Номер провадження 2/754/2986/24
Справа №754/4386/24
Іменем України
25 лютого 2025 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Краснощоки О. В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача у борг кошти в розмірі 1400,00дол США на підставі розписки від 14.03.2017, 500дол.США на підставі розписки від 26.03.2017, 3750дол.США на підставі розписки від 24.07.2017, 5500дол.США на підставі розписки від 09.10.2017, 3000дол.США на підставі розписки від 24.11.2017, 10000долСША на підставі розписки від 09.10.2017. Відповідачем були власноручно написані, підписані та надані позивачу розписки. Станом на дату виконання договірних відносин, відповідач зобов'язання не виконав, кошти не повернув. На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням штрафних санкцій в загальному розмірі 268922,08дол.США.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 08.11.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву
Позивач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання, призначене на 18.02.2025 не з'явилися. До суду від позивача надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з'являвся. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Всі конверти з повідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». До того ж відповідно до довідки про доставку смс-повідомлення, відповідач одержав виклик до суду 20.01.2025 о 12:19:58. Причини неявки суду не повідомлено.
Суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення у відсутності учасників справи, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд встановив такі факти та їх правовідносини.
14.03.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір у вигляді підписаної ОСОБА_3 розписки, відповідно до якого відповідач отримав від позивача у борг кошти в розмірі 1400дол США., строк повернення до 05.04.2017.
26.03.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір у вигляді підписаної ОСОБА_3 розписки, відповідно до якого відповідач отримав від позивача у борг кошти в розмірі 500дол США.
24.07.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір у вигляді підписаної ОСОБА_3 розписки, відповідно до якого відповідач отримав від позивача у борг кошти в розмірі 3750дол США, строк повернення до 25.12.2017.
09.10.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір у вигляді підписаної ОСОБА_3 розписки, відповідно до якого відповідач отримав від позивача у борг кошти в розмірі 5500дол США, строк повернення до 29.12.2017.
09.10.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір у вигляді підписаної ОСОБА_3 розписки, відповідно до якого відповідач отримав від позивача у борг кошти в розмірі 10000дол США, строк повернення до 23.10.2017.
24.11.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір у вигляді підписаної ОСОБА_3 розписки, відповідно до якого відповідач отримав від позивача у борг кошти в розмірі 3000дол США, строк повернення до 31.12.2017.
Крім того 07.12.2020 ОСОБА_3 були надані ОСОБА_2 додаткові розписки про продовження строку повернення до 22.03.2021, які передбачали стягнення відсотків за прострочення виконання зобов'язань з повернення коштів.
Станом на момент звернення до суду відповідач ОСОБА_3 має заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 268922,08дол США.
Розписка - це документ, який підтверджує певну дію, яка відбулась - передачу й отримання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від підприємства, установи чи приватної особи.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1048 ЦК України, визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 (на яку послався суд апеляційної інстанції), від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі №628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі №758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19).
Як установлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, Договори позики у вигляді розписок про отримання відповідачем від позивача коштів у борг - борговий документ, укладений між позивачем та відповідачем, на підтвердження прийняття зобов'язання за договором позики та наявний у позивача у справі, свідчить про існування правовідносин за договором позики між сторонами у справі.
На сьогодні відповідач ОСОБА_3 продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість в розмірі 24150дол.США за всіма договорами позики не погашає.
За порушення зобов'язань на підставі договору позики від 09.10.2017 наявна заборгованість по сплаті 5 процентів від суми боргу щомісячно в разі не повернення боргу до 23.10.2017, за період з 23.10.2017 по 23.03.2024 становить в розмірі 38500дол.США (77 місяців х 500дол.США) та за розпискою від 09.10.2017 зобов'язання щодо сплачувати щомісячно 0,35% отриманого прибутку, але не менше 5000дол.США на місяць, що за період з 09.10.2017 по 22.03.2012 становить 205000дол.США.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимоги ст. 530 ЦК України, визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Розрахунок трьох процентів річних провадиться по формулі: сума заборгованості помножити на кількість днів прострочення та 3% і поділити на 365 днів.
Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть обміняти грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частина перша статті 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим, згідно із ч. 3 ст. 533 ЦК України допускає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та не умовах, встановлених законом.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Отже позивач належним чином виконав свої зобов'язання перед відповідачем, надавши відповідачу грошові кошти в борг. Однак відповідач у свою чергу порушив свої зобов'язання перед позивачем, не повернувши борг в повному обсязі в обумовлені строки. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань у ОСОБА_3 виникла перед позивачем ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 24150дол.США (основна по розпискам), процентів за Договором позики в період з 23.10.2017 по 23.03.2024 в розмірі 38500дол США, за період з 09.10.2017 по 22.03.2021 в розмірі 205000дол.США та 3% річних в розмірі 1272,08дол.США (на прострочену суму 14150дол.США за період з 23.03.2021 по 20.03.2024 по розпискам від 14.03.2017, 26.03.2017, 24.07.2017 в яких не встановлений відсоток за порушення), що разом становить 268922,08дол.США.
Однак, відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання договорів суду надано не було.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 15125,00грн.
Керуючись Конституцією України, статтями 11, 207, 256-267, 525-526, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 268 922,08 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 15125,00грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт Серії НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2025, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя В. В. Бабко