СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/839/25 ун. № 759/1057/25
25 лютого 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду під час судового розгляду за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, українець, гр-н України, військовослужбовець, зареєстрований: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, клопотання щодо запобіжних заходів
сторони провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_5 , захисник - ОСОБА_6
Захисник, якого підтримав обвинувачений, заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 з тримання під вартою на більш м?який - у виді особистого зобов?язання чи домашнього арешту через стан здоров?я обвинуваченого та його виключно позитивні характеристики як добровольця, який добровільно призвався на військову службу під час воєнного стану попри обмежену придатність до неї за станом здоров?я.
У судому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисту та навів дані, що, на його думку, вказують на причетність обвинуваченого до вчинення тяжкого злочину, існування ризиків переховування (ризик переховування).
Вивчивши матеріали судового провадження, заявленого клопотання та заслухавши думку сторін, суд дійшов таких висновків.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину (ст. 12 КК України).
Обґрунтованість підозри залишається на даному етапі актуальною. Такі переконання суду підтверджені даними проведених слідчих дій, результати яких наведені в обвинувальному акті та знайшли своє об?єктивне підтвердження під час судового розгляду, в межах якого обвинувачений визнав свою винуватість у повному обсязі та щиро покаявся. Отже, потреби даного судового провадження формально виправдовують такий ступінь втручання у свободи особи, який вона зазнає на даний час. Крім того, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе ухилитися від суду (ризик переховування) і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обґрунтовано підозрюється; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведеності винуватості, хоча ця обставин і не є визначальною.
Разом з тим, рівень доведення цих обставин не відповідає вимогам достатності для переконання у тому, що інші, більш м'які заходи забезпечення, не здатні гарантувати досягнення покладених на них завдань.
Так, суд приймаючи до уваги на виконання вимог ст. 178 КПК України дані про особу обвинуваченого, його репутацію (добровільний попри обмежену придатність за станом здоров?я призов на службу під час воєнного стану, учасник бойових дій - посвідчення НОМЕР_1 ), визнає їх такими, що збільшують довіру до нього на стільки, щоб ризик переховування з його боку на даному етапі вважати менш значимим.
Будучи допитаним обвинувачений показав, що попри відмову через стан свого здоров?я він все ж таки спромігся призватися на військову службу, ніколи не проходячи раніше військової служби він реалізував свій намір потрапити саме до бойового підрозділу, виконував завдання на лінії бойового зіткнення, заохочувався командуванням, однак після короткочасної відпустки зазнав психологічного зриву, внаслідок чого на певний час самовільно залишив військову частину, чекав повернення на службу, спеціально від неї не переховувався, оскільки займався своїм здоров?ям.
Наявними матеріалами кримінального провадження підтверджується наявність в засудженого розладу здоров?я, отриманого під час виконання обов?язків військової служби, та розвинутого на цій основі захворювання, яке потребує нагляду лікарів, окрім інших захворювань, не пов?язаних з проходженням військової служби (Довідки ВЛК № 123/11 від 12 вересня 2022 року, № 1459 від 15 січня 2025 року, висновки лікарів від 21 листопада, 12 та 26 грудня 2024 року, 07 та 10 січня 2025 року).
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов?язком держави.
Згідно з правилами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтями 49-50 Конституції України визначено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
За ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
За ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мельник проти України (№ 72277/01) від 12.10.2006р., зазначено, що це відповідальність держави забезпечувати, щоб незалежно від економічних обставин особи, позбавлені волі, мали доступ до основних елементів медичного обслуговування, включаючи забезпечення медикаментами, яких потребує їх стан здоров'я.
Окремо досліджуючи на виконання вимог ч. ч. 4 та 5 ст. 91 КПК України обставини, які стосуються особи обвинуваченого, суд в контексті вирішення порушеного перед ним питання щодо заходів забезпечення, встановив таке.
Згідно з практикою ЄСПЛ жорстоке поводження підпадає під сферу застосування ст. 3 Конвенції тоді, коли його тяжкість досягає мінімального рівня, оцінка якого відносна; вона залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість такого поводження, його фізичні та психічні наслідки, а в окремих випадках і стану здоров'я особи (справа Дуґоз проти Греції, рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року за заявою № 4090798; п. 44).
Стан здоров'я ОСОБА_7 ставить під сумнів співрозмірність законних санкцій у вигляді утримання на гауптвахті, тривале реальне застосування яких вказує на високу ймовірність спричинення надто тяжких страждань обвинуваченому внаслідок існуючого ризику незабезпечення його адекватного лікування з урахуванням стану його здоров'я та «практичних вимог ув'язнення». Зважаючи на заслуги ОСОБА_7 перед народом України, останній має право розраховувати на гуманне ставлення до себе з тим, щоб шкода здоров?ю, якої він зазнав під час оборони країни, не розглядалася як привід його кримінального переслідування за її побічні наслідки.
ЄСПЛ у низці справ проти України, в яких скарги заявників стосувалися незабезпечення адекватного лікування під час тримання під вартою, встановив існування у національній пенітенціарній системі такої проблеми системного характеру (див., напр., рішення у справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), пп. 69-71, «Коктиш проти України» (Koktysh v. Ukraine), п. 86, «Похлебін проти України» (Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06, пп. 41-42, від 20 травня 2010 року, «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пп. 57-58, від 14 жовтня 2010 року). ЄСПЛ неодноразово повторював, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72-74). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення ст. 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява № 3456/05, п. 78, від 4 жовтня 2005 року, «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява № 46468/06, п. 140, від 22 грудня 2008 року, «Євген Олексеєнко проти Росії» (Yevgeniy Alekseyenko v. Russia), заява № 41833/04, п. 104, від 27 січня 2011 року).
Беручи до уваги всі вказані обставини у їх сукупності, пріоритети, визначені ст. ст. 3 та 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд вважає за можливе у даному випадку відійти від приписів ч. 8 ст. 176 КПК України та розглянути можливість обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу не пов?язаного із ізоляцією. Практика вирішення питань щодо застосування запобіжного заходу, виходячи тільки з виключного переліку ч. 8 ст. 176 КПК України, без оцінки інших обставин справи є такою, що не забезпечує гарантій ст. 3 Конвенції.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м?який - домашній арешт, оскільки попри ризик переховування встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що і домашній арешт може запобігти доведеному ризику та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та належну поведінку.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177-178, 181-184, 193, 194, 196, 205, 314-316 та 615 КПК України, ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", -
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 на іншій - задовольнити.
Обрати строком на два місця, тобто по 25 (включно) квітня 2025 року, обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. ранку наступного дня за адресою: АДРЕСА_1 ,
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 на вказаний строк дії домашнього арешту обов'язки, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:
1.Прибувати до суду за першою вимогою;
2.Заборонити обвинуваченому ОСОБА_9 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у нічний час доби з 23.00 до 06.00 наступного ранку;
3.Повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції України за вказаним місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_10 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Києві ОСОБА_11 .
Ухвала суду набирає законної сили негайно та не підлягає оскарженню згідно з правилами ч. 2 ст. 392 КПК України.
СУДДЯ ОСОБА_12