Справа № 438/211/25
Провадження № 3/438/149/2025
іменем України
24 лютого 2025 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
у провадженні Бориславського міського суду Львівської області перебувають матеріали адміністративної справи за № 438/211/25, провадження № 3/438/149/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236690 від 02 лютого 2025 року.
Крім цього, у провадженні перебувають також матеріали адміністративної справи за № 438/213/25, провадження № 3/438/151/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №238409 від 04 лютого 2025 року.
Відповідно до ст.36 КУпАП: при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи, що справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), вказані матеріали взаємопов'язані та спільний їх розгляд є доцільним, відповідно справи про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП слід об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі номер № 438/211/25, провадження № 3/438/149/2025.
02 лютого 2025 року о 15 год 39 хв в м. Борислав по вул. Травневнева,10, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Daewoo Lanos» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей, які не реагують на світло та виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
04 лютого 2025 року о 16 год 04 хв в м. Борислав по вул. Весняна,20, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Daewoo Lanos» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, різка зміна шкірного покриву, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом, 24 лютого 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання провини, справу просить розглядати без його участі.
Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справ у відсутність ОСОБА_1 оскільки право останнього не порушується, в тому числі і на захист.
Крім цього, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вважаю можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника.
Таким чином, вважаю за можливе провести розгляд справ за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена, враховуючи наступне.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З метою повного з'ясування усіх обставин справи, було оглянуто та проаналізовано протоколи про адміністративні правопорушень серії ЕПР1 №236690 від 02 лютого 2025 року та серії ЕПР1 №238409 від 04 лютого 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 лютого 2025 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3991188 від 02 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП, рапортом працівника поліції від 02 лютого 2025 року; відеозаписом події від 02 лютого 2025 року;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 лютого 2025 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4004954 від 04 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП, рапортом працівника поліції від 04 лютого 2025 року; відеозаписом події від 04 лютого 2025 року.
Протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 відповідають вимогам ст.256 КУпАП щодо змісту, оскільки в протоколах зазначено дату їх складання, дані про службову особу, яка їх склала, та особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушень.
Оглянутим в судовому засіданні відеозапису з камери відеореєстратора службового автомобіля, вбачається, що на вимогу працівників поліції був зупинений автомобіль марки «Daewoo Lanos» н.з. НОМЕР_1 02 лютого 2025 року о 15 год 50 хв в м. Борислав по вул. Травневнева,10 так і 04 лютого 2025 року о 16 год 04 хв в м. Борислав по вул. Весняна,20 . Із відеореєстратора з нагрудної камери інспектора вбачається, що за кермом зазначеного транспортного засобу перебувала особа, яка представилась як ОСОБА_2 . Після встановлення особи та наявних в останнього ознак наркотичного сп'яніння, інспектором поліції запропоновано останньому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після отриманні відмови ОСОБА_1 , поліцейські запропонували останньому пройти зазначений огляд у найближчому медичному закладі. Також було роз'яснено про наслідки відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Проте ОСОБА_1 у двох випадках не погодився на проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння водія на місці зупинки, а також заперечив щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі. Жодних зауважень під час складення відповідних протоколів, повністю погодився із змістом останніх та підписав, не заперечуючи при цьому факту керування транспортним засобом у двох випадках.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) останнім суду не надано.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація, на думку суду, не являються сумнівними, узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку, що протоколи про адміністративні правопорушення складено поліцейськими у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначені письмові докази, досліджені судом, суд вважає достатньо переконливими, чіткими та такими, що узгоджуються між собою, одержані законним шляхом, а тому в суду не виникло жодних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчинених правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає за необхідне накласти на нього стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфікуються правопорушення, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 130, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суд,
матеріали адміністративної справи № 438/211/25, провадження № 3/438/149/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та матеріали адміністративної справи за № 438/213/25, провадження № 3/438/151/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, об'єднати в одне провадження та присвоїти об'єднаній справі № 438/211/25, провадження № 3/438/149/2025.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення:
- за ч.1 ст.130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік;
- за ч.1 ст.130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
У порядку ч.2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Роз'яснити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу в установлений ст.307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.
Суддя: Андрій СЛИШ