Справа № 549/631/24
Провадження № 2/549/48/25
24 лютого 2025 року
Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі
головуючої судді Василюк Т. М.
за участю секретаря судового засідання - Давиденко Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 грудня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулося до Чорнухинського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту (заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту) в сумі 155 413,28 грн ( 64 574,93 грн заборгованість за тілом кредиту, 90838,35 заборгованість за нарахованими процентами).
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Коллект Центр» зазначало, що 30 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен банк» (далі АТ Райффайзен банк») та ОСОБА_1 укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна карта» №010/0929/82/9182698 згідно з яким за програмою кредитування ТМ «Кредитна карта «Хочу картку» йому надано кредит на картку з кредитним лімітом на дату початку кредитування 52 500,00 грн, строком на 48 місяців, починаючи з дати встановлення кредитного ліміту, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 45% річних. Кредитні кошти зараховані на картку.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором у нього перед баком виникла кредитна заборгованість.
Між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-19 від 20.09.2019, у відповідності до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги, зокрема й за договором №010/0929/82/9182698.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №010/0929/82/9182698.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 155413,28 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 64574,93 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 90838,35 грн.
Відповідач отримав кошти , але своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав .
Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 155413,28 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У прохальній частині позову ТОВ «Коллект Центр» висловило клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов до суду не надав, копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка повернута до суду із зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач повідомлявся судом про розгляд справи шляхом направлення повідомлення за адресою місця проживання за зареєстрованим місцем проживання, що згідно ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи.
Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У призначені судові засідання відповідач не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
30 січня 2019 року між АТ «Райффайзен банк» та ОСОБА_1 укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна карта» №010/0929/82/9182698 згідно з яким за програмою кредитування ТМ «Кредитна карта «Хочу картку» йому надано кредит на картку з кредитним лімітом на дату початку кредитування 52 500,00 грн, строком на 48 місяців, починаючи з дати встановлення кредитного ліміту, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 45% річних. Кредитні кошти зараховані на картку.
Перед укладенням та підписанням кредитного договору, позичальник звернувся до Банку із Заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна карта» «від 30.01.2019, де зазначив, що розмір поточного ліміту на дату початку кредитування становить 52500 грн., а строк кредитування становить 48 місяців.
Своїм підписом під Умовами кредитування Позичальник засвідчив, що він отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту.
Факт надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 52500 грн. підтверджується випискою по рахунку.
Таким чином, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконав свої зобов'язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.
До матеріалів справи також додано виписку по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 , за період з 30 січня 2019 року до 12 грудня 2019 року.
20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-19-F, за яким АТ «Райффайзен банк» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право вимоги до боржників згідно з реєстром, в тому числі і до відповідача. Згідно з розрахунком АТ «Райффайзен банк» заборгованість ОСОБА_1 станом на день укладення договору про відступлення права вимоги становила 65848,74 грн.
На день укладення цього договору строк дії укладеного між АТ «Райффайзен банк» та ОСОБА_1 договору від 30 січня 2019 року №010/0929/82/9182698 не закінчився, оскільки договір укладеного на 48 місяців, тобто строком до 30 січня 2023 року.
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-03/2023/01, в тому числі за договором від 30 січня 2019 року №010/0929/82/9182698, укладеним з відповідачем. Отже, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості за вказаним договором станом на 10 березня 2023 року в сумі 155 413,28 грн, з яких 64 574,93 грн заборгованість за тілом кредиту, 90838,35 грн заборгованість за нарахованими процентами (згідно з розрахунком, наданим ТОВ «Вердикт Капітал»).
Набувши право вимоги за діючим кредитним договором, ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало проценти за користування кредитними коштами згідно з визначеними договором від 30 січня 2019 року № 010/0929/82/9182698 тарифами й, відступаючи право вимоги за укладеним із ОСОБА_1 договором, ТОВ «Коллект Центр» визначило розмір заборгованості з урахуванням нарахованих за користування кредитними коштами процентів.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за договором від 30 січня 2019 року № 010/0929/82/9182698 станом на 30 грудня 2024 року, на день подання цього позову, становить 155 413,28 грн, з яких: 64 574,93 грн заборгованість за кредитом на дату відступлення права вимоги від АТ «Райффайзен банк»; 90838,35 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал».
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, АТ «Райффайзен банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за діючим кредитним договором, за яким у зв'язку із порушенням відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань перед АТ «Райффайзен банк», визначених договором від 30 січня 2019 року № 010/0929/82/9182698 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк, утворилась заборгованість.
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Відповідачем суду не надано доказів сплати кредитних коштів та нарахованих процентів за договором від 30 січня 2019 року № 010/0929/82/9182698 на користь АТ «Райффайзен банк».
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідачем факт отримання коштів не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано, не заявлено заперечень стосовно заміни кредитора у зобов'язанні.
Як вже зазначалось, між АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» (30 листопада 2021 року № 114/2-19-F), а також між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» (10 січня 2023 року № 10-03/2023/01) було укладеного договори відступлення права вимоги в тому числі за договором від 30 січня 2019 року № 010/0929/82/9182698, укладеним між АТ «Райффайзен банк» та ОСОБА_1 .
Тобто до ТОВ «Коллект Центр» перейшли права та обов'язки за договором від 30 січня 2019 року № 010/0929/82/9182698, позивач набув права вимоги щодо відповідача за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку позивача станом на 06.12.2024 відповідач має заборгованість за зазначеним договором у загальному розмірі 155413,28 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 64574,93 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 90838,35 грн.
Наведений розрахунок заборгованості суд вважає належним та допустимим доказом по даній справі із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, постанові від 08.07.2020 року по справі №464/4985/15-ц, постанові від 02.07.2020 року по справі №753/16745/15-ц, які підлягають застосуванню судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.3 ст. 12, ч.ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд вважає, що обставини на які посилається позивач підтверджуються належними та допустимими доказами дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконує, отже позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Згідно ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 01.07.2024, укладеного з Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 478 від 01.11.2024, Витяг з Акту №4 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 на загальну суму 25000 грн..
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (РішенняЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).
Враховуючи складність справи, яка є малозначною, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, що не є значними, розмір задоволених позовних вимог, подання відповідачем клопотання про зменшення понесених витрат на правничу допомогу, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, вважає за можливе зменшити заявлені витрати на правничу допомогу до розміру 5 000 гривень, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд здійснює в порядку, визначеному статтями 133, 137, 141 ЦПК України, шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» 2 422,00 грн витрат зі сплати судового збору та 5 000,00 грн витрат, пов'язаних з наданням відповідачеві правової допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 626,627, 806 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул.. Мечнікова, 3, оф. 306) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», заборгованість у розмірі 155 413( сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста тринадцять) гривень 28 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР, сплачений судовий збір в розмірі 2422( дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте Чорнухинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.М.Василюк