Справа № 761/41635/23
Провадження №1-кп/761/1948/2025
іменем України
24 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) судовий розгляд у кримінальному провадженні № 22023000000000610 від 19 червня 2023 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Усть-Омчуг Теньківського району Магаданської області російської федерації, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої та засудженої вироком Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року за ч. 1 ст. 111 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов'язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у ст.ст. 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) від 14.12.1974 серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильне наведеним вище актам, або її значну участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового або іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.?
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництву у Європі від 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
Відповідно до п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 російська федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов'язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництву у Європі від 01.08.1975 поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до п.п. 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.
Відповідно до положень Статуту ООН та зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництву в Європі, Україна та російська федерація 31.05.1997 уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та російською федерацією (ратифікований Законом України № 13/98- ВР від 14.01.1998 та Федеральним Законом російської федерації № 42-ФЗ від 02.03.1999). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного Договору, російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований російською федерацією 22.04.2004), території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей належать до території України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.
Згідно зі ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.
Згідно зі статтею 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Стаття 69 Конституції України зазначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статті 85 Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції, належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до ст. ст. 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, АР Крим є невід'ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, внаслідок загострення політико - соціальної напруженості в Україні в період 19-22 лютого 2014 року (розстріли на Майдані Незалежності у м. Київ, втеча ОСОБА_6 ) проросійські політичні та інші організації і об'єднання, підтримувані російською федерацією (далі - рф), активізували свою антиукраїнську діяльність, спрямовану на ескалацію ситуації, то склалася, особливо у південно-східних областях України, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
В Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 03.02.2014 пройшов ряд мітингів проросійських сил, у ході яких організатори та політичні діячі публічно закликали до насильницької зміни конституційного ладу та до захоплення державної влади в Криму. Того ж дня керівництвом партії «Руський блок» оголошено про створення з числа добровольців загонів т.зв. «самооборони Криму».
Вказані загони спільно із кадровими військовослужбовцями рф (як тими, то дислокувались на базі Чорноморського Флоту рф згідно двосторонніх договорів між Україною та рф, так і тими, що незаконно переправились з території рф) забезпечили захоплення адміністративних будівель органів влади України, блокування українських військових частин, організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, то в подальшому публічно підтвердили найвищі керівники російської федерації, включно з президентом рф - ОСОБА_7 .
У період з 20 лютого 2014 року по початок березня 2014 року зазначеними підрозділами збройних сил рф та т.зв. «самооборони Криму» блоковано та захоплено будівлі Верховної ради АР Крим (м. Сімферополь, вул. К. Маркса, буд. 18), Ради міністрів АР Крим (м. Сімферополь, просп. Кірова, буд. 13), будівлі органів державної влади та місцевого самоврядування, приміщення та підрозділи МВС України, військові об'єкти ЗС України, ГУР МО України, ВМФ України.
Таким чином, з 20.02.2014 рф здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень. При цьому, сам факт окупації Автономної Республіки Крим був засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України та набув широкого висвітлення в офіційних виданнях та медійному просторі.
06.03.2014 в приміщенні Верховної Ради АР Крим у порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму», згідно якої 16.03.2014 мав відбутися так званий «референдум», на який винесли питання входження АР Крим та м. Севастополя до складу рф на правах суб'єкта федерації. 06.03.2014 Севастопольська міська рада на позачерговій сесії прийняла рішення № 7151 з аналогічним змістом.
Відповідно до зазначених постанов, 16.03.2014 проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним рф результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу рф території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Конституційний суд України своїм рішенням № 2-рп/2014 у справі № 1 13/2014 16.03.2014 визнав постанову ВР АР Крим № 1702 6/14 від 06.03.2014 неконституційною.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим, в порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі т.зв. «Декларації про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим».
Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/2014 у справі № 1 15/2014 від 20.03.2014 згадану вище «Декларацію про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя» визнано неконституційною.
18.03.2014 між рф та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу рф.
20.03.2014 Державною Думою рф прийнято Федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «Про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь».
Згідно з вказаним законом, АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією від 01.04.1999, Договору між Україною і російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, увійшли до складу рф.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу рф, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим військово- політичним керівництвом рф прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Федерального конституційного закону рф «Про судову систему російської федерації» від 31.12.1996 № 1-ФКЗ, порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів російської федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону рф від 26.06.1992 № 3132-1 зі змінами та доповненнями «Про статус суддів в російській федерації», президент російської федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду російської федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів російської федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду російської федерації.
Також, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республіки Крим»:
1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.
2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством російської федерації.
3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом російської федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства російської федерації і законодавства Республіки Крим.
4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
Федеральним Законом рф № 154-Ф3 від 23.06.2014 «Про створення судів російської федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополю та про внесення змін в окремі законодавчі акти російської федерації» створено систему судів на території «Республіки Крим», зокрема, незаконно створено так званий «Джанкойський районний суд Республіки Крим»: в подальшому незаконно призначено суддів цих «судових» органів.
Водночас, згідно зі ст.ст. 1, 2 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст.ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації з 20.02.2014.
Вказані обставини також підтверджуються Звітом офісу прокурора міжнародного кримінального суду від 04.12.2017, згідно з яким на тимчасово окупованій території України розпочався та триває збройний конфлікт між Україною та російською федерацією, Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 68/262, згідно якої територія України є цілісною та недоторканою, Резолюцією Парламентської асамблеї ради Європи № 2168, згідно якої російська федерація визнається державою-агресором.
Крім того, у березні - квітні 2014 року в Луганській та Донецькій областях України розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської та Донецької областей та порушення територіальної цілісності України.
За поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, 07.04.2014 на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
Через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України 13.04.2014 виконуючий обов'язки Президента України Указом від 14.04.2014 № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу «Про визнання РФ державою-агресором», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-УІІІ, Верховною Радою України визнано російську федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку.
Надалі, 22.02.2022 президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
Російська федерація 24.02.2022 відкрито вторглася в Україну, коли її збройні сили о 03 год. 40 хв. перетнули державний кордон України у Київській, Чернігівській, Сумській, Луганській, Донецькій областях та лінію розмежування з тимчасово окупованою територією АР Крим в Херсонській області.
Того ж дня, 24.02.2022 о 04 год. 30 хв. за київським часом президент російської федерації, виступаючи на центральних телеканалах російського телебачення, оголосив про проведення на території України так званої «спеціальної воєнної операції» з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Відразу після цього збройні сили російської федерації, що діяли за наказом вищого військово-політичного керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, почали наносити ракетні удари по всій території України.
У зв'язку з цим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. З0 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 неодноразово продовжувався (востаннє до 15.11.2023).
Відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, АР Крим відноситься до тимчасово окупованих територій України з 20.02.2014.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022), тимчасово окупована рф територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Незважаючи на вищевикладене, у громадянки України ОСОБА_8 , яка знаходилась на окупованій території АР Крим, у невстановленому місці та невстановлений час, але не пізніше 18.03.2022 виник та сформувався стійкий умисел, спрямований на зайняття посади т.зв. «заступника голови Джанкойського районного суду республіки Крим» в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території.
Так, 11.10.2010 громадянка України ОСОБА_8 , уродженка смт. Усть - Омчуг Тенькінського району Магаданської області, рф, Указом Президента України від 11.10.2010 № 951/2010 призначена на посаду судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на п'ять років та зарахована до штату цього суду.
У 2014 році під час окупації рф частини території України ОСОБА_8 , будучи суддею Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим та маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів анексії АР Крим з боку рф, з власної ініціативи, добровільно вирішила особисто взяти участь в утворенні та функціонуванні на території АР Крим системи незаконних органів окупаційної судової влади.
19.12.2014 указом президента рф від 19.12.2014 № 786 «Про призначення суддів федеральних судів», ОСОБА_8 призначено суддею так званого «Джанкойського районного суду республіки Крим».
30.01.2016 за порушення присяги судді, Указом Президента України від 50.01.2016 № 28/2016 ОСОБА_8 звільнено з посади судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на зайняття посади в незаконних судових органах на тимчасово окупованій території АР Крим, ОСОБА_8 у 2022 році, але не пізніше 18.03.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, працевлаштувалась до незаконно створеного окупаційною владою рф судового органу на посаду заступника голови так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим», де на даний час здійснює «правосуддя» від імені та в інтересах держави-агресора.
