Справа № 703/5242/24
2/703/137/25
25 лютого 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судових засідань Яковенко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про зняття заборони з нерухомого майна та вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна
встановив:
26 вересня 2024 року поштовим відправленням на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій остання просить суд припинити заборону відчуження на житловий будинок по АДРЕСА_1 , та вилучити запис з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5015424, зареєстрованого 24 травня 2007 року Першою Черкаською державною нотаріальною конторою.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 грудня 2019 року, виданого Смілянським приватним нотаріусом Леус Н.В. Спадщину позивач оформила після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час позивач має намір продати вищевказаний житловий будинок, але необхідно зняти заборону щодо відчуження вказаного житлового будинку.
У грудні 2019 року, коли позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, приватний нотаріус зробила витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з'ясувалося, що 28 січня 1999 року її бабуся ОСОБА_2 уклала договір довічного утримання, який було розірвано протягом року, з ОСОБА_3 (нині покійний). Договір довічного утримання був посвідчений в Смілянській державній нотаріальній конторі та внаслідок такого договору виникла заборона на розпорядження нерухомим майном, зареєстровано обтяження 24 травня 2007 року за номером 5015424 Першою Черкаською державною нотаріальною конторою. Адвокат звернулась із запитом до Черкаського обласного державного архіву про надання інформації щодо обтяження, яке зареєстровано Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 24 травня 2007 року, але отримала відповідь, що інформація відноситься до нотаріальної таємниці. Стверджує, що боргів, які були пред'явлені кредитором, не має, тому повинна мати право на свій розсуд розпорядитись своїм майном. Вказує, що до початку розгляду цивільної справи по суті буде заявлене клопотання щодо витребування із Черкаського обласного державного нотаріального архіву інформації про обтяження, яке зареєстровано Першою Черкаською нотаріальною конторою 24 травня 2007 року на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
З врахуванням зазначених обставин, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді від 30 вересня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, роз'яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву, а також відмовлено у залученні до участі у справі як третьої особи Відділу реєстрації Управління надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не направив.
09 січня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її судовий розгляд.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просить провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Першої Черкаської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просить розгляд справи провести без її участі, у вирішенні справи державна нотаріальна контора покладається на розсуд суду.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, врахувавши позиції позивача та представника відповідача, які викладені у їх заявах про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16 грудня 2019 року за №193275004, сформованого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В., право власності на будинок АДРЕСА_1 , на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2006 року та свідоцтва про право на спадщину, виданого Смілянською державною нотаріальною конторою 21 лютого 2006 року, в реєстрі - №485, зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 (а.с.9-11).
16 грудня 2019 року приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за №1290, відповідно до якого, на підставі ст.1261 ЦК України, спадкоємцем на зазначене у цьому свідоцтві майно ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі ст.1266 ЦК України, є її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 мати якої ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
У вказаному свідоцтві про право на спадщину за законом зазначено, що спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Терещенко М.Є., державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори, 21 лютого 2006 року зареєстрованого в реєстрі за №485, та на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області б/н від 07 квітня 2006 року по справі №2-423/2006 року, яке набрало законної сили 18 квітня 2006 року; право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 січня 2007 року Смілянським відділком комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» номер запису 1010 в книзі 65 стор. 343, реєстраційний номер 13072357. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок з прибудовами під літ. «А-1, а, а1, а2», загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., матеріали стін - дерев'яні обл. цеглою. При ньому є такі надвірні споруди: літ «Б, В» - сараї; літ. «Г» - гараж; літ. «п/д» - погріб; літ. «У» - вбиральня; літ. «К» - водопровов, колонка; номери «1,2» - огорожа. Право власності на житловий будинок з надвірними спорудами підлягає державній реєстрації.
Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 грудня 2019 року за №58758735, наданого приватним нотаріусом Леус Н.В., вищевказане свідоцтво про право на спадщину зареєстроване у спадковому реєстрі за №65240977 (а.с.12).
Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній станом на 16 грудня 2019 року), державній реєстрації прав підлягає, зокрема право власності.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній станом на 16 грудня 2019 року), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16 грудня 2019 року за №193275004, сформованого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В., у розділі «Інформація з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» наявний запис: тип обтяження - заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження - 5015424; зареєстровано - 24 травня 2007 року 16:33:33 за №5015424 реєстратором: Перша черкаська державна нотаріальна контора, 18007, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.255, (0472) 37-21-86, 37-54-25; підстава обтяження - договір довічного утримання, б/н, Смілянська державна нотаріальна контора; об'єкт обтяження - будинок, адреса: АДРЕСА_1 ; власник - ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані - Архівний номер: 571051CHERKASY1, Архівна дата: 28.01.1999, виникнення: 05.05.1992, № реєстра: 16901-182, внутр. №F101B63D22F045313141, коментар: стор.71*, все майно (а.с.9-11).
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 грудня 2019 року, яке зареєстроване в реєстрі за №1290, є власником житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , при цьому на вказане нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що на даний час вона має намір продати вищевказаний житловий будинок, але необхідно зняти заборону щодо відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1 , при цьому стверджує, що у грудні 2019 року, коли позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, приватний нотаріус зробила витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з'ясувалося, що 28 січня 1999 року її бабуся ОСОБА_2 уклала договір довічного утримання, який було розірвано протягом року, з ОСОБА_3 (нині покійний).
Однак, у Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка відображена у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16 грудня 2019 року за №193275004, сформованого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В., а саме у пункті «додаткові дані» наявні відомості про те, що обтяження виникло 05 травня 1992 року, що не узгоджується з твердженням позивача ОСОБА_1 про те, що 28 січня 1999 року її бабуся ОСОБА_2 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_3 , на підставі якого виникло вищевказане обтяження.
Відповідно до ст.425 ЦК України 1963 року (чинний до 01 січня 2004 року), за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
Згідно ч.1 ст.426 ЦК України 1963 року (чинний до 01 січня 2004 року), договір довічного утримання повинен бути нотаріально посвідчений (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст.427 ЦК України 1963 року (чинний до 01 січня 2004 року), відчуження будинку набувачем за життя відчужувача не допускається.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем ОСОБА_1 до матеріалів цивільної справи не додано копії договору довічного утримання, на підставі якого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відбулася реєстрація обтяження - заборона, за реєстраційним номером обтяження - 5015424, що позбавляє суд об'єктивної можливості встановити осіб, які є сторонами такого договору та прийти до висновку, що такими сторонами є саме особи, на яких вказує позивач ОСОБА_1 у позовній заяві.
До позовної заяви додано відповідь №440/01-17 від 04 квітня 2024 року Черкаського обласного державного нотаріального архіву, який адресований адвокату Багмет Н.М., яким останню повідомлено, що Черкаський обласний державний нотаріальний архів розглянув запит про надання інформації щодо обтяження, зареєстрованого Першою черкаською державною нотаріальною конторою 24 травня 2007 року на підставі договору довічного утримання, посвідченого Смілянською державною нотаріальною конторою, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. З огляду на викладене, адвокат не має право на отримання інформації про вищезазначене обтяження (а.с.14).
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що до початку розгляду цивільної справи по суті буде заявлене клопотання щодо витребування із Черкаського обласного державного нотаріального архіву інформації про обтяження, яке зареєстровано Першою Черкаською нотаріальною конторою 24 травня 2007 року на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Однак, позивач ОСОБА_1 з вищевказаним клопотанням про витребування у Черкаського обласного державного нотаріального архіву договору довічного утримання, посвідченого Смілянською державною нотаріальною конторою, на підставі якого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відбулася реєстрація обтяження - заборона, за реєстраційним номером обтяження - 5015424, до суду зверталася.
Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи витребовувати докази у цивільній справі, які підтверджують або спростовують обставини, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доводено, що договір довічного утримання, на підставі якого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відбулася реєстрація обтяження - заборона, за реєстраційним номером обтяження - 5015424, був укладений 28 січня 1999 року, однією з сторін є її бабуся ОСОБА_2 .
Крім того, згідно ст.428 ЦК України 1963 року (чинний до 01 січня 2004 року), договір довічного утримання може бути розірваний: за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов'язків, взятих ним на себе за договором; за вимогою набувача майна, якщо з незалежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не має змоги надавати відчужувачеві обумовлене забезпечення.
При розірванні договору з зазначених вище підстав будинок повинен бути повернутий відчужувачеві. Витрати по утриманню відчужувача, зроблені набувачем майна до розірвання договору, не відшкодовуються.
Відповідно до ст.429 ЦК України 1963 року (чинний до 01 січня 2004 року), в разі смерті набувача майна обов'язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких переходить відчужений за договором довічного утримання будинок. При відсутності у набувача майна спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання будинок, що був відчужений з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві.
Згідно п.152 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР №45/5 від 31 жовтня 1975 року (чинний до 07 липня 1994 року), заборона відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників знімається після розірвання договору довічного утримання, після смерті відчужувача або набувача будинку (частини будинку), квартири, за винятком випадку, коли такий будинок по праву спадкоємства переходить до спадкоємців померлого набувача будинку (частини будинку), квартири.
Про зняття заборони повідомляється виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, і робиться відмітка в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та алфавітній книзі до нього.
Відповідно до п.137 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5 (чинний до з 07 липня 1994 року до 14 липня 2004 року), одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення (у зв'язку зі смертю відчужувача чи набувача жилого будинку, за винятком випадку успадкування цього будинку спадкоємцями набувача) чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами накладеного ними арешту на нерухоме майно державний нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Згідно п.4.1 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.
Відповідно до ч.2 ст.755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
Згідно ст.757 ЦК України, обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.
Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.
Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.
Позивач ОСОБА_1 стверджуючи про те, що договір довічного утримання, на підставі якого виникло вищевказане обтяження, був розірваний протягом року, а набувач, яким позивач визначила ОСОБА_3 , помер, не надала суду доказів, які б підтверджували дані твердження, та з клопотанням про витребування таких доказів до суду не зверталася.
При цьому, суд звертає увагу, що розірвання договору довічного утримання або смерть набувача майна за таким договором, у разі відсутності у такого набувача спадкоємців чи при відмові їх від договору довічного утримання, є підставою для припинення обтяження майна, яке було предметом вказаного договору, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 , з урахуванням обставин, на які вона посилається у позовній заяві як на підставу позову, не позбавлена можливості вирішити питання щодо припинення заборони на відчуження нерухомого майна у позасудовому порядку.
Також не заслуговує на увагу твердження позивача ОСОБА_1 , як на підставу заявлених вимог, про те, що вона ніяких боргів, які були пред'явлені кредиторами не має, оскільки під час судового розгляду достовірно встановлено, що обтяження на житловий будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , на який вона 16 грудня 2019 року, шляхом спадкування, набула право власності, виникло не з кредитних зобов'язань позивача, а на підставі договору довічного утримання, стороною якого вона не є.
Крім того, відповідно до статті 3 Закону Української РСР «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974 року №3377-VIII (чинного на час виникнення спірного обтяження - 05 травня 1992 року) встановлено, що для вчинення нотаріальних дій в Українській РСР організуються державні нотаріальні контори.
Нотаріальні дії в державних нотаріальних конторах вчиняють державні нотаріуси (старші державні нотаріуси, заступники старших державних нотаріусів, державні нотаріуси).
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону Української РСР «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974 року №3377-VIII, всі нотаріальні дії, вчинені державними нотаріусами і службовими особами виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.
Накладення заборони відчуження станом на дату виникнення спірних обтяжень, регламентовано главою VI Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР №45/5 від 31 жовтня 1975 року.
Згідно п.п.2 п.149 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР №45/5 від 31 жовтня 1975 року, державний нотаріус за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу.
Відповідно до ст.150 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР №45/5 від 31 жовтня 1975 року, накладення заборони за договором довічного утримання та про заставу жилого будинку (частини будинку) або квартири провадиться шляхом напису про це на договорі. Про накладення заборони за цими договорами державна нотаріальна контора повідомляє виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори.
Пунктом 151 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР №45/5 від 31 жовтня 1975 року було визначено, що накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому ж реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на жилий будинок.
Про накладення заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.
Як встановлено судом, обтяження №5015424 виникли в 1992 році на підставі договору довічного утримання, який посвідчений Смілянською державною нотаріальною конторою.
Згідно ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, врегульовані положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно п.4 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», державній реєстрації підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема, заборона відчуження та/або користування, арешт.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус - є державним реєстратором.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Пункт 9 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва та майбутніх об'єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.
Внесення відомостей до Державного реєстру прав врегульовано Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Вчинення нотаріальної дії «зняття заборони» регулюється статтею 74 Закону України «Про нотаріат», главою 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року «Накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації», Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України №3253/5 від 22 грудня 2010 року.
Стаття 74 Закону України «Про нотаріат» встановлює порядок зняття заборони: Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, Перша Черкаська державна нотаріальна контора, яку позивача ОСОБА_1 визначила як відповідача за даним позовом, здійснила внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна архівного запису обтяження на будинок АДРЕСА_1 , датою якого є 28 січня 1999 рік.
Отже, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено обтяження, і таке право позивача відповідачем не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог.
Частина перша статті 16 ЦК України регламентує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до ч.1 ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем є особа, яка через суд пред'являє матеріально - правову вимогу до відповідача (порушника права позивача).
Відповідачем, відповідно, є особа, яка має відповідати за позовом, тобто особою, яка порушила право позивача, про захист якого позивач просить суд, та до якої власне звернуто матеріально - правову вимогу позивача.
Предметом позову, який на даний час перебуває в провадженні суду, є зняття арешту з нерухомого майна.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Перша Черкаська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем за даним позовом, оскільки у спірних правовідносинах належним відповідачем має бути саме особа, яка є набувачем за договором довічного утримання, а в разі смерті набувача, як на цьому наполягає позивач, хоча не надає жодних доказів такому факту, - його спадкоємці.
Суд надав позивачу ОСОБА_1 доступ до правосуддя та не міг з підстави не визначення належних відповідачів на стадії прийняття справи до розгляду відмовити у відкритті провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 січня 2019 року в справі № 303/2845/15-ц (провадження № 61-17802св18) та від 2 жовтня 2019 року в справі № 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18).
Відповідно до правової позиція Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19), визначено, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин.
Оскільки процесуальний закон правом визначення відповідача наділяє виключно позивача, суд позбавлений можливості з власної ініціативи здійснити заміну неналежного відповідача на належного чи залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача.
Згідно ч.1-3 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовній вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, судові витрати зі сплати судового збору слід віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про зняття заборони з нерухомого майна та вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - Перша Черкаська державна нотаріальна контора, адреса: 18007, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.255, код ЄДРПОУ 36091333.
Головуючий Т.В. Ігнатенко