід прокурора.
У судове засідання 09 січня 2025 року скаржниці не з'явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, отримавши повістки про виклик особисто, що підтверджується розписками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про отримання повісток, доказів поважності причин своєї неявки не надали, в зв'язку з чим розгляд скарги було відкладено на 12 лютого 2025 року.
У судове засідання із розгляду означеної скарги, призначене на 12 лютого 2025 року, скаржниці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вкотре не з'явилися, про час та місце розгляду скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були повідомлені належним чином шляхом надіслання повісток про виклик поштою, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 КПК України.
Отже, слідчий суддя, який мав розглянути скаргу на бездіяльність слідчого не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги, був позбавлений процесуальної можливості дотриматись вимог КПК України, розглянути скаргу своєчасно, за участі заявниці ОСОБА_5 та її представниці ОСОБА_6 .
Як слідує із положень ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя не вправі проводити розгляд скарги за відсутності особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника за будь-яких умов.
Кримінальним процесуальним законом не передбачено, яким саме чином повинен діяти слідчий суддя та яке саме процесуальне рішення він повинен приймати у випадку неявки без поважних причин особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, участь яких є обов'язковою, на підставі вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, які у даному випадку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
В узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року року № 9-49/0/4-17, п.21 висновків зазначено, що у контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився на такий розгляд, слід зважати на те, що слідчим суддям доцільно у таких випадках залишати скаргу без розгляду.
З огляду на викладене, а також те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судові засідання належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, неодноразово не з'являлися, слідчий суддя обґрунтовано залишив подану скаргу без розгляду, що не позбавляє заявника можливості повторного звернення до слідчого судді, в порядку, передбаченому КПК України.
Таке рішення слідчого судді, на переконання колегії суддів, не суперечить вимогам законодавства.
Посилання апелянтів щодо незаконних дій слідчого суді, які полягали у залишенні їх скарги без розгляду, апеляційний суд вважає неспроможним, з урахуванням вищенаведеного.
Колегія суддів звертає увагу заявника, що в ухвалі слідчий суддя роз'яснив, що залишення скарги без розгляду не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді у порядку, передбаченому КПК України.
Колегія суддів також враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати свої правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Релевантними з цього приводу є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У них зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Щодо доводів апеляційних скарг апелянтів, що повідомлень про призначення дати слухання справи вони не отримували,колегія суддів зазначає наступне.
У судове засідання 09 січня 2025 року скаржниці не з'явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, отримавши повістки про виклик особисто, що підтверджується розписами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про отримання повісток, доказів поважності причин своєї неявки не надали, в зв'язку з чим розгляд скарги було відкладено на 12лютого 2025 року.
У судове засідання із розгляду означеної скарги, призначене на 12 лютого 2025 року, скаржниці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вкотре не з'явилися, про час та місце розгляду скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були повідомлені належним чином шляхом надіслання повісток про виклик поштою, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 КПК України.
На підставі ч. 6. ст. 9 КПК України випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Із відомостей, указаних на зворотному повідомленні та трекінгу поштового відправлення, що є офіційною інформацією надавача поштових послуг «Укрпошта», слідує, що «адресат відсутній за вказаною адресою».
Інформація про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з тим, що адресат «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Крім того, колегія суддів зазначає, апелянти зареєстровані у системі «Електронний суд», що свідчить про їх обізнаність щодо дати судового розгляду.
Отже, доводи апелянтів не заслуговують на увагу.
З огляду на те, що скарга залишена без розгляду, та її обґрунтованість по суті не була предметом перевірки слідчим суддею, то вказана скарга не може бути предметом апеляційного перегляду.
Таким чином, аналізуючи викладене, судова колегія вважає, що слідчий суддя прийняв законне, вмотивоване і обґрунтоване рішення, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для його скасування, колегією суддів не встановлено, тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги заявника ОСОБА_5 та представника заявника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2025 року про залишення скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП у Хмельницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, без розгляду - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді