Справа № 609/1451/24
2/609/38/2025
25 лютого 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Ковтуновича О.В.
за участі секретаря судового засідання Сандулович О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: представника позивача ОСОБА_2 - адвоката, Сідорова Ірини Анатоліївни
до відповідача: ОСОБА_1
вимоги позивача: про розірвання шлюбу
учасники справи - не з'явилися
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 01 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 - адвоката, Сідорова Ірина Анатоліївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про розірвання шлюбу.
2. Позов обґрунтований тим, що 22 березня 2019 року громадянка України ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із громадянином Індії ОСОБА_1 , про що Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області складено відповідний актовий запис № 429.
У шлюбі у подружжя народилася одна дитина - дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Між подружжям фактично припинилися сімейні відносини, втратили почуття любові та поваги, перестали вести спільне господарство, упродовж одного року проживають окремо один від одного, шлюб існує формально. Привичиною розпаду їхньої стала неврівожена та агресивна поведінка чоловіка, завдання їй побоїв, постійні сварки та конфлікти, відсутність розуміння один одного та спільних планів на майбутнє. Чоловік програє великі суми коштів в казино, в той час як їхня донька потребує значних витрат на заняття зпедагогами, оскільки хворіє аутизмом. Фактично позивач одна займається розвитком та утриманням дитини. За таких обставин збереження шлюбу між позивачем та відповідачем суперечить як її інтересам так і його інтересам, а також інтересам їхньої доньки, а тому позивач вирішила розірвати укладений між ними шлюб.
Представник позивач просить розірвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянином Республіки Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 22 березня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 429; Залишити проживати малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із її матір'ю ОСОБА_2 .
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25 грудня 2024 року.
4. Ухвалою суду від 25 грудня 2024 року у зв'язку із неявкою відповідача судове засідання по справі відкладено на 27 січня 2025 року, у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці розгляд справи відкладено на 25 лютого 2025 року.
5. У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, однак в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
6. Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Шумського районного суду Тернопільської області, заперечень проти позову суду не представив. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважаних причин.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Виходячи з вимог ст.280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.
7. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
8. У судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі із 22 березня 2019 року, що стверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 429.
9. Від спільного шлюбу у подружжя народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Темногаєцькою сільською радою Шумського району Тернопільської області, актовий запис № 4.
ІV. Оцінка Суду.
10. Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає наступне.
Так, частина 1 статті 1 СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
11. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина 1 статті 2 СК України).
12. Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
13. Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
14. Частинами третьою, четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом установлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, не погоджується на примирення. За вказаних обставин, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та до шлюбних відносин, що є неприпустимим.
15. Згідно з частинами другою, третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
16. Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
17. У Постанові від 25 вересня 2019 року прийнятій у справі №755/14148/18 (провадження № 61-11325св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
18. Статтею 112 Сімейного кодексу України визначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
19. Позивач зазначає, що подальше спільне життя із відповідачем, як подружжя, суперечить як її інтересам, так його інтересам, а також інтересам їхньої малолітньої доньки.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що сім'я сторін фактично розпалася і шлюб носить формальний характер.
Таким чином, судом установлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є таким, що суперечить інтересам позивача, що мають істотне значення, тому відповідно до вимог ст. 112 Сімейного кодексу України, шлюб підлягає розірванню, а позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині розірвання шлюбу до задоволення.
20. Щодо позовної вимоги позивача про залишення проживати малолітню доньку разом із нею суд зазначає наступне.
Так, згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
21. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
22. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
23. Відповідно до частин четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
24. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
25. Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
До такого ж висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 23 березня 2021 року по справі №339/143/20.
26. Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами на момент розгляду справи відсутній спір щодо місця проживання малолітньої дитини, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
27. Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 71402931 від 21 листопада 2024 року позивачем сплачено 1211 грн. 20 коп., який і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
З цих підстав,
На підставі викладеного, керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 24, 104, 105, 110 - 112 Сімейного кодексу України, статтями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 - 265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу, суд, -
1. Винести заочне рішення.
2. Позов представник позивача ОСОБА_2 - адвоката, Сідорова Ірина Анатоліївна до ОСОБА_1 з вимогою про розірвання шлюбу - задоволити повністю.
3. Розірвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянином Республіки Індія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 22 березня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 429.
4. Залишити проживати малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір'ю, ОСОБА_2 .
5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 25 лютого 2025 року.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне проживання № НОМЕР_4 .
Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