Справа № 686/4274/24
Провадження № 2/686/398/25
19.02.2025
м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Салоїд Н.М.,
при секретареві - Лоб І.А.,
за участі позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та їх представника - ОСОБА_3 ,
відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вселення ,-
В лютому 2024 позивачі ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вселення.
Поданий позов обгрунтовують тим, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом по спадковій справі № 322-2017 від 08.06.2023, виданого державним нотаріусом Хмельницької районної дердавної нотаріальної контори Паляницею Л.С., ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадщина складається із житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 по одній шостій частині кожному.
Право власності на одну шосту частину в спадковому майні зареєстровано за ОСОБА_2 08.062023 рок, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав № 335061319 та зареєстровано 08.06.2023 вказане право власності за ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових № 335061428.
Іншими спадкоємцями є ОСОБА_4 , котрій належить 3/6 частина будинковолодіння та малолітня ОСОБА_2 , якій належить 1/6 частина будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 .
Відповідачі постійно проживають у спадковому будинку, натомість їм, позивачам чиняться перешкоди у користуванні належною власністю.. Означені обставини підтверджуються копією заяви ОСОБА_1 від 04.07.2923, поданої ВП ХРУП ГУНП у Хмельницькій області, копією заяви ОСОБА_2 від 04.07.2023. копіями рапортів від 06.07.2023, копією довідки про результати перевірки за зверненням ОСОБА_2 № 83812122-2023 від 10.07.2023.
30 січня 2024 позивачами направлено на адресу відповідачів лист з вимогою усунути перешкоди в користуванні належним їм майном із повідомленням дати вселення та прохання надати ключ від будинку, однак така пропозиція залишилась поза увагою ОСОБА_4 , Просять зобов'язати відповідачів усунути перешкоди ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в користуванні будинком шляхом їх вселення та зобов'язати передати ключі від будинку та не чинити їм перешкод у користуванні майном.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 15 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 04 квітня 2024 підготовче провадження закрите, справу призначено до розгляду спору по суті.
11 березня 2024 року ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 подала відзив на позов, яким заявлені вимоги не визнала з врахуванням мізерності часток позивачів, зокрема по 5,63 кв.м. житлової площі будинку кожній, що є неможливим з технічної точки зору. Вона ж малолітньою донькою безперервно проживали та проживають у ньому, ремонтують та доглядають за ним. Натомість ОСОБА_1 з часу припинення шлюбних стосунків із ОСОБА_6 жодним чином не мала та не має відношення до цього майна, не цікавилась жодними проблемами, як-то сплати заборгованості за кредитом, отриманим для його придбання, оформленням права власності на земельну ділянку, тощо.
Аналогічним чином ніяк не дотичні до цього майна і доньки ОСОБА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які лише в силу закону прийняли частку у спадщині свого померлого батька, як спадкоємці.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 як представник та представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали із викладених у заяві підстав та просять їх задовольнити. Покликаються на те, що вони мають рівні права поряд з іншими спадкоємцями щодо користування житлом.
Відповідач ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 заявленого позову не визнала. Не заперечує, що вона перешкоджала і перешкоджає вселенню у будинок повнолітньої ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_5 , оскільки їх доля у вказаному житловому будинку є досить незначною позаяк складається із двох житлових кімнат площею 20,2 кв.м. та 13, 6 кв.м. відповідно. ОСОБА_10 приміщень згідно до електронного паспорту є самовільно збудованими приміщеннями і не прийняті до експлуатації.
Посилається на те, що фактично ОСОБА_1 забезпечена житлом, при здійсненні поділу майна між покійним ОСОБА_6 та ОСОБА_11 було здійснено поділ спільно нажитого майна, і ОСОБА_1 отримала грошову компенсацію в розмірі 60 000 грн. за належну їй частку в майні подружжя.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради просить прийняти рішення, яке найбільше відповідало б майновим правам та інтересам неповнолітньої дитини. Просить справу розглядати за відсутності повноважного представника.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи доказами, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом достовірно установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями померлого ОСОБА_6 є: дружина ОСОБА_4 , донька ОСОБА_2 , доньки від першого шлюбу - ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_5 .
Спадкоємці ОСОБА_6 прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 08 червня 2023 року державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Паляницею Л.С., реєстровий номер 2-398,2-399, 2-400 та 2-401.
Спадкове майно складається із житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 , загальною площею 59,9 кв.м. (так в документі), житловою площею 33.8 кв.м., господарські будівлі і споруди: погріб «в», хлів «Г», літня кухня-гараж «Е», підвал «е», який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Оксанюк А.А. 13 червня 2008 року за реєстровим номером 6121.
ОСОБА_4 належить 3/6 частини в означеному будинковолодінні з урахуванням відмови батьків померлого - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на її користь.
Її малолітній доньці, ОСОБА_2 належить 1/6 частина спадкового майна після смерті її батька, ОСОБА_6 .
У вказаному житловому будинку зареєстровані та проживають - ОСОБА_4 та її малолітня донька ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_4 посилається на те, що в свій час, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10.05.2011 шлюб розірвали. Після розірвання шлюбу за ініціативою ОСОБА_11 було ініційовано розподіл майна та ухвалою Хмельницького міськрайонного сулу від 05.12.2011 року затверджено мирову угоду між сторонами відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримала грошову компенсацію за частку в цьому ж будинковолодінні та придбала житло кімнату в гуртожитку АДРЕСА_2 .
Окрім того, ОСОБА_1 має двох малолітніх доньок від іншого шлюбу, тому вселяючи неповнолітню ОСОБА_5 , по суті з її матір'ю та двома малолітніми дітьми вона не має можливості утримувати сім'ю ОСОБА_1 у складі чотирьох сторонніх їм осіб. ОСОБА_1 не мала та немає жодного відношення до цього житла, не дотичні до цього майна і її доньки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які лише в силу закону прийняли частку у спадщині свого померлого батька. Тому вона категорично заперечувала щодо їх вселення в означений будинок по АДРЕСА_1 , не дає згоди на це і зараз.
Не заперечує факту, що відмовила ОСОБА_1 та її доньці ОСОБА_2 у липні 2023 надати ключі від будинку та вселити їх у будинок добровільно, позаяк вони є чужими для неї людьми, і їх частка в будинку є досить мізерною, та не дозволяє. Забезпечити їх житлом.
Окрім того, їй прийшлось виплатити банку заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 113604300000 від 17 червня 2008 ПАТ «Укрсиббанк», позичальником за яким був ОСОБА_6 в повному обсязі. Однак, означений будинок і надалі перебуває в іпотеці банку, хоча доньки ОСОБА_1 як кредитори спадкодавця не брали участі в погашенні заборгованості за кредитом, оскільки кредитор пропустив строк звернення до спадкоємців померлого.
Однак, слід зауважити, що обставини поділу майна, отримання грошової компенсації за частку в майні подружжя ОСОБА_1 ніяким чином не впливають на правовідносини, які виникли в даний час, і регулюються за правилами Книги шостої Цивільного кодексу України, що виникли між сторонами.
В даному випадку спір виник стосовно вселення в будинок спадкоємців померлого до ОСОБА_4 , її та законного представника малолітньої ОСОБА_14 , як аналогічних спадкоємців за законом, які мають рівні права щодо вказаного майна батька.
З огляду на не допуск до житлового будинку позивачам, відмови надати ключі відбудинку, зокрема ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_5 створюються перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їм майном, у зв'язку з чим вони змушені проживати за іншою адресою. З огляду на вищевказане, позивачі змушені звертатись до суду за захистом їх права власності та права на житло.
Сторона позивача у судовому засіданні повідомила суду, що у липні 2023 року позивачі намагались потрапити до належної їм частини житлового будинку та отримати ключі, однак ОСОБА_4 , діючи від свого імені та від імені малолітньої доньки, як законний представник не впустила їх до будинку, мотивуючи це тим, що частка їх майна не визначена, є незначною., а тому вони не знають де їх частина будинку. Вказані обставини повністю підтвердила ОСОБА_4 .
Натомість, відповідач ОСОБА_4 покликається на те, що вселення позивачів у будинок порушить їх право з донькою, оскільки частки у праві власності на житло у них різні та частка обох спадкоємців є значно меншою, і вони можуть зайняти більшу частину ніж їм належить.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд, виходить з того, що відповідачем чиняться перешкоди позивачам у реалізації їх права володіння та користування належною їй часткою будинку, позивачі внаслідок неправомірних дій ОСОБА_15 не мають доступу до будинку, внаслідок чого безперечно порушується їх право власності, та правомочності, що з нього витікають (право володіння та користування). Сторона відповідача не спростувала доводи позивачів з приводу порушення їх права на володіння та користування часткою у спірному будинковолодінні, будь - яких доказів на адресу суду на спростування вказаної обставини не представила. Відтак, суд дійшов висновку, що порушене право власності позивачів підлягає судовому захисту в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, шляхом усунення перешкод в здійсненні права власності у спосіб вселення позивачів в будинок по АДРЕСА_3
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 02 грудня 2010 року, поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зав'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України).
