ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2323/25
провадження № 1-кп/753/1331/25
"14" лютого 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_2
ОСОБА_2 у не встановлений час та місці придбав уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ та промислово-виготовлений, споряджений вибуховою речовиною, корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, які при поєднанні утворюють оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, що відноситься до вибухових пристроїв промислового виготовлення та бойових припасів і придатна до вибуху, та став незаконно зберігати її при собі, без передбаченого законом дозволу, до її вилучення 25 жовтня 2024 року приблизно о 23 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_2 співробітниками Дніпровського РВ УПО в м. Києві під час його затримання.
Окрім того, ОСОБА_2 в період часу приблизно з 22 години 30 хвилин до 23 години 20 хвилин 25 жовтня 2024 року, діючи умисно, та з метою вчинення хуліганських дій прийшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», за адресою: АДРЕСА_2, при цьому взявши з собою страйкбольну гранату «Піро 5» та предмети спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, а саме, ніж та осколкову гранату «Ф-1», яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів, придатну до вибуху та грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, дістав страйкбольну гранату «Піро 5», яку мав при собі та під надуманим приводом кинув під ноги громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , після чого дістав та направив у їх бік ніж, тим самим створив реальну загрозу для життя та здоров'я останніх, а також громадян, які знаходились навколо.
У подальшому, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, залишив місце події, на яке повернувся приблизно о 23 годині 10 хвилин та, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, що виразилось у тому, що останній ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, добропристойності, усвідомлюючи, що на території України запроваджений військовий стан, дістав з карману верхнього одягу осколкову гранату «Ф-1», яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів, придатну до вибуху, висловив в нецензурній лексиці образи, вказаній групі осіб, погрожуючи застосуванням до них осколкової гранати «Ф-1».
В цей час, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , будучи наляканими діями ОСОБА_2 , сприйнявши його хуліганські дії із застосуванням вибухового пристрою як реальну загрозу для свого життя та здоров'я звернулися по допомогу в поліцію.
Приблизно о 23 годині 20 хвилин, під час здійснення хуліганських дій громадянин ОСОБА_2 був затриманий працівниками Дніпровського РВ УПО у м. Києві.
Окрім того, ОСОБА_2 , у невстановлені досудового розслідуванням дату, час та місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи придбав ніж. Після чого, ОСОБА_2 , придбавши холодну зброю, почав носити її при собі без передбаченого законом дозволу, яка була вилучена 25 жовтня 2024 року працівниками поліції після його затримання.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, у 2024 році він перебував на реабілітації в м. Києві. Так, влітку 2024 року він знайшов гранату, яку почав зберігати при собі. Також, у магазині придбав ніж, який, також, носив із собою. В той день, коли стались вказані в обвинувальному акті події, йому повідомили, що його побратими були вбиті. Через ці події ОСОБА_2 перебував у пригніченому стані, та не пам'ятає вже через що розпочалась сварка між ним та хлопцями, коли він, діючи з хуліганських мотивів, висловлюючись нецензурною лайкою, кинув гранату під ноги. При цьому, ОСОБА_2 засудив свої такі дії, зазначив, що був не правий, попросив вибачення у потерпілого, попросив його суворо не карати та дати можливість повернутись до своїх побратимів, які перебувають в зоні бойових дій.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, захисник та потерпілий не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії:
-за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу;
-за ч. 2 ст. 263 КК України як незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу;
-за ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, а саме, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предметів, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, ураховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, один з яких, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого, а інші два до тяжких злочинів, обставини вчинення правопорушень, дані про особу обвинуваченого, позицію потерпілого, приходить до висновку, що останньому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч. 1, 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Разом з тим, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, який несудимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем з позитивною характеристикою, щире каяття у вчиненому, що судом визнається як обставина, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, попросив вибачення у потерпілого, суд уважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.
Частиною 1 ст. 76 КК України передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов'язки, передбачені цією частиною, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Разом з тим, частиною 4 цієї статті встановлено, що нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Зважаючи на наведені положення закону України про кримінальну відповідальність, враховуючи, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та продовжуватиме військову службу, суд позбавлений можливості покласти на нього до виконання обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, зокрема прибувати до органу пробації, й наразі такий нагляд за ним має здійснювати командир військової частини за місцем служби.
У разі звільнення з військової служби протягом іспитового строку, тривалістю 2 роки від дня ухвалення вироку, обвинувачений ОСОБА_2 зобов'язаний з'явитися до органу пробації за місцем проживання й до завершення цього строку виконувати обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання:
-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 263 КК України у виді 2 років позбавлення волі;
-за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 76 КК України командиру військової частини за місцем служби здійснювати нагляд за військовослужбовцем ОСОБА_2 протягом встановленого іспитового строку тривалістю 2 роки.
У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку тривалістю 2 роки, на підставі ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 виконання наступних обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі - вартість проведених експертизи на загальну суму 8754 грн. 90 коп. в дохід держави.
Речові докази по справі: CD - карту - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження; предмет зовні схожий на ніж, предмет зовні схожий на корпус гранати ф-1, які зберігаються у кімнаті речових доказів Дарницького УП ГУНП ум. Києві, - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1