Справа №705/2186/21
2/705/170/25 РІШЕННЯ
12 лютого 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
секретаря судового засідання Романової О.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані в режимі відеоконференції за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовська Наталія Георгіївна, про визнання договорів дарування удаваними правочинами з метою приховування укладення договору купівлі-продажу та переведення на позивача прав і обов'язків покупця,
Позивач ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом про визнання договорів дарування удаваними правочинами з метою приховування укладення договору купівлі-продажу та переведення на позивача прав і обов'язків покупця, в обґрунтування зазначивши наступне.
Вона є власником 33/200 часток квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та свідоцтвом про на спадщину за заповітом.
В процентному відношенні її частка у власності в зазначеній квартирі становить 21,84%.
Власником іншої частини, а саме 78,16%, був ОСОБА_3 , з яким у неї була попередня усна домовленість про те, що він свою частку квартири продасть їй, після того, як вона продасть своє нерухоме майно і таке було зафіксоване в телефонній розмові 05.05.2021.
Але о 17.55 год. 05.05.2021 їй зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що купила частку квартири АДРЕСА_1 , підтвердженням чого також є зафіксована телефонна розмова.
Цього ж дня, о 18.07 год. з метою встановлення дійсних обставин вона зателефонувала ОСОБА_3 , який підтвердив, що дійсно продав свою частку ОСОБА_6 , яка на цей час є законним власником 78,16% спірної квартири. Але на її запитання коли він продав належну йому у квартирі частку та чого не запитав її дозволу на відчуження, він повідомив, що не продав, а подарував, а для цього її згода не потрібна. Коли ж вона запитала про те, що вони не сусіди і чи він продав свою частку, він чотири рази сказав «да», підтверджуючи, що все ж таки продав, а не подарував частку квартири та сказав, що усі питання щодо квартири їй необхідно вирішувати з ОСОБА_9 . На її запитання про ціну, за яку він продав квартиру, він повідомив, що це не важливо.
06.05.2021 між нею та ОСОБА_6 відбулася ще одна телефонна розмова, у якій вона пропонувала останній продати їй викуплену частку, але вона відмовила. Разом з тим, підтвердила, що вказану частку вона купила.
Тобто, самі відповідачі підтвердили у телефонній розмові, що фактично між ними був укладений договір купівлі-продажу частки квартири АДРЕСА_1 , а не договір дарування.
По своїй суті оспорювані договори дарування - удавані правочини, які вчинені сторонами для приховування іншого правочину: договору купівлі-продажу, з метою ухилення від виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 362 ЦК України.
Вважає, що обидва договори дарування підлягають визнанню удаваними правочинами, що укладені з метою приховування договору купівлі-продажу.
Зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не є родичами чи близькими особами. Знайомство між ними пов'язано виключно із укладенням угоди, а тому викликає великий сумнів, що ОСОБА_3 подарував ОСОБА_6 нерухоме майно, яке має досить велику вартість.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 14.05.2021 вартість усієї квартири АДРЕСА_1 становить 351560,30 грн., а тому виникає сумнів у вчиненні безоплатної передачі нерухомого майна ОСОБА_3 . ОСОБА_6 вартістю 274779,53 грн. (78,16% його частка у квартирі), що відповідно до офіційного курсу валют станом на зазначену дату становить 9946,05 доларів США.
Також зазначає, що діями відповідачів грубо порушуються її законні права та інтереси, оскільки ст. 362 ЦК України передбачено, що співвласник має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, а ОСОБА_3 ухилився від обов'язку письмово повідомити його про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає, що передбачено частиною 2 цієї статті.
Як слідує зі змісту телефонної розмови між нею та ОСОБА_3 , що відбулася 05.05.2021, останній оформив продаж квартири договором щоб уникнути необхідності повідомлення її про ці дії та отримання її згоди на продаж частки нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності.
Вважає, що очевидним є той факт, що відповідачі з метою позбавлення її переважного права на купівлі частки квартири АДРЕСА_1 та ухилення від обов'язку направлення їй повідомлення про відчуження частки квартири, фактично уклали договір купівлі-продажу частки квартири, який було замасковано під договір дарування.
Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція щодо того, що в разі, якщо між дарувальником та обдарованим фактично був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, а договір дарування є удаваним правочином, як укладений з метою приховати іншу угоду, є всі підстави для визнання договору дарування удаваним договором.
У зв'язку із зазначеним, за захистом своїх майнових прав вона вимушена звернутися до суду з вказаним позовом та просить суд визнати удаваним правочином договір дарування, серія та номер 799, виданий 12.03.2021 приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г., стосовно дарування громадянином ОСОБА_3 громадянці ОСОБА_6 8/25 частки квартири АДРЕСА_1 , яка складається з кімнати 1 площею 17,6 кв.м та відповідної частини приміщень спільного користування: коридору І площею 10,5 кв.м, комори ІІ площею 2,4 кв.м, кухні ІІІ площею 9,9 кв.м, туалету ІV площею 1,5 кв.м, ванної кімнати V площею 3,1 кв.м та визнати цей договір - договором купівлі-продажу та перевести на ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) права та обов'язки покупця за цим договором купівлі-продажу.
Визнати удаваним правочином договір дарування, серія та номер 800, виданий 12.03.2021 приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г., стосовно дарування громадянином ОСОБА_3 громадянці ОСОБА_6 23/50 часток квартири АДРЕСА_1 , яка складається з кімнати 3 площею 25,7 кв.м та відповідної частини приміщень спільного користування: коридору І площею 10,5 кв.м, комори ІІ площею 2,4 кв.м, кухні ІІІ площею 9,9 кв.м, туалету ІV площею 1,5 кв.м, ванної кімнати V площею 3,1 кв.м та визнати цей договір - договором купівлі-продажу та перевести на ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), права та обов'язки покупця за цим договором купівлі-продажу.
Судові витрати у справі стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 на адресу суду направив відзив на позовну заяву, у якому вказав про те, що ознайомившись зі змістом позовної заяви її мотивацією, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі та заперечує щодо їх задоволення.
Викладені позивачем обставини є вигаданими та не відповідають дійсним, фактичним обставинам. Позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підлягають задоволенню за їх необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю. Крім того, позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову.
Зазначає про те, що згідно свідоцтва про право власності від 04.01.2021, йому ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належало 8/25 частини в квартирі АДРЕСА_1 .
Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, йому належало 23/50 частин вищевказаної квартири.
З ОСОБА_6 вони давно знайомі, у них склалися дуже дружні, доброзичливі та приязні відносини, тому з добрих намірів та вдячності за добре відношення її до них з дружиною, вони вирішили безоплатно подарувати (передати) їй належну їм частину квартири АДРЕСА_1 .
Воля сторін договору на дарування частини вищевказаної квартири зафіксована у нотаріально посвідчених договорах дарування від 12.03.2021. Вони, як сторони договорів дарування не мали жодного наміру укласти інший договір. Їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Укладені договори дарування частини квартири від 12.03.2021 не приховували і не приховують іншого правочину, були спрямовані на реальну настання наслідків, які в ньому обумовлені.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин, настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Але позивачем, яка не була стороною спірних правочинів, не надано належних та допустимих доказів вважати договори дарування частини квартири АДРЕСА_1 посвідчених 12.03.2021 на ім'я ОСОБА_6 удаваними для приховування іншого правочину, як вона вважає, договорів купівлі-продажу.
Доказів на підтвердження оплатності договорів дарування від 12.03.2021 позивачем не надано, оскільки їх просто не існує. На момент укладення договору дарування вони, дарувальники ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , та обдарована ОСОБА_6 повністю усвідомлювали, що укладають саме договори дарування частини квартири, а не будь-який інший договір.
Позивач не обґрунтувала удаваність договорів дарування частини квартири з метою приховання іншого правочину, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини ніж ті, які передбачені договорами дарування та, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином, а тому такі позовні вимоги є надуманими та безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надала суду разом з позовною заявою диски з аудіо записами телефонних розмов, що були здійснені автоматично на її телефонний пристрій Xiaomi Mi Mix 2s. Просить суд взяти до уваги, що вказані диски з аудіозаписами, відповідно до норм законодавства є неналежними та недопустимим доказами у справі.
