Справа № 569/11889/24
25 лютого 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
учасники справи у судове засідання не з'явилися
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі - ТОВ «Кредитсервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
20 грудня 2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачкою укладено кредитний договір № 211220-001, у відповідності до умов якого позивач (кредитодавець) зобов'язався надати відповідачці (позичальниця) кредит у розмірі 40000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та оплатити за користування ним на умовах, передбачених договором. Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору окрім щомісячних процентів стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 5,9% (2360,00 грн.).
На виконання умов договору 20.12.2021 позивачем було надано відповідачці кредит в розмірі 40000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів у сумі 37640,00 грн. на банківський рахунок відповідачки.
Відповідач зобов'язання з повернення кредиту в обумовлений сторонами строк (до 20.12.2023) не виконала. Станом на 04.01.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 96 188, 36 грн., з яких 38 860, 65 грн - заборгованість за тілом кредиту, 57 327,71 грн - прострочена заборгованість за процентами.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вищезазначеному розмірі, 2 422, 40 грн судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
21.11.2024 представником відповідача подано письмові пояснення, згідно яких зазначає, що позивачем не вірно розраховано суму заборгованості, зокрема: 40 000,00 грн. (тіло кредиту) - 1 773,61 грн. (сплачено тіло кредиту) = 38 226,39 грн. (заборгованість по тілу кредиту). В свою чергу позивач вказує, що сума заборгованості по тілу кредиту становить 38 860,65 грн. 56 639,80 (проценти за користування кредитом отримані із орієнтовного графіку платежів за кредитним договором) - 7279,73 грн. (здійснена оплата процентів відповідачем згідно орієнтовного графіку платежів за кредитним договором) = 49 360,07 грн. (заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом). В свою чергу позивач вказує, що сума заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню 57 327,71 грн. Тобто, позивачем допущено помилку в розрахунках, так сума, яка підлягає стягненню становить 87 586,46 грн. з них 38 226,39 грн. (заборгованість по тілу кредиту) та 49 360,07 грн. (заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом). Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Кредитсервіс».
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
20.12.2021 між позивачем ТОВ «Кредитсервіс» та відповідачкою було укладено кредитний договір №211220-001, який було підписано відповідачкою електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором Z54956.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 40 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, по відповідач зобов'язався повернути кредит позивачу та оплатити за користування кредитом на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок позичальника.
Відповідно до умов кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 5,9%, що складає 2360,00 грн.
20 грудня 2021 на банківський рахунок відповідача позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 37640,00 грн., що стверджується фотокопією платіжного доручення від 20.12.2021 №2805 та відомостями, наданими АТ "Акцент-Банк" по банківській картці відповідача.
До вказаного договору додані графіки платежів за договором №211220-001 від 20.01.2021, паспорт споживчого кредиту на умовах кредитного продукту «24 місяців_MaxiCredit», публічна пропозиція (оферта) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» укладення договору про надання кредиту на умовах продукту «Рекредит», виписка з особового рахунку за кредитним договором №211220-001 від 20.01.2021, довідка про укладення договору.
Отже, 20.12.2021 відповідач підписала кредитний договір, в якому визначені істотні умови кредитного договору: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до п. 2.2. кредитного договору, процентна ставка за договором є фіксованою.
Відповідно до п. 2.4. кредитного договору, датою повернення суми кредиту, так сам як і датою сплати заборгованості за договором, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця.
Відповідно до п. 5.6 Публічної пропозиції (оферти) у разі наявності заборгованості позичальника сплачений ним платіж розподіляється наступним чином: у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачується нараховані пеня, штрафи та інші платежі відповідно до договору про кредит; у четверту чергу сплачується сума дострокового повернення кредиту.
За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, позивач погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчила, що погодилася на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.
При цьому, суд не вбачає підстав вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а змістом ст.634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором №211220-001 від 20.12.2021 станом на 04.01.2024 становить 96 188,36 грн., з яких 38 860,65 грн - заборгованість за тілом кредиту, 57 327,71 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Водночас, суд здійснивши перерахунок заборгованості, із врахування здійснених відповідачем оплат, встановив, що розмір заборгованості за кредитним договором №211220-001 від 20.12.2021 станом на 04.01.2024 становить 87 586,46 грн, з яких 38 226,39 грн - заборгованість за тілом кредиту та 49 360, 07 грн - прострочена заборгованість за процентами.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредитсервіс» підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 205, 41 грн (87 586, 46 грн *2 422, 00 грн/96 188,36 грн).
Вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсяст. 137 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання ним правової допомоги позивачеві підтверджено договором пронадання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023, укладеним між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Правовий діалог», в якому сторони визначили, що розмір винагороди за подання до суду позовної заяви складає 7 000, 00 грн.; актом № 3 від 04.01.2024 приймання-передачі наданої АО «Правовий діалог» правової допомоги за договором про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 на загальну суму 7 000, 00 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Матеріалами справи стверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу.
При цьому, суд зауважує, що представник позивача участі в розгляді справи не брав, обмежившись надсиланням позовної заяви до суду, яка за своєю формою та змістом не є складною, із цього питання існує стала та узгоджена судова практика та виготовлення такої заяви не потребує значного часу на підготовку.
Таким чином, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на складність та фактичний розгляд справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Враховуючи викладене вище та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000, 00 грн, який є завищеним.
Суд, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн, з урахуванням вимог ст.ст. 137, 141 ЦПК України, а саме з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, та обґрунтованості таких витрат відповідно до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором №211220-001 від 20.01.2021 у розмірі 87 586,46 грн, з яких 38 226,39 грн - заборгованість за тілом кредиту та 49 360, 07 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір в розмірі 2 205, 41 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (код ЄДРПОУ 41125531, адреса: 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, прим. 65-з);
відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 25.02.2025.
Суддя О. Левчук