Так, 18.03.2022 ОСОБА_8 указом президента рф «Про призначення суддів федеральних судів та про представників президента російської федерації в кваліфікаційних колегіях судів суб'єктів російської федерації» від 18.03.2022 № 127 призначено на посаду т.зв. «заступника голови Джанкойського районного суду Республіки Крим» на шестирічний строк повноважень.
У подальшому, будучи призначеною на посаду заступника голови так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим» ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні зазначеного незаконного судового органу, що розташований за адресою: Україна, тимчасово окупована територія АР Крим, м. Джанкой, вул. Кримська, буд. 77а, приступила до виконання своїх безпосередніх обов'язків, де грубо й систематично порушувала вимоги українського та міжнародного гуманітарного права, постановляючи судові рішення від імені рф.
Своїми умисними діями із зайняття посади у органах окупаційної судової влади та відправлення так званого «правосуддя», ОСОБА_8 сприяла реалізації політики окупаційної влади рф на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя.
У період з 18.03.2022 по 22.06.2023 встановлено факти розгляду та ухвалення рішень під головуванням судді так званого «Джанкойського районного суду республіки Крим» ОСОБА_8 щонайменше у 715 цивільних справах.
Своїми діями, які виразилися у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), ОСОБА_3 , яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
Відповідно до ухвали суду від 10 квітня 2024 року, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилення від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв'язатися з обвинуваченою і з'ясувати в неї правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_3 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності винуватості останньої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за викладених у вироку обставин у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
Так, допитаний в судовому засіданні 13 січня 2025 року свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що на даний час він працює головою Золочівського районного суду Львівської області. 11 лютого 2014 року його було зараховано суддею до штату Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, в якому він пропрацював 2 тижні, після чого поїхав на підвищення кваліфікації. В штаті суду працювало 13 суддів. Йому відомо, що в штаті суду працювала суддя ОСОБА_10 , кабінет якої був розташований на першому поверсі. На теперішній час він не підтримує жодних стосунків із ОСОБА_10 .
Допитана в судовому засіданні 13 січня 2025 року свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що на даний час вона працює суддею в Дарницькому районному суді міста Києва. 04 листопада 2013 року її було зараховано до штату Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, але правосуддя вона не відправляла, оскільки не склала присягу. З ОСОБА_10 була знайома особисто, мала робочі стосунки. На теперішній час вона не підтримує жодних стосунків із ОСОБА_10 .
Крім показань свідків, які суд визнає належними доказами у вказаному кримінальному провадженні і такими, що підтверджують встановлені судом обставини у сукупності з іншими доказами у цьому провадженні, провина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, підтверджена також дослідженими судом письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:
- протоколом огляду від 19 червня 2023 року з фототаблицею та додатком, яким переглянуто інформаційну веб-сторінку офіційних опублікованих правових актів рф, зокрема «Указ Президента Российской Федерации от 19.12.2014 № 786 «О назначении судей федеральных судов», де на сьомій сторінці зазначено: «судьями Джанкойского районного суда - ОСОБА_3 » (мовою оригіналу), та «Указ Президента Российской Федерации от 18.03.2022 № 127 «О назначении судей федеральных судов и о представлениях президента российской федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов российской федерации», де на третій сторінці зазначено «В Республике Крым замесителем председателя Джанкойского районного суда - ОСОБА_3 » (мовою оригіналу). З переглянутого офіційного сайту Джанкойского районного суду АР Крим (Джанкойский районный суд республики Крым) (http://dzhankoi.krm.sudrf.ru/) вбачається список суддів Джанкойського суду, зокрема « ОСОБА_3 - 3 этаж каб. НОМЕР_1)». Вказані публікації записані на матеріальний носій інформації СD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 вересня 2023 року, фототаблицею до нього № 1 та довідкою, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнав особу на фотознімку під № 2 ( ОСОБА_3 ), як таку, з якою познайомився в 2014 році, перебуваючи на посаді судді Джанкойського міськрайонного суду АРК. Згідно з довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 вересня 2023 року, у фототаблиці № 1 додатку до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 вересня 2023 року на фото № 2 зображена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- повідомленням Вищої ради правосуддя від 05 липня 2023 року та відповідними додатками до нього, згідно з яким Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 951/2010 «Про призначення суддів», на підставі рішення Вищої ради юстиції від 11 березня 2009 року № 93/0/15-09 про внесення подання Президентові України, ОСОБА_3 призначено на посаду судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на п'ять років. Указом Президента України від 30 січня 2016 року № 28/2016 «Про звільнення суддів», на підставі рішення Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року № 1206/0/15-15 про внесення подання Президентові України, ОСОБА_3 звільнено з посади судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим;
- повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06 липня 2023 року згідно з яким, ОСОБА_3 призначено на посаду судді Джанкойського міськрайонного суду АРК строком на п'ять років Указом Президента України від 11.10.2010 № 951/210. До Комісії ОСОБА_3 із заявою про призначення на посаду судді не зверталась. Суддівське досьє ОСОБА_3 до Комісії не передавалось. За даними автоматизованої системи діловодства Комісії, у період з 2014 року дотепер стосовно судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 . Комісією відкрито дисциплінарне провадження у справі № 8вк-4067/15 за зверненням Генеральної прокуратури України щодо поведінки 283 суддів Автономної Республіки Крим (зокрема, судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 ). За результатами розгляду дисциплінарного провадження ухвалено рішення Комісії від 10.11.2015 № 3009/дп-15 про направлення до Вищої ради юстиції висновку щодо встановлених Комісією фактів, які свідчать про порушення суддями присяги, та рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посад суддів. Указом Президента України від 30.01.2016 № 28/2016 ОСОБА_3 звільнено з посади судді Джанкойського міськрайонного суду АРК;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 21 липня 2023 року з додатками, яким переглянуто текст документу під назвою «Федеральный закон от 14.03.2002 № 30-ФЗ (ред. от 08.12.2020) Об органах судейского сообщества в Росийской Федерации (с изм. и доп., вступ. в силу с 01.01.2023)» (мовою оригіналу). Вказана публікація записана на матеріальний носій інформації DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 20 червня 2023 року з додатками, яким переглянуто текст документу під назвою «РОССИЙСКАЯ ФЕДЕРАЦИЯ ФЕДЕРАЛЬНІЙ ЗАКОН О создании судов Росийской Федерации на територии Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Росийской Федерации (с изменениями на 29 декабря 2020 года)» (мовою оригіналу). Вказана публікація записана на матеріальний носій інформації DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 20 червня 2023 року з додатками, яким переглянуто текст повідомлення, опублікований на сайті «ЗіБ» під назвою «Справи щодо кримських суддів розглядатимуть 26 жовтня». У вказаному повідомленні ВККС повідомляє суддів АРК про можливість звернутись до комісії з метою отримання копій рішення ВККСУ від 05 жовтня 2015 року та висновку члена Комісії про відкриття стосовно них дисциплінарної справи. Безпосередній розгляд цих дисциплінарних справ запланований на 26 жовтня 2015 року. Як повідомила «ЗіБ» у ВККСУ, у зв'язку з неможливістю здійснення у даний час пересилання пошти у АРК та надсилання засобами поштового зв'язку документів, ВККС надасть суддям АРК можливість отримувати необхідні документи та рішення за відповідним запитом. Зокрема, запит може подати суддя Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим» ОСОБА_3 ;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 21 червня 2023 року з додатками, яким переглянуто інтернет сторінку з текстом документу «Указ Президента Российской Федерации от 18.03.2022 № 127 «О назначении судей федеральных судов и о представлениях президента российской федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов российской федерации», де на третій сторінці вказано «В Республике Крым замесителем председателя Джанкойского районного суда - ОСОБА_3 » (мовою оригіналу). Вказана інформація записана на матеріальний носій DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 21 червня 2023 року з додатками, яким переглянуто інтернет сторінку з текстом документу «Указ Президента Российской Федерации от 19.12.2014 № 786 «О назначении судей федеральных судов», де на сьомій сторінці вказано «судьями Джанкойского районного суда - ОСОБА_3 » (мовою оригіналу). Вказана інформація записана на матеріальний носій DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 21 червня 2023 року з додатками, яким переглянуто інтернет сторінку сайту «Миротворець» та фотознімки, на яких зображена ОСОБА_3 . Вказана інформація записана на матеріальний носій DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 21 червня 2023 року з додатками, яким переглянуто сайт «Офіційне інтернет-представництво Президента України» з текстом Указу Президента України № 951/2010 від 11.10.2010 «Про призначення суддів», зокрема: «п.2 Призначити строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посади судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 …». Вказана інформація записана на матеріальний носій DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 21 червня 2023 року з додатками, яким переглянуто сайт «Офіційне інтернет-представництво Президента України» з текстом Указу Президента України № 28/2016 від 30.01.2016 «Про звільнення суддів», зокрема: «Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України постановлено звільнити з посад у зв'язку з порушенням присяги судді, зокрема суддю Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 …». Вказана інформація записана на матеріальний носій DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 22 червня 2023 року з додатками, згідно з яким переглянуто сайт «Официальный интернет-портал правовой информации» з текстом «Судебное делопроизводство» та роздруковану таблицю з переліком 715 цивільних справ, які були розглянуті суддею так званого «Джанкойского районного суда Республики Крым» ОСОБА_3 за період з 18.03.2022 по 22.06.2023, та роздруковані тексти судових рішень, ухвалених суддею так званого «Джанкойского районного суда Республики Крым» ОСОБА_3 . Вказана інформація записана на матеріальний носій DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 26 червня 2023 року, згідно з яким переглянуто «Официальный интернет-портал правовой информации», та в ході огляду сторінки так званого «Джанкойского районного суда Республики Крым» встановлено розділ «О суде», в якому міститься підрозділ «Телефонный справочник», зокрема на зображенні № 4 вказано «Заместитель председателя суда ОСОБА_3 »;
- протоколом огляду інформації, що знаходиться у відкритій мережі Інтернет від 20 липня 2023 року з додатками, яким переглянуто офіційний веб-сайт «Управление Президента по работе с обращениями граждан и организаций», в ході огляду якого встановлено текст документу «Извлечения из текста Закона Российской Федерации «О статусе судей в Российской Федерации» (статьи 1-12.1, 14-16) от 26 июня 1992 года № 3132-1 (мовою оригіналу). Вказана інформація записана на матеріальний носій DVD-R диск. Запис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.
Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема дослідженими протоколами оглядів, повідомленнями ВРП, ВККСУ, допитами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , допитаних безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими доказами кримінального провадження, дослідженими судом, встановлено, що ОСОБА_3 :
- відповідно до ст. 4 Конституції України, статей 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ОСОБА_3 громадянства України;
- реалізовуючи свій злочинний умисел на зайняття посади в незаконних судових органах на тимчасово окупованій території АР Крим, ОСОБА_8 у 2022 році, але не пізніше 18.03.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, працевлаштувалась до незаконно створеного окупаційною владою рф судового органу на посаду заступника голови так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим», де на даний час здійснює «правосуддя» від імені та в інтересах держави-агресора, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію, керуючись її матеріальним та процесуальним правом;
- здійснення ОСОБА_3 за таких умов «правосуддя» від імені рф свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а отже надання нею допомоги рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України;
- будучи призначеною на посаду заступника голови так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим» ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні зазначеного незаконного судового органу, що розташований за адресою: Україна, тимчасово окупована територія АР Крим, м. Джанкой, вул. Кримська, буд. 77а, приступила до виконання своїх безпосередніх обов'язків, де грубо й систематично порушувала вимоги українського та міжнародного гуманітарного права, постановляючи судові рішення від імені рф, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення нею фактів активної підривної діяльності рф проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим; під час здійснення «правосуддя» від імені рф та ухвалення «судових рішень» окупаційних органів використовувала матеріально-технічну базу Джанкойського міськрайонного суду АР Крим та інтелектуальні здібності «судді» (теоретичні знання, практичні навички);
- своїми умисними діями із зайняття посади у органах окупаційної судової влади та відправлення так званого «правосуддя», ОСОБА_8 сприяла реалізації політики окупаційної влади рф на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя.
Будь-яких інших доказів в перебігу судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-7 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, зокрема: витяг з ЄРДР, доручення про здійснення досудового розслідування від 19 червня 2023 року, супровідний лист від 19 червня 2023 року, повідомлення про початок досудового розслідування від 19 червня 2023 року, постанову про створення міжрегіональної слідчої групи від 19 червня 2023 року, постанову про зміну складу слідчої групи від 29 серпня 2023 року, постанову про визначення підслідності від 26 червня 2023 року, постанову про визначення групи прокурорів від 27 червня 2023 року, постанову про зміну групи прокурорів від 17 липня 2023 року, рапорт від 19 червня 2023 року, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 10 травня 2023 року, лист щодо виконання доручення від 19 червня 2023 року, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 20 червня 2023 року, інформацію щодо виконання доручення від 03 липня 2023 року, інформацію щодо виконання доручення від 24 липня 2023 року, супровідний лист від 16 серпня 2023 року, постанову про доручення проведення слідчих (розшукових) дій від 16 серпня 2023 року, супровідний лист від 28 вересня 2023 року, запити до ВРП, Офісу Президента України, ЦВК, НААУ, НЮУ ім. Ярослава Мудрого від 20 червня 2023 року та 10 липня 2023 року, відповідно, особову справу № 2938 « ОСОБА_3 , заведену НЮУ ім. Я.Мудрого, запит АТ «Укрсиббанк» від 03.08.2023, відповідь АТ «Укрсиббанк» від 15 серпня 2023 року, клопотання слідчому суді Шевченківського районного суду міста Києва про тимчасовий доступ до речей і документів від 28 серпня 2023 року, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року про тимчасовий доступ до речей та документів, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19 вересня 2023 року та додатки до нього, повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України від 26 вересня 2023 року, пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваної ОСОБА_3 , протокол огляду від 26 вересня 2023 року з додатками, постанову про доручення призначення захисника для здійснення безоплатної правової допомоги від 26 вересня 2023 року підозрюваній ОСОБА_3 , постанову про оголошення розшуку підозрюваної ОСОБА_3 від 02 жовтня 2023 року, доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 02 жовтня 2023 року про розшук підозрюваної ОСОБА_3 , клопотання слідчому судді Шевченківського районного суду міста Києва про арешт майна ОСОБА_3 від 02 жовтня 2023 року, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_3 , протокол огляду з додатками від 27 жовтня 2023 року, доручення слідчому на проведення процесуальних дій від 08 листопада 2023 року, повідомлення про завершення спеціального досудового розслідування від 08 листопада 2023 року, протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 09 листопада 2023 року, оскільки за своїм змістом вказані документи не є джерелом доказів, частина з них є процесуальними рішеннями, прийнятими під час досудового розслідування, а відтак вони не мають жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні в межах інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_3 кримінального правопорушення. Так, реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, не є процесуальними джерелами доказів.
Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 761/28347/15-к (провадження № 51-500 км 18).
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, здійснила колабораційну діяльність, а саме добровільно зайняла посаду в незаконному судовому органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
Обираючи обвинуваченій ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. ст. 66, 67 КК України, пом'якшували або обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення направленого проти основ національної безпеки України, особу обвинуваченої, яка раніше судима, відсутність пом'якшуючих чи обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства, а тому необхідно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України.
При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Також, санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов'язковим у санкції вказаної статті.
Крім того, ОСОБА_3 скоїла злочин, об'єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачена своїми діями фактично допомагала державі-агресору створити певну вертикаль незаконно створеного органу судової влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави Україна. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України.
В даному випадку суд вважає, що буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльністі, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.
Крім того, санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.
Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що, згідно ч. 2 ст. 52 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
Під час судового розгляду судом встановлено, що обвинуваченій ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , на яку ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року (справа № 761/35977/23, провадження № 1-кс/761/23258/2023) накладено арешт, яка підлягає конфіскації в дохід держави відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 КК України, а також все належне обвинуваченій майно.
При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 15 листопада 2023 року була засуджена вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 111 КК України до покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна, при цьому, вчинила інкриміноване їй суспільно-небезпечне діяння у цьому кримінальному провадженні до ухвалення зазначеного вироку суду, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту звернення вказаного вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_3 відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2023 року, слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд вважає за необхідне арешт майна обвинуваченої ОСОБА_3 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року, залишити без змін, у зв'язку з призначенням останній додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах строком на 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією усього особистого майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року, більш суворим, призначеним цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах строком на 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією усього особистого майна.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вказаного вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року на майно ОСОБА_3 , залишити без змін.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1