Свою згоду на запис його телефонних розмов він не надавав. Про те, що ведеться аудіозапис його телефонної розмови з ОСОБА_1 вона йому не повідомляла. Доказів того, що записуючи телефонні розмови з ним та ОСОБА_6 позивач повідомляла їх про це і вони усвідомлювали те, що аудіозапис розмови ведеться та давали на це свою згоду, суду не надано, а здійснення звукового запису голову особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи, а тому суд не має правових підстав для дослідження указаного доказу, у зв'язку з його явною недопустимістю.
Також на підтвердження своїх позовних вимог, позивач надала суду роздруківки оголошення про продаж кімнати, які також є неналежним доказом, на його думку, оскільки із змісту цього оголошення не зазначено ні номеру будинку, ні номеру квартири.
Вважає, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсності, їх з дружиною волевиявлення безоплатно подарувати належну їм частину квартири не суперечить закону, було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Укладені договори дарування не приховували і не приховують іншого правочину, були спрямовані на реальне настання наслідків, які в ньому обумовлені. Позовні вимоги є незаконними, безпідставними, необґрунтованими і він заперечує щодо їх задоволення в повному обсязі.
Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до нього та ОСОБА_6 про визнання договорів дарування удаваними правочинами з метою приховування укладення договору купівлі-продажу та переведення на позивача прав і обов'язків покупця - відмовити у повному обсязі.
Також просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_6 на адресу суду направила відзив, у якому вказала, що не визнає позовні вимоги, оскільки вони є надуманими, незаконними та безпідставними, в обґрунтування вказавши наступне.
12.03.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 безоплатно подарували їй належну їм частину квартири АДРЕСА_1 .
Волевиявлення ОСОБА_3 та його дружини, безоплатно подарувати належну їм частину вищевказаної квартири було вільним і відповідало їх волі. Вона також добровільно прийняла вказане майно у дар і будь-яких грошових коштів за прийняття в дарунок частини квартири вона їм не сплачувала та не зобов'язувалася в подальшому вчиняти на користь дарувальників будь-яких дій майнового чи немайнового характеру. Укладені договори дарування частини квартири від 12.03.2021 не приховували і не приховують іншого правочину, були спрямовані на реальне настання наслідків, які в нього обумовлені сторонами, а тому вона заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивачем не надано доказів того, що вона нібито сплатила грошові кошти за дарування частини спірної квартири, позивач не надала, також доказів того, що вона мала б вчинити будь-які дії, як зобов'язання по договору, позивачем також не надано.
Стверджує, що договори дарування частини квартири АДРЕСА_1 , що посвідчені 12.03.2021 на її ім'я не є удаваними, не приховують іншого правочину ніж той, який вони насправді вчинили.
У зв'язку з цим, просить у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги та факти, викладені у позові підтримала в повному обсязі, пояснила, що вона та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 були співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Її частка становила 33/200, що в процентному співвідношенні відповідає 21,84%, а відповідачам належала інша частина квартири, а саме 78,16%. Їй було відомо, що ОСОБА_3 планував продати належну йому та його дружині частку квартири, тому між ними існувала усна домовленість, що їх частку купить вона, але для цього їй необхідно продати інше майно, щоб у неї з'явилося достатньо коштів. Відповідач ОСОБА_3 погодився почекати. Разом з тим, ввечері 05 травня 2021 року їй зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що вона придбала у ОСОБА_10 належну їм частку квартири і тепер вона буде її сусідкою. Після завершення цієї розмови вона зателефонувала ОСОБА_3 , повідомила про дзвінок ОСОБА_6 та запитала чи це відповідає дійсності. ОСОБА_3 підтвердив факт продажу належної йому та його дружині частки квартири, але коли вона запитала з якої причини вони не отримали від неї, як від співвласника, дозвіл на продаж, та чому ОСОБА_3 не виконав своєї обіцянки продати квартиру їй, з урахуванням, що саме вона має переважне право придбати таку частку квартири, ОСОБА_3 сказав, що належну їм частку квартири вони подарували. Підтвердженням укладення між відповідачами саме договору купівлі-продажу є телефонні розмови та їх роздруківки, надані суду, оскільки усі телефонні розмови були записані на її телефон, у якому є відповідна функція. Також зазначила, що виникають сумніви щодо дарування частини квартири чужій особі, з урахуванням значної вартості такого майна. Вважає, що укладення між відповідачами удаваного правочину - договору дарування частини квартири, було здійснено з метою позбавлення її переважного права на купівлю у частці квартири та ухилення від обов'язку отримати її дозволу на продаж ОСОБА_10 належної їм частки квартири. У зв'язку з цим вона і звернулася до суду за захистом своїх прав та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та факти, викладені у позові. Вважає, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами удаваність договорів дарування, укладених між відповідачами. Так, з наявного аудиозапису телефонних розмов між його довірителем та відповідачами, які були записані на телефон позивача автоматично, а не спеціально, та сторони в судовому засіданні не заперечували щодо цих розмов, слідує що позивач висловила бажання придбати у Ткачуків належну їм частину квартири. Факт розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про продаж частини квартири підтвердили свідки, які також зазначили, що ОСОБА_6 приходила оглянути квартиру, а потім прийшла до квартири та повідомила, що є власником частини спірної квартири, оскільки купила її у ОСОБА_10 . Зазначив, що після розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_11 щодо купівлі-продажу частини квартири подружжя ОСОБА_10 звернулися до ріелтора з приводу оцінки та продажу належної їм частки квартири. Ріелтор ОСОБА_12 розмістила оголошення про продаж двох кімнат у квартирі АДРЕСА_1 , але згодом таке оголошення було анульоване. Укладення між відповідачами удаваного правочину, а саме договору дарування, тоді як фактично між ними був укладений договір купівлі-продажу, що відповідачі вказали у телефонній розмові з позивачем, порушує права його довірителя, як співвідповідача, яка не тільки має переважне право у придбанні частини квартири, але і виявила таке бажання, про що повідомила співвласників. Крім того, наявне порушення прав позивача, ще у зв'язку з тим, що її не було отримано її дозволу на продаж частини квартири іншій особі. Всі ці обставини підтверджують заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що обставини викладені у позові не відповідають дійсності, оскільки договір дарування частини належної йому та дружині квартири є дійсним волевиявленням. Протягом останніх кількох років вони з ОСОБА_6 перебували у дружніх стосунках та остання була внутрішньо-переміщеною особою, не мала іншого житла, тому вони і вирішили подарувати їй належну їм частку квартири. Ніякого наміру порушити права позивача внаслідок укладеного договору дарування не має і не було. У зв'язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти задоволення позову. Підтвердила, що разом з чоловіком ОСОБА_3 були власниками частини квартири АДРЕСА_1 , а позивач була власником іншої частини цієї квартири. Коли ОСОБА_1 запропонувала її чоловікові купити належну їм частину квартири, вони сказали, що подумають, але з цікавості звернулися до ріелтора з метою встановити вартість належної їм частки квартири і виставляти на продаж та продавати частину квартири вони з чоловіком ріелтора не просили. З відповідачем ОСОБА_6 вони познайомилися на дні народженні у їх спільної знайомої. Між ними виникли дружні довірливі стосунки, ОСОБА_6 була внутрішньо-переміщеною особою та розповідала, що все втратила, тому вони з чоловіком вирішили подарувати їй належну їм частину квартири, оскільки вони мали інше житло, яке отримано в спадщину. Підтвердила, що укладення договору дарування частини квартири було з їх сторони добровільним і ніякої винагороди від ОСОБА_6 за дану частку квартири вони не отримували.
Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти задоволення позову. Підтвердила, що дійсно все, що мала втратила і приблизно у 2017 році приїхала в м. Умань, як внутрішньо-переміщена особа. Тут познайомилася з подружжям ОСОБА_10 , з якими здружилася та яким відверто розказала про свої втрати. Вони спочатку проживали у спірній квартирі, а потім, після оформлення спадщини із квартири виїхали, а квартиру подарували їй оскільки дуже добре до неї відносилися і через її життєві обставини їй співчували. За квартиру вона ніяких коштів подружжю не сплачувала та не мала сплачувати, це була угода суто щодо дарування. Також підтвердила, що ще до війни дійсно купила приватний будинок в с. Осітна Уманського району, але зараз там розташований реабілітаційний центр для наркозалежних, тому там проживати не має можливості. Також зазначила, що в розмові з позивачем вказала, що купила у Ткачуків належну їм частину квартири, оскільки вважала, що така відповідь буде правильнішою, щоб ні у кого не виникало ніяких підозр, хоча сталося навпаки.
Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Посилання сторони позивача щодо підстав укладення договору дарування та достовірно самого договору дарування, є лише їх припущенням. Відповідачі по справі добровільно та цілеспрямовано уклали саме договір дарування, оскільки її довірителі, перебуваючи у дружніх стосунках з відповідачем ОСОБА_6 , маючи інше власне житло, вирішили подарувати їй належну їм частку квартири. Надані позивачем записи розмов з мобільного телефону, не є належними доказами, оскільки зроблені всупереч вимог законодавства з порушенням конституційних прав її довірителя а іншого відповідача, без отримання відповідного дозволу та без згоди співрозмовників. Разом з цим вважає, що такі розмови не можуть бути доказами факту вчинення відповідачами якогось іншого правочину щодо зазначеної частки квартири. Бажання подружжя ОСОБА_10 безоплатно передати належне їм майно було їх свідомим вибором, вони розпорядилися своєю часткою у майні на власний розсуд, на користь свого друга. Доказів удаваності укладення договору дарування між відповідачами, позивачем не надано, це є лише її припущенням.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що є фізичною особою підприємцем та надає послуги ріелтора. Приблизно в 2021 році, точної дати не пам'ятає, але в холодну пору року, до неї звернулися відповідачі ОСОБА_10 з проханням оцінити належну їм частку у квартирі для її продажу. Вона зробила оцінку та фото квартири, і дану інформацію щодо продажу розмістила в оголошенні на сайті ОLX. Через місяць замовники відмовилися від продажу та попросили її допомогти оформити та підготувати документи для укладення договору дарування. Вона допомогла та підготувала відповідні технічні документи щодо квартири, але що далі було з даною квартирою їй не відомо, оскільки більше з приводу цього питання до неї ніхто не звертався.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що був присутнім при розмові позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу можливості продажу належної частини квартири ОСОБА_3 позивачу по справі. Крім того, він був присутній коли ОСОБА_6 повідомила, що купила частину квартири у подружжя ОСОБА_10 оскільки вони домовилися про вигідну ціну такої квартири. Також у його присутності позивач ОСОБА_1 пропонувала ОСОБА_6 викупити у неї частину квартири, але ОСОБА_6 відмовила, мотивуючи свою відмову тим, що квартиру вона купувала не для того, щоб її продавати.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що орендувала житло у квартирі ОСОБА_1 і була присутня у цій квартирі, коли приходила ОСОБА_6 спочатку щоб оглянути квартиру, а потім, приблизно через тиждень, уже прийшла та повідомила, що вона тепер є співвласником цієї квартири, оскільки купила її у попередніх власників - подружжя ОСОБА_10 .
Третя особа - приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Животовська Н.Г., в судове засідання не з'явилася, на адресу суду подала заяву про розгляд справи без її участі, при розгляді справи покладається на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв.
Суд, вислухавши позивача та її представника позивача, відповідачів, їх представника, допитавши свідків, та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виданого станом на 22 лютого 2017 року, зазначена квартира є квартирою спільного заселення загальною площею 81,9 кв.м та складається із трьох кімнат, а саме туалету, санвузла, кухні, коридору, передпокою, вбудованої шафи, гардеробної та комори. 11/50 частин квартири складається із кімнати та приміщень спільного користування.
Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 виданого 25 березня 1998 року Уманським відділом житлового господарства, 17/25 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_15 та членам її сім'ї ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Животовською Н.Г., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 876, та виданого в межах спадкової справи № 49-2016, спадкоємцем ОСОБА_15 , 1961 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видане вказане свідоцтво складається із 11/200 частин квартири АДРЕСА_1 , і належного спадкодавцю на підставі вищевказаного свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 . Вказане також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі сформованим 11.03.2020 за № 59765745.
Крім того, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованим 11.03.2020 за № 203641627, за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності, розмір частки 11/200 на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Животовською Н.Г., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 3623, та виданого в межах спадкової справи № 69-2020, спадкоємцем ОСОБА_16 , 1952 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видане вказане свідоцтво складається із 11/200 частин квартири АДРЕСА_1 , і належного спадкодавцю на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 . Вказане також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі сформованим 22.12.2020 за № 62997746.
Також у відповідності до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованим 22.12.2020 за № 238172882, за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності, розмір частки 11/200 на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , вказана квартира перебуває у спільній частковій власності і її власниками є: ОСОБА_1 , якій належить 11/200 часток - право власності зареєстроване 11.03.2020 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 876 та 11/200 - право власності зареєстроване 22.12.2020 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 3623, та ОСОБА_6 , частка якої становить 23/50 - право власності зареєстроване 12.03.2021, індексний номер 57057605, на підставі договору дарування частини квартири, серія та номер 800, виданого 12.03.2021 Животовською Н.Г., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області та 8/25 - право власності зареєстроване 12.03.2021, індексний номер 57057605 від 12.03.2021 на підставі договору дарування частини квартири, серія та номер 799, виданого 12.03.2021 Животовською Н.Г., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області.
Згідно звіту про оцінку майна: житлової трикімнатної квартири загальною площею 81,9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , складеного 14.05.2021 ТОВ «Бюро експертиз та оцінки майна» на замовлення позивача ОСОБА_1 , визначено, що оціночна вартість об'єкта станом на 14.05.2021 становить 351560,00 грн.
У відповідності до наданих позивачем скріншотів з екрану комп'ютера, на сайті оголошень «ОLХ» станом на 24.02.2021 ріелтором розміщено оголошення про продаж двох кімнат у комунальній квартирі по АДРЕСА_3 , Оголошення містить фотозображення кімнат та вказана вартість (10000 доларів США та 8000 доларів США), а також зазначена характеристиками кімнат.
Згідно договору дарування частини квартири від 12 березня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 799, посвідченого Животовською Н.Г., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу, підписаного дарувальниками та обдарованою, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подарували і безоплатно передали ОСОБА_6 , яка прийняла в дар від дарувальників 8/25 частин квартири номер АДРЕСА_1 . У договорі дарування зазначено про те, що вказана частина квартири належить дарувальникам на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 04 січня 2021 року відділом житлового-комунального господарства Уманської міської ради, на підставі рішення органу приватизації від 28 грудня 2020 року за № 14545. Право власності зареєстровано ОСОБА_17 , державним реєстратором виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області 13 січня 2021 року. При цьому, сторонам роз'яснено їх права та обов'язки щодо укладеного договору та інші суттєві умови договору, в тому числі у п. 3.3. сторонами підтверджено, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, тобто не є таким, що передбачено ст. ст. 234, 235 ЦК України. Дарувальник стверджує, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального. Також наявна відмітка про роз'яснення нотаріусом сторонам договору вимоги чинного законодавства, щодо наслідків укладення такого договору.
Крім того, згідно договору дарування частини квартири від 12 березня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 800, посвідченого Животовською Н.Г., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу, підписаного дарувальником та обдарованою, ОСОБА_3 подарував і безоплатно передав ОСОБА_6 , яка прийняла в дар від дарувальника 23/50 частин квартири номер АДРЕСА_1 . У договорі дарування зазначено про те, що вказана частина квартири належить дарувальнику на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_18 , державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори 23.08.2019 за реєстровим номером 1-1230. Право власності зареєстровано ОСОБА_18 , державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори 23 серпня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, № 32942473. При цьому, сторонам роз'яснено їх права та обов'язки щодо укладеного договору та інші суттєві умови договору, в тому числі у п. 3.3. сторонами підтверджено, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, тобто не є таким, що передбачено ст. ст. 234, 235 ЦК України. Дарувальник стверджує, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального. Також наявна відмітка про роз'яснення нотаріусом сторонам договору вимоги чинного законодавства, щодо наслідків укладення такого договору.
Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Частиною першою статті 718 ЦК України визначено, що дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Згідно із частиною другою статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до вимог статті 235 ЦК України, якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним.
У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, який насправді вчинили його сторони, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Згідно приписів ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
На виконання приписів даної норми позивачем одночасно з подачею позову було внесено на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму 274 779,53 грн., як компенсацію ОСОБА_3 за відчуження частки квартири в розмірі, що підтверджено відповідною квитанцією від 19.05.2021.
Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Згідно положень ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Умови дійсності правочину встановлюються законом для того, щоб правочин мав належну юридичну силу. Додержання цих умов сприяє законності правочину, охороні прав та законних інтересів його учасників та інших осіб. Проте, коли недодержання умови дійсності правочину викликає його недійсність, то до сторін застосовуються майнові наслідки такої недійсності.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).
За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.
Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 14 листопада 2012 року у справі № 6-133цс12, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, які у подальшому підтримані у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 303/292/17 (провадження № 61-12404св18), від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822св20), від 12.04.2024 року у справі №753/9206/21 (провадження №61-15045св23).
Також зазначене узгоджується з пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» №9 від 06.11.2009.
Крім того, у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16 (провадження № 14-498цс18) зазначено: «Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування удаваним на підставі статті 235 ЦК України, ОСОБА_1 посилалася на те, що договір дарування було вчинено з метою приховати договір купівлі-продажу, який сторони насправді вчинили, з метою усунення її від першочерговості на придбання частки квартири належної ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також для уникнення необхідності отримання її дозволу, як співвласника, на укладення договору купівлі продажу з іншою особою, оскільки з між нею та відповідачем мала місце розмова про можливість купівлі нею частки квартири в подальшому.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала суду аудіозаписи телефонних розмов, які за її твердженням були не навмисно а автоматично записані на її мобільний телефон та під час яких відповідачі, як попередній так і новий власники частки спільної квартири, говорили саме про продаж частки квартири, а не її дарування. Вказані аудіозаписи були прослухані в судовому засіданні разом з оглядом вказаного позивачем мобільного телефону Xiaomi Mi Mix 2s, на якому зберігаються їх оригінали, але судом вони не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.
Так, у статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до положень статей 31, 32 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ст. ст. 270, 301, 302, 306 ЦК України фізична особа має право на недоторканність особистого і сімейного життя, на таємницю листування, телефонних розмов, кореспонденції, на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За таких обставин, запис телефонної розмови конкретної особи може бути здійснений тільки за згодою особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦПК України зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути досліджений у відкритому судовому засіданні або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечували, що надані аудіозаписи телефонних розмов було здійснено без згоди інших співрозмовників, а саме відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . При цьому, стороною позивача було наголошено, що такі аудіозаписи були зроблені автоматично, у зв'язку з встановленим у телефоні, який перебуває у користуванні позивача, додатком з відповідною функцією, однак про таку функцію позивачу було достовірно відомо, тому вона про це своїх співрозмовників не попередила, ні при першій розмові, ні при наступних телефонних розмовах.
Разом з цим суд звертає увагу на те, що вказаний телефон Xiaomi Mi Mix 2s дійсно має технічну можливість запису розмови під час телефонного дзвінка за допомогою відповідного предустановленого додатку, який в свою чергу передбачає як примусове увімкнення так і примусове вимкнення такої функції користувачем пристрою, та інформація про це відображається на екрані пристрою під час розмови, що, на думку суду, спростовує обставину автоматичного запису розмови, на який посилається позивач.
Також судом враховується, що відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти такого доказу, посилаючись на його недопустимість, та зазначив, що згоди на запис телефонної розмови ОСОБА_1 у нього не питала, не попереджала про наявність такого аудиозапису та не запитувала дозволу на розголошення такої розмови.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Зважаючи на наведене, суд не бере до уваги аудіозаписи телефонних розмов, надані позивачем ОСОБА_1 , оскільки такий доказ одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Також в підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала скріншоти зображень оголошень про продаж квартири, розміщені ріелтором, але в судовому засіданні була допитана в якості свідка ріелтор ОСОБА_12 , яка з приводу розміщених оголошень пояснила, що нею не було здійснено ніяких дій щодо продажу квартири та такі оголошення були деактивовані за ініціативою власника, а з приводу подальшої купівлі продажу даної квартири їй нічого не відомо.
Крім того, позивач зазначає, що дарування частки квартири такої вартості чужій людині викликає певний сумнів щодо достовірності такого дарування. Але, згідно оскаржуваних договорів дарування сторонам при їх укладенні були роз'яснені наслідки укладення удаваного правочину, тобто фактично укладення удаваного договору дарування між відповідачами є лише припущенням позивача, оскільки інших належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені оспорюваним договором дарування позивачем не надано.
При цьому судом не встановлено, що воля сторін договору дарування була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином.
Разом з цим суд також зазначає, що позивачем не надано до суду та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , маючи намір саме продати частку у праві спільної часткової власності, письмово повідомляли інших співвласників квартири про намір продати свою частку з вказівкою ціни та інших умов, продажу.
Отже позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами тих обставин, що відповідачі насправді договору купівлі-продажу оспорювані договори дарування є удаваними, тобто таким, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили,. Судом не встановлено, що сторони з учиненням оспорюваного правочину навмисно виразили не ту внутрішню волю, що насправді мала місце.
Посилання позивача на те, що між нею та відповідачем ОСОБА_3 відбувалася усна розмова, щодо можливості укладення саме між ними договору купівлі-продажу, ніким не спростовувалася в судовому засіданні, але така угода, як зазначає сама позивач, мала місце лише в усній формі, без будь-яких зобов'язань та гарантій, зафіксованих сторонами розмови. Також посилання свідка на те, що за тиждень до укладення договору дарування квартири відповідач ОСОБА_6 приходила з метою оцінювання квартири, а через тиждень прийшла та повідомила про те, що вона придбала цю частину квартири, спростовуються самими обставинами викладеним у позові позивачем, яка зазначила, що їй зателефонувала невідома їй жінка та повідомила, що вона придбала частину квартири і тепер є її співвласником, і після цього позивач одразу зателефонувала колишньому власнику з метою дізнатися про достовірність такої розмови.
За вказаних обставин, на думку суду твердження позивача про удаваність спірних договорів дарування, не підтверджуються жодними письмовими доказами у справі.
Доводи позивача про те, що оспорювані договори дарування були укладені з метою усунення її від переважного права придбання спірної частки квартири та не отримання від неї дозволу про продаж цієї частки, оскільки обдарований не пов'язаний з дарувальниками будь-якими родинними відносинами, саме по собі не є підставами для визнання договору дарування удаваним.
Крім того, враховуючи пояснення в судовому засіданні свідків, а також наданих позивачем письмових доказів, як то розташування на сайті оголошення про продаж кімнат, позивач, у разі бажання придбати частку квартири, належну відповідачам, мала час скористатися своїм правом на укладення договору купівлі-продажу.
Тобто посилання позивача на те, що сторони мали на меті укладення договору купівлі-продажу, не підтвердилося під час розгляду справи.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Відповідно до цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Отже, обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як: вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо.
Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні.
За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.
Позивач ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваними договорами дарування порушено її права або інтереси, і що саме задоволення позову про визнання договорів дарування удаваними правочинами призведе до поновлення конкретного порушеного права позивача, за захистом якого вона звернувся до суду.
Позивачем також не було надано жодних доказів зміни майнового стану ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , отримання ним грошових коштів від обдарованої ОСОБА_6 в обмін на набуття дарунку, виписок з банківських рахунків щодо зарахування значних сум грошових коштів тощо, що б давало змогу суду встановити наявність обставин, що правочин вчинено для приховання іншого правочину.
За відсутності будь-яких інших доказів, покази свідків щодо купівлі продажу частки квартири не можуть бути достатньою підставою для визнання правочину удаваним.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 203-209, 235, 316, 319, 321, 328, 638-640, 717 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 17.02.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський