Справа № 755/5648/23
№ 1-кп/755/370/25
"20" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого
(в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040001106 від 24.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, працюючого неофіційно вантажником, розлученого, маючого на утриманні дитину 2016 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого: 20.07.2023 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки; 22.02.2024 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309, ст. ст. 71, 72 КК України до покарання у виді 5 (п'ять) років 2 (двох) місяців позбавлення волі; 01.05.2024 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.12.2024 року на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнено від покарань, призначених вироками Дніпровського районного суду м. Києва від 20.07.2023 року та Деснянського районного суду м. Києва від 01.05.2024 року, та вважати засудженим за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.02.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 (двох) років обмеження волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
ОСОБА_4 , 23.03.2023 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи поблизу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , помітив припаркований на неохоронюваній стоянці, що розташована за вказаною адресою, транспортний засіб марки «ВАЗ», моделі «2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 та перебуває у постійному користуванні його сина ОСОБА_6 . У подальшому, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, а тому, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з корисливих спонукань, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до нього та власноруч відчинив його водійське вітрове вікно, після чого, проник всередину салону та відкрив водійські дверцята. У подальшому, з метою доведення свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «ВАЗ», моделі «2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до кінця, ОСОБА_4 , перебуваючи в його салоні, дістав з-під керма дроти запалення та шляхом їх з'єднання запустив його двигун, після чого, розпочав рух, тим самим, незаконно встановив контроль над вищевказаним транспортним засобом та довів до кінця свій злочинний умисел, направлений його на незаконне заволодіння.
Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-23/16423-АВ, середня ринкова ціна автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1974 року випуску, білого кольору, із номером шасі № НОМЕР_2 , станом на 23.03.2023 року, становила 13 530 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять) гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе за ч. 1 ст. 289 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно 23.03.2023 року в його знайомого був день народження і вони вживали алкогольні напої, після чого, того ж дня ввечері, він йшов додому і на вул. П.Запорожця, 8-Б побачив автомобіль «ВАЗ» білого кольору, в якому вирішив подрімати, а тому, підійшов до нього, відчинив через вікно водійські дверцята, ліг на заднє сидіння та заснув. Після того, як прокинувся, вирішив завести двигун, що й зробив, та почав рух на автомобілі на територію дитячого садка, де знову заснув, після чого, його затримали працівники поліції, які розшукували автомобіль. Зазначив, що розуміє, що його дії були незаконними, у скоєному щиро каявся та зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідає дійсності.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: постанов про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 24.03.2023 року; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.03.2023 року, 25.04.2023 року та 31.03.2023 року; висновку експерта № СЕ-19/111-23/16429-Д від 29.03.2023 року; заяви потерпілого ОСОБА_6 , в якій останній зазначив, що цивільний позов заявляти наміру не має та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 289 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема: під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю, раніше судимий.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Так, з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, на даний час засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.02.2024 року до 2 (двох) років обмеження волі, суд не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. ч. 3 ст. 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Відповідно ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та, за який його засуджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні не обрано.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 20.02.2025 року, зарахувавши йому, відповідно до ч. 2 ст. 58 КВК України та ч. 1 ст. 72 КК України, у строк покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі відбуте ним покарання у виді позбавлення волі та час слідування під вартою до виправного центру з 01 квітня 2024 року по день прибуття до виправного центру включно із розрахунку один день позбавлення волі та слідування під вартою до виправного центру за два дні обмеження волі, та зарахувати строк попереднього ув'язнення, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, з 24.03.2023 року до 27.03.2023 року включно, з урахуванням вимог ст. 72 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз № СЕ-19/111-23/16429-Д від 29.03.2023 року в розмірі 1 321 гривня 46 копійок та № СЕ-19/111-23/16423-АВ від 17.04.2023 року в розмірі 1 673 гривні 00 копійок, а всього на загальну суму в розмірі 2 994 гривні 46 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: транспортний засіб марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, 1974 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля марки ВАЗ 2101, 1974 року випуску, білого кольору, які повернуто під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6 - залишити в останнього;
- три оптичних диски для лазерних систем зчитування формату «DVD-R» та оптичний носій інформації (диск DVD-R 4.7 gp. 120 min.), які було поміщено до білих паперових конвертів та скріплено печаткою «Для пакетів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві» та які долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах;
- три папілярних узори із внутрішньої сторони водійської двері транспортного засобу марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, які поміщено до спец. пакету PSP1345593 у присутності та за підписами понятих, що приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах;
- викрутку з ручкою зеленого кольору та розкладний ніж, які було поміщено до спец. пакету ЕХРО371355 у присутності та за підписами понятих, та після проведення огляду перезапаковано та поміщено до спец. пакету 7113790, що передані до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту вручення його копії.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та направити для вручення ОСОБА_4 .
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя: