25 лютого 2025 року м. Мукачево Справа №229/4276/24
2/303/2103/24
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Івашко М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» від імені якого діє Кудіна Анастасія Вячеславівна звернулося до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78923749 від 26.05.2023 в сумі 47700,00 грн (в т.ч. 12000,00 грн - основний борг, 35700,00 грн - відсотки).
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 21 листопада 2024 року цивільну справу надіслано за підсудністю до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 справу передано до провадження судді Костя В.В.
Представник позивача у тексті позовної заяви просила суд розглядати справу за її відсутності на підставі наявних у справі доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
26 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі - Позикодавець), правонаступником прав та обов'язків якого за доводами позивача є товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, додаткова угода №2 від 28 липня 2021 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, додаткова угода №13 від 22 листопада 2023 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78923749 від 26.05.2023 (надалі - Договір), згідно з яким Позикодавець надав відповідачу позику в сумі 12000,00 грн. строком на 30 днів (дата повернення позики 25.06.2023).
Сторони погодили, що процентна ставка (базова) становить 2,5 % в день, знижена процентна ставка в день у відповідності до умов Програми лояльності становить - 0,75%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1081,2%, орієнтовна загальна вартість позики - 14700,00 грн.
Відповідно до п. 5.3 Договору Позичальник підтвердив, що до моменту підписання Договору вивчив його та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті Позикодавця, їх зміст, суть об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.
Договір укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
По відношенню до вищевказаних фактичних обставин справи суд наводить наступні норми права та мотиви їх застосування.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
В свою чергу, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за Договором позивачем було надано суду копію даного правочину (а.с. 7-9), договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (не весь документ) (а.с.10-11), додаткові угоди №2 від 28 липня 2021 року, №13 від 22 листопада 2023 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року (а.с.12-13), акт прийому-передачі реєстру боржників №12 від 22 листопада 2023 року (а.с.14), витяг з реєстру боржників №12 від 22.11.2023 року (а.с.15), а також розрахунок заборгованості за укладеним кредитним Договором (а.с.16).
Разом з тим, вказані документи не підтверджують факту безпосереднього отримання відповідачем коштів на підставі укладеного Договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Розрахунок заборгованості (а.с.16) не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитних коштів та користування ними, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Вказаний розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може відноситися до фактичних даних, які підтверджують заборгованість за предметом позову.
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18.
Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу за Договором були перераховані грошові кошти у розмірі, який зазначений позивачем.
Клопотання від позивача про витребування судом інформації від банківської установи (виписки за картковими рахунками відповідача) щодо руху коштів до суду не надходило.
Відтак, належних доказів на обґрунтування обставин, на які посилається позивач у позовній заяві матеріали справи не містять.
Водночас, суд не погоджується з тим, що до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право вимоги до відповідача за Договором як правонаступника прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на підставі договору факторингу від 14 червня 2021 року №14/06/21 та додаткових угод №2 від 28.07.2021, №13 від 22.11.2023 до нього.
Відповідно до частини першої ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 Цивільного кодексу України).
Права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено договір факторингу №14/06/21 (а.с. 10-11), відповідно до якого позивач зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ціна продажу) за плату, а останнє в свою чергу зобов'язалося відступити Факторові (товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ») право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021).
Разом з тим, правовідносини між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 за Договором виникли - 26.05.2023 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021. Таким чином, на час укладення зазначеного договору факторингу у ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" було відсутнє право вимоги до відповідача за Договором, оскільки ОСОБА_1 на час укладання договору факторингу не був боржником за первинним договором позики.
За таких обставин, слід констатувати, що позивач не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором, оскільки такий був укладений 26.05.2023, а договір факторингу, за умовами якого Фактору - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» передано право вимоги за цим Договором був укладений 14 червня 2021 року, тобто задовго до укладення Договору.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Питання про розподіл витрат зі сплати судового збору суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,
1.У задоволенні позову - відмовити.
2.Судові витрати залишити за позивачем.
3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
5. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ 35625014.
Представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, 07400, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.В. Кость