Справа № 761/1190/25
Провадження № 2/761/4624/2025
25 лютого 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Левицька Т.В., розглянувши заяву про самовідвід головуючого судді Левицької Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору неукладеним та визнання дій протиправними, -
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору неукладеним та визнання дій протиправними.
Відповідно до рішення Київської міської ради № 5935/5976 від 09.02.2023 «Про затвердження списку присяжних Шевченківського районного суду м. Києва» позивачка ОСОБА_1 виконує обов'язки присяжної в Шевченківському районному суді м. Києва.
Головуюча у справі суддя Левицька Т.В. вважає за необхідне заявити про самовідвід, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Відповідно до статті 127 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.
Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Відповідно до ч. 3 ст. 5, ч.1 ст. 15 Закону №1402-VIII народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних.
Статус та гарантія прав присяжного визначені в ст.ст. 63, 68 Закону №1402-VIII, відповідно до яких присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя.
Відповідно до ч.2 ст. 34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що присяжний під час здійснення правосуддя за своїм статусом прирівняний до судді.
Також, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, підставою для відводу (самовідводу) судді є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків.
Відповідно до ст. 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у ст.36 ЦПК України, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Заява про самовідвід судді заявлена до початку з'ясування обставин справи та перевірки доказами, тому відповідає вимогам ст. 39 ЦПК України.
Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 ЦПК України підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 31 ЦПК України справа, у якій однією зі сторін є суд, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пізніше п'яти днів із дня надходження позовної заяви передається на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності.
З огляду на вищенаведене, з метою уникнення будь-яких підозр в упередженості та сумнівів у необ'єктивності судді при розгляді даної справи, головуючий підлягає самовідводу.
Керуючись ст. ст.12, 13, 33, 36 - 40 ЦПК України, суддя -
Самовідвід, заявлений головуючим суддею Левицькою Т.В. по справі № 761/1190/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору неукладеним та визнання дій протиправними - задовольнити.
Відвести головуючого суддю Левицьку Т.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору неукладеним та визнання дій протиправними.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору неукладеним та визнання дій протиправними (справа № 761/1190/25, провадження № 2/761/4624/2025) передати до канцелярії суду для повторного авторозподілу, відповідно до вимог ч. 3 ст. 14, ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: