Справа № 569/23822/24
25 лютого 2025 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Павленка Дмитра Олександровича про залишення позову без розгляду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький Андрій Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький А.А., в якому просить виконавчий напис №23090 від 08 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості у розмірі 13 010 грн 00 коп., визнати таким, що не підлягає виконанню.
24 січня 2025 року до суду надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, в яких представник відповідача Павленко Д.О. просить залишити позов без розгляду, оскільки між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15 липня 2019 року укладено Кредитний договір (оферти) №15.07.2019-010000636 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною даного Договору. Пунктом 10.1 Договору передабчено, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду. В п. 10.4 Договору сторони підтвердили, що положення п.п. 10.1-10.3 Договору становлять третейське застереження відповідно до чинного законодавства України. Також, за умовами Договору, наданий кредит не є споживчим, а даний Договір не є договором про надання споживчого кредиту. Таким чином, правовідносини за даним Договором не підпадають під сферу Закону України «Про споживче кредитування», а отже даний спір має вирішуватись у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.
У судове засідання позивач не з'явилася, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. В позовній заяві просила розгляд справи провести без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. В запереченні проти вирішення спору у суді представник відповідача Павленко Д.О. просив розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький А.А. в судове засідання не з'явилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання виконавчого напису №23090 від 08 грудня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості у розмірі 13 010 грн 00 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (стаття 3 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зазначила, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відтак, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, а тому такий спір не підлягає розгляду третейським судом.
При цьому обмеження права звернення до суду, до юрисдикції якого вона віднесена, процесуальним законом не допускається.
Відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України «Про третейській суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Враховуючи викладене, позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідно до закону підлягає вирішенню виключно судом.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для залишення даного позову без розгляду.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Павленка Дмитра Олександровича про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Суддя О.О. Першко