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини 2 статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Суд, встановивши, що відповідач чинить перешкоди позивачам у користуванні нерухомим майном, співвласником якого вони є, чим порушує їх законні права, дійшов висновку про те, що порушене право позивачів підлягає захисту, а їх позовні вимоги задоволенню.
Заперечення відповідача щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від будинку тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що йому чиняться перешкоди у користуванні належною власністю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22.
В свою чергу, наявність у позивача іншого житла, як про те вказує ОСОБА_4 , не є підставою для відмови їм у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні спірним житловим будинком, який належить їм на праві спільної часткової власності.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Крім того, згідно свідоцтв про право на спадщину за законом позивачам належить по 1/6 частині вказаного вище житлового будинку, малолітня дитина ОСОБА_4 , донька ОСОБА_16 є Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивачів.
Так, в матеріалах справи наявне звернення ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 не впускає їх до жилого будинку по АДРЕСА_1 , у якому їм належить 2/6 його частини. Означене звернення було зареєстровано ЄО ВнП №1 ХРУП ГУНП у Хмельницькій області за № 15512 від 04.07.2023.
Крім того, у позивача та відповідача були відібрані пояснення. Так, ОСОБА_4 у своїх поясненнях зазначила, зокрема, що вона заперечує про вселення у будинок ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а також матері з двома малолітніми дітьми. Кредит за будинковолодіння не сплачували, з іпотеки свою частку не вивели. Вона з чоловіком сплатили належну їй частку, що належала як подружжю.
Відповідно до ст.319,321 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому, суд виходить з того, що відповідно до положень ст.391,396 ЦК Українипозов про усунення порушень прав власника, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача порушується його право власності чи законного володіння (п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Між сторонами існує конфлікт з приводу користування спадковим житловим будинком, при спробі позивачів потрапити до будинку, відповідач ОСОБА_4 їх не допустила, що стороною відповідача під час судового розгляду фактично не заперечувалось, а доводи представника відповідача зводились до того, що належна позивачу частка не визначена та є значно меншою за частку відповідача, а тому вселити її у вказаний будинок без визначення конкретної частини, якою може користуватись відповідач неможливо.
У даному випадку судом встановлено, що позивачі на законних підставах набули право спільної часткової власності на спірний будинок, але на теперішній час сторони не досягли згоди щодо порядку користування приміщеннями будинку. Відповідачем чиняться перешкоди позивачу у реалізації права володіння та користування належним позивачу будинком. Позивач, внаслідок дій відповідача не має доступу до будинку, часткою у праві на яку вона володіє, чим безперечно порушується її право власності, та правомочності, що з нього витікають (право володіння та користування).
Відсутність доступу позивача до вказаного будинку і зумовила звернення до суду з цим позовом.
Таким чином факт чинення відповідачем перешкод позивачу у володінні та користуванні відповідною часткою будинку є перед судом доведеним. Сторона відповідач не спростувала доводи позивача з приводу порушення її права на володіння та користування часткою у спірній квартирі, будь - яких доказів на адресу суду на спростування вказаної обставини не представила.
Отже, порушене право власності позивача (складовими якого є право користування та володіння) підлягає судовому захисту в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, шляхом усунення перешкод в здійсненні права власності у спосіб вселення позивача в будинок по АДРЕСА_1 , в яку діти спадкодавця, внаслідок незаконних дій відповідача не можуть потрапити.
Стосовно заявленої вимоги про зобов'язання відповідачів не чинити перешкод в користуванні їм майном є вимога про порушення їх прав в майбутньому, суд задовольняє лише порушені права на час розгляду справи, тому в цій частині позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.15-16, 319, 321,356, 358, 379, 383, 391 ЦК України, ст.3-5,10-13,76,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити .
Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_5 в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_5 в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_1 у вказаний будинок.
Зобов'язати ОСОБА_4 передати ключі від будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн..
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;.
Відповідачі: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 23.02.2025.
Суддя: