Справа № 369/13023/24
Провадження № 2/369/3046/25
Іменем України
31.01.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Липченко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» про визнання недійним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» про визнання недійним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги мотивувала тим, що працює в Комунальній установі «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» на посаді фахівця із соціальної роботи. Наказом директора № 13 К-тр від 30.04.2024 року дію її трудового договору з 01.04.2024 року призупинено трудові відносини з штатними працівниками КУ «КМЦКРДОІ «Добро» до припинення або скасування воєнного стану, що обґрунтовано неможливістю виконання функціональних обов'язків деякими працівниками Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідністю «Добро». А за наказом № 65 К від 30.12.2022 року її переведено в простій не з вини працівника з 02 січня 2023 року.
Зазначила, що спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Крім цього вказала, що жодної пропозиції виконувати іншу роботу від роботодавця не надходило. Зокрема вона отримала вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», здобула кваліфікацію юриста та має досвід роботи у відділі кадрів. Тому вважає своє право порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.
Просила суд:
визнати незаконним та скасувати Наказ директора Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» Анатолія Кременчуцького № 13 К-тр від 30 квітня 2024 року «Про призупинення дії трудового договору»;
зобов'язати Комунальну установу «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2024 року по день ухвалення рішення.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі №369/13023/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» про визнання недійним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та зобов'язання вчинити певні дії, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заперечень щодо такого розгляду сторони не направили.
06 листопада 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначає, що позивачка жодного разу не заперечувала проти призупинення трудового договору та їй неодноразово пропонувалася робоче місце в Координаційних центрах допомоги ВПО з Луганської області, які створені на базі КУ «КМЦКРДОІ «Добро» в м. Рівне, м. Київ, м. Дніпро і м. Андрушівка Житомирської області на що отримані відмови. 08.05.2024 року на у застосунку «Вайбер» були надіслані правові підстави щодо призупинення дії трудового договору.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач посилається на норму ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», щодо зміни істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Зазначає, що незважаючи на перебування в простою вона підвищувала рівень кваліфікації, що підтверджується відповідними сертифікатами. Позивачка посилається на порушення відповідачем вимог Наказу Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5 затверджено «Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» зокрема, щодо документообігу в установі КУ «КМЦКРДОІ «Добро», а також звертає увагу суду, що у відповідача не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, які зводяться до того, що відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці є підставою для розірвання трудового договору, а також зазначає, що в установі відсутній фахівець з комп'ютерних інформаційних систем у штатному розписі. Крім цього звертає увагу суду, що розрахункова сума за період з 01.05.2024 року до дня розгляду справи мала би складати не більше суми 18735,36 грн.
Інших заяв та клопотань по суті справи учасники суду не подавали.
Суд вважає за можливе розглянути цивільну справу №369/13023/24 без участі сторін за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою сторін, в силу ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо призупинення трудових відносин в умовах воєнного стану.
ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Комунальною установою «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» з 19 квітня 2022 року.
Наказом директора КУ «КМЦКРДОІ «Добро» № 65 К від 30.12.2022 року позивача переведено в простій не з вини працівника з 02 січня 2023 року.
Наказом директора КУ «КМЦКРДОІ «Добро» № 13 К-тр від 30.04.2024 року дію її трудового договору з 01.04.2024 року призупинено трудові відносини з штатними працівниками КУ «КМЦКРДОІ «Добро» до припинення або скасування воєнного стану у зв'язку з неможливістю виконання функціональних обов'язків деякими працівниками Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідністю «Добро».
Наказом директора КУ «КМЦКРДОІ «Добро» № 13 К-тр від 27 травня 2024 року «Про внесення змін до наказу від 30.04.2024 № 13 К-тр «Призупинення дії трудового договору» внесені зміни до наказу від 30 квітня 2024 року № 13 К-тр «Призупинення дії трудового договору» у п. 1 після фрази «Призупинити трудові відносини зазначити дату 01.05.2024 року; у п. 3 дату, з якої вводяться значення «І» вважати 01.05.2024 року.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ(далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На сьогодні продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 09.05.2025 року.
Згідно з пунктом 3 Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далів редакції, яка була чинною на день видання оспорюваного наказу) передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1статті 6 Закону № 2136-ІХв указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
З огляду на вищевикладене положення Закону№ 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю-мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХтакож можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Частиною 1статті 13 Закону № 2136-ІХ визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Згідно із частиною 3статті 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Таким чином, Закон № 2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1статті 13 Закону, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Разом з тим, відповідач не надав відповідних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливістю позивачем виконувати її функціональні обов'язки. Надані відповідачем заперечення на позовну заяву зводяться того, що відповідач має можливість забезпечити роботою позивача в Координаційних центрах допомоги внутрішньо переміщеним особам з Луганської області у м. Рівне, м. Київ, м. Дніпро, м. Луцьк, м. Андрушівка Житомирської області, а також роботу в ХАБІ м. Рівне та в м. Києві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ від 30 квітня 2024 року № 13 К-ТР «Про призупинення дії трудового договору», що стосується позивача, виданий директором Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» всупереч вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на викладене та враховуючи, що з позивачем не припинено трудовий договір, а призупинено його дію, ефективним способом відновлення порушеного права позивача є поновлення з 30 квітня 2025 року його дії.
Призупинення трудового договору з працівником відповідно до положень статті 13 Закону України № 2136-ІХ від 15.03.2022 року "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану "хоча і не припиняє трудових відносин і не є звільненням у розумінні положень КЗпП України, проте фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, коли б працював та своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов'язки.
Отже, внаслідок видання незаконного наказу про призупинення дії трудового договору фактично створена ситуація вимушеного прогулу, викликана протиправними діями роботодавця.
Тому, у даному випадку, суд, керуючись відповідно до частини 1статті 10 ЦПК України принципами верховенства права, вважає за можливе, з метою відновлення порушених трудових прав працівника, застосувати за аналогією закону, що передбачено ч. 9ст. 10 ЦПК України, положення ст. 235 КЗпП, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Позивачем заявлена вимога про зобов'язання Комунальну установу «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2024 року по день ухвалення рішення.
Разом з тим згідно наказу директора КУ «КМЦКРДОІ «Добро» № 13 К-тр від 27 травня 2024 року «Про внесення змін до наказу від 30.04.2024 № 13 К-тр «Призупинення дії трудового договору» трудові відносини призупинені з позивачем 01.05.2024 року.
З довідки про доходи від 20 травня 2024 року №90, виданої Комунальною установою «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» позивачу нарахована та виплачена заробітна плата за квітень 2024 року у розмірі 5066,67 грн.
З огляду на внесення змін до наказу від 30 квітня 2024 року № 13 К-ТР «Про призупинення дії трудового договору» та довідки про доходи від 20 травня 2024 року №90 суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2024 року по день ухвалення рішення.
Обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідає правовому висновку викладеного в Постанові ВС від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22.
Щодо судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, а також 1211,20 грн. щодо вимог про зобов'язання вчинити дії, що разом складає 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 10-13, 76-81, 134, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» про визнання недійним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» №13 К-тр від 30.04.2024 року «Про призупинення дії трудового договору» з ОСОБА_1 .
Зобов'язати Комунальну установу «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2024 року по день ухвалення рішення з подальшим відрахуваннями встановлених законодавством податків та інших обов'язкових платежів при виконанні рішення суду.
Стягнути з Комунальної установи «Кремінський міський центр комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідності «Добро» на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення в частині зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 31 січня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