Справа № 309/1996/24
24.02.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/485/24 за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , без освіти, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Крім того покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме: зобов'язати обвинуваченого вибачитися перед неповнолітньою потерпілою ОСОБА_8 та утриматися від спілкування з нею.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахується з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з вироком ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
06 квітня 2024 року, приблизно о 13 години 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та знаходячись в м. Хуст по вул. Бараболі, умисно, тобто усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажливо ставлячись до громадського порядку, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, з винятковим цинізмом, грубо порушуючи громадський порядок, та нехтуючи спільними та моральними нормами, нецензурно виражався в сторону неповнолітньої ОСОБА_8 , 2009 року народження, та в подальшому у присутності неповнолітньої ОСОБА_8 на вулиці стягнув верхній одяг.
За вказане кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 передбачена кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 296 КК України.
На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що не оспорюючи кваліфікацію дій, а також доведеність вини обвинуваченого, вважає, що оскаржуваний вирок суду підлягає зміні через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Звертає увагу на те, що у резолютивній частині вироку зазначено, що покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, однак у переліку обов'язків відсутнє посилання про покладення на обвинуваченого обов'язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Таким чином, зазначає, що висновки суду про необхідність для виправлення ОСОБА_7 покладення на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України - виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, викладені у мотивувальній частині вироку, суперечать висновкам суду, викладених у резолютивній частині вироку, де суд, зазначивши про покладення обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, не зазначив який саме та поклав обов'язки, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 59-1 КК України, посилання на які відсутні в мотивувальній частині вироку. Вказує, що дані суперечності вплинули на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та на визначення міри покарання, а саме додаткових обов'язків при призначенні покарання у виді апробаційного нагляду, тому просить суд, оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання змінити, вважати обвинуваченого ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України із призначенням йому покарання у виді апробаційного нагляду строком на 1 рік. Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. У решті вирок залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора - ОСОБА_5 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційний розгляд проводиться за відсутності обвинуваченого, потерпілої та представника потерпілої, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги; виклик у судове засідання обвинуваченому надіслано відповідно до вимог закону на відому апеляційному суду адресу місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і що він таке отримав 08.01.2025, потерпіла та представник потерпілої повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, однак не виявили бажання брати участь у розгляді кримінального провадження; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від учасників судового процесу не надходило; прокурор не заперечувала щодо можливості апеляційного розгляду кримінального провадження без участі сторін кримінального провадження.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 , кваліфікацію його дій за ч.1 ст.296 КК України, сторонами кримінального провадження не оспорюються і апеляційним судом, з огляду на положення ст. 404 КПК України, не перевіряються, у зв'язку з чим визнаються обґрунтованими і належним чином вмотивованими, такими, що ґрунтуються на матеріалах та фактичних обставинах кримінального провадження.
Тому, вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 переглядається в межах доводів апеляційної скарги, зокрема щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_7 покарання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1ст. 413 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 413 КПК України, вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
В частині 3 статті 59-1 КК України зазначено, що суд може покласти па засудженого до пробаційного нагляду певні обов'язки.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку суд з урахуванням викладених у вироку обставин справи, прийшов до висновку, що до ОСОБА_7 слід обрати покарання у виді пробаційного нагляду з покладанням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, при призначенні покарання суд не поклав на ОСОБА_7 обов'язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, передбачені п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, хоча визнав їх необхідними для виправлення обвинуваченого.
Хоча, у резолютивній частині вироку зазначено, що покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, однак, у переліку обов'язків відсутнє посилання про покладення на обвинуваченого обов'язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Натомість у резолютивній частині вироку зазначено, що покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. 2 ч.3 ст.59-1 КК України, а саме: зобов'язано обвинуваченого вибачитися перед неповнолітньою потерпілою ОСОБА_8 та утриматися від спілкування з нею, які є немотивованими у вироку суду, посилання на них у мотивувальні частині вироку відсутнє.
Таким чином, висновки суду про необхідність для виправлення ОСОБА_7 покладення на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч.3 ст. 59-1 КК України - виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, викладені у мотивувальній частині судового рішення, суперечать висновкам суду, викладеним у резолютивній частині вироку, де суд, зазначивши про покладення обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, не зазначив який саме та поклав обов'язки, передбачені п. 2 ч. 3 ст. 59-1 КК України, посилання на які відсутні в мотивувальній частині вироку.
Дані суперечності вплинули на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та на визначення міри покарання, а саме додаткових обов'язків при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість ухваленого в кримінальному провадженні судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
На підставі вище викладеного, колегія суддів вважає, що вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає зміні, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, змінити.
Вважати обвинуваченого ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України із призначенням йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
У решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді