Справа № 297/553/25
про продовження строку тримання під вартою
25 лютого 2025 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 120240710600000837 від 03.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого 08.07.2014 року Берегівським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, згідно ст. 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік, 30.11.2015 року Берегівським районним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців, 28.05.2015 року Берегівським районним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, 01.12.2015 року Берегівським районним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців, 13.05.2021 року Берегівським районним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців, 18.04.2022 року Ужгородським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців, 11.07.2023 року Берегівським районним судом за ч. 3 ст. 185, який змінено ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26.11.2024 року, перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та згідно п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, зі слів 27.09.2024 року звільнений з місця позбавлення волі,
встановив:
Прокурор звернувся з клопотанням до суду, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, із визначенням розміру застави.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 , маючи умисел спрямований на незаконне переправлення двох громадян України через державний кордон України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, під час дії воєнного стану, з корисливх мотивів, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місце близькі родичі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 домовились з невстановленою досудовим розслідуванням особою про організацію їх незаконного перетину державного кордону України по за межами пункту пропуску за грошову винагороду в сумі 20 000 гривень.
Так, 27.11.2024 року близько 06:40 год. ОСОБА_6 вирушив з м. Запоріжжя до м. Мукачева рейсовим потягом сполученням «Запоріжжя-Ужгород», та 27.11.2024 року близько 12:40 год., ОСОБА_7 в м. Заним?яці підсів на цей потяг до ОСОБА_6 до м. Мукачево.
В подальшому, 28.11.2024 року близько 04:10 год. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули до залізничного вокзалу м. Мукачево та про своє прибуття повідомили родичам, які повідомили, щоб останні знайшли житло та очікували на подальші вказівки. Потім вищевказані громадяни знайшли апартаменти за адресою: АДРЕСА_5 , де проживали декілька днів.
Проживаючи за вищевказаною адресою, до ОСОБА_7 через мобільний додаток «What's App» зателефонувала невідома особа підписана як « ОСОБА_8 » та повідомила, що до них приїде особа, яка в подальшому допоможе перетнути державний кордон України.
Так, 30.11.2024 року до ОСОБА_7 через мобільний додаток «What's Арр» зателефонувала невідома особа, підписана як « ОСОБА_8 », який уточнив місце проживання та повідомив що до них через годину приїде особа, яка буде безпосередньо супроводжувати до державного кордону України.
В подальшому 30.11.2024 року до ОСОБА_7 через мобільний додаток «What's App» зателефонувала по відеозвязку невідома особа ромської народності ОСОБА_4 , який повідомив, що він знаходиться за їхньою адресою і щоб хтось вийшов до нього. Потім ОСОБА_7 вийшов до ОСОБА_4 та в подальшому вони пройшли до будинку.
Того ж дня о 19:00 год. ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вийшли з будинку № 3 по вул. Берегівська в м. Мукачево та пішки попрямували до автовокзалу, де сіли на маршрутний автобус сполученням Мукачево-Берегове, та о 21:30 год. прибули в м. Берегове, де ОСОБА_4 замовив таксі до готелю «Сільвія», що в с. Дийда Берегівського району. Прибувши до готелю «Сільвія», що в с. Дийда Берегівського району, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заселились в одному з номерів, де очікували вказівки невідомої особи.
У подальшому 01.12.2024 року о 03:00 год. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_4 , вийшли з готелю «Сільвія», та попрямували в бік державного кордону, дорогою ОСОБА_4 надавав вказівки та наближаючись до державного кордону України ОСОБА_4 вказав рукою напрямок руху через польову місцевість.
Того ж дня, а саме 01.12.2024 року о 05:05 год. прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , були затримані на околиці с. Дийда Берегівського району на відстані 700 метрів до державного кордону.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
03 грудня 2024 року, слідчим СВ Берегівського РВПГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_10 , було повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: показами свідків громадянина України ОСОБА_6 , показами свідка громадянина України ОСОБА_7 , протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками громадянином ОСОБА_6 громадянина ОСОБА_4 , протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками громадянином ОСОБА_7 громадянина ОСОБА_4 , протоколом огляду мобільного телефону громадянина України ОСОБА_6 протоколом огляду мобільного телефону громадянина України ОСОБА_7 , та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Ухвалою Берегівського районного суду від 04.12.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів, а саме до 27.02.2025 року.
Крім того, підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу відсутні, а визначені ст. 177 КПК України ризики не відпали та продовжують існувати.
На виконання вимог ч. 3 ст. 199 КПК України зазначено, що заявлені ризики не зменшились оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не працює, постійного джерела прибутку або доходу не має, може переховуватись від органів досудового розслідування, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може вчинити інше правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, а також мету і завдання кримінального; провадження.
На думку сторонни обвинувачення ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні. Підозрюваний ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, вироком Берегівського районного суду від 11.07.2023 року ОСОБА_4 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та відбув в місцях позбавлення волі 3 роки 9 місяців, звільнений 27.09.2024 року, а тому на шлях виправлення не встав та вчинив новий злочин проти недоторканості державних кордонів.
Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов?язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_4 необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто вказані ризики не зменшились на даний час.
Захисник ОСОБА_5 зазначила, що в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, оскільки на даний час виконані всі основні слідчі дії. У зв'язку з чим, просила обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти Росії" національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, 03.12.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 04.12.2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.02.2025 року.
27.01.2025 року постановою керівника Берегівської окружної прокуратури строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було продовжено до 3-ох місяців, а саме до 03.03.2025 року.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Таким чином, ризики викладені у клопотанні про продовження строку тримання під вартою під час досудового розслідування не зменшились, слідчий суддя враховує також відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного та те, що раніше він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, обставини, які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є об'єктивним та вимагають додаткового часу, зокрема у рамках даного кримінального провадження було надано доручення працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 на встановлення особи на прізвисько « ОСОБА_11 », який являється організатором перетину державного кордону. Крім того, після встановлення вказаної особи необхідно визначитись з роллю останнього та за необхідності повідомити про підозру, а також необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження, виконати вимоги ст.ст. 276-279, 290-293 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Отже, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, - з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому він підозрюється - з корисливих мотивів вчинений злочин, та з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, який не працює, неодружений, слідчий суддя вважає за необхідне при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
При цьому, слідчий суддя вважає, що в разі внесення підозрюваним застави, на нього слід покласти обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183,194, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання задовольнити.
Залишити без змін (продовжити) обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканцю АДРЕСА_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 15:55 годин 25 квітня 2025 року.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки: 1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду; 2) не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню; 5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1