Справа № 367/1416/25
Провадження №2/367/3184/2025
Іменем України
25 лютого 2025 Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загоруйко Г.А., до ТОВ "Фінансова компанія управління активами" про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),-
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загоруйко Г.А., до ТОВ "Фінансова компанія управління активами" про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).
Стислий виклад позицій сторін. 26.05.2022 року ОСОБА_1 (в подальшому - Позивач») стало відомо, про те, що на примусовому виконанні у Суворовському відділі державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (в подальшому - «Виконавець») перебуває ВП № 66756079 щодо виконання виконавчого напису (в подальшому - «Виконавчий напис»), вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем від 28.06.2021 року за реєстровим №246949 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 16871,51 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (в подальшому - «Відповідач»). 29.06.2022 року до Cаксаганського районного суду м. Кривого Рогу було подано позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Cаксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2023 року у цивільній справі за № 214/3258/22 було визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія управлінню активами», що перебуває на примусовому виконанні у Суворовському відділі державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ВП № 66756079. 23.06.2023 року ВП № 66756079 Суворовським ВДВС у місті Херсоні Південного МУ МЮ (м.Одеса) було завершене на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова про закінчення виконавчого провадження), тобто, фактично виконане (стягнуто всю суму заборгованості у розмір 16 871,51 гривень за вищевказаним оскаржуваним виконавчим документом).
З урахуванням того, що виконавчий документ у ВП №66756079 було визнано таким, що не підлягає виконанню, у відповідності до рішенням Cаксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2023 року у цивільній справі за № 214/3258/22, вбачається безпідставність стягнення з Позивача на користь Відповідача вищевказаних коштів на загальну суму 16 871,51 гривень.
Отже, має місце безпідставність набуття Відповідачем грошових коштів в сумі 16871,51 гривень. Тому в даній ситуації, ефективним способом захисту права, яке Позивач як власник грошових коштів вважає порушеним, є заявлення вимоги про повернення безпідставно набутого майна, в порядку, визначеному главою 83 ЦК України.
Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 16 871,51 грн, витрати на правову допомогу в розрімі 8000,00 грн та судовий збір.
Ухвалою суду від 11.02.2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
14.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили в задоволенні позову відмовити. Посилались на те, що оскільки, між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить повернути, стягнуті в рамках виконавчого провадження як заборгованість за кредитним договором, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Крім того, у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу, вказували про те, що вважають витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не співмірними з ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
20.02.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить прийняти законне та обґрунтоване рішення, за яким задовольнити позов по суті позовних вимог у цивільній справі №367/1416/25. Вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме витрати які понесені ОСОБА_1 в сумі 8000 (всім тисяч) гривень та які пов'язані із зверненням до суду та розглядом Ірпінським міським судом Київської області цивільної справи №367/1416/25.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог та заперечення відповідача, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є повернення безпідставно стягнутих коштів на користь позивача.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Суворовському відділі державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало ВП № 66756079 щодо виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 28.06.2021 року за реєстровим №246949 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 16871,51 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами».
Рішенням Cаксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2023 року у цивільній справі за № 214/3258/22 було визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28.06.2021 року за реєстровим №246949, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія управлінню активами». 23.05.2023 вказане рішення набрало законної сили.
23.06.2023 року ВП № 66756079 було закрито згідно постанови старшого державного виконавця Суворовського ВДВС у місті Херсоні Південного МУ МЮ (м.Одеса) на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно платіжної інструкції №66756079 від 19.06.2023, Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ВП №66756079 з виконання виконавчого документа - виконавчого напису №246949 від 28.06.2021, з ОСОБА_1 було стягнуто суму коштів в розмірі 17015,90 грн. Разом з тим, як вбачається з виконавчого напису та постанови про закінчення виконавчого провадження, сума, яка підлягала до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управлінню активами» становила 16871,51 грн.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Також ця норма закону застосовується і до вимог повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України) не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої особи. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12- 182гс18).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 та ч.5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
У відповідності до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, в тому числі, вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
У відповідності до ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладнене, оцінючи матеріали справи, а саме подані позивачем докази, що підтверджують стягнення з позивача грошових коштів в розмірі 16871,51 грн при виконанні виконавчого напису № 246949, вчиненого 28.06.2021 року, який судом визнанно таким, що не підлягає виконанню, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п' ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
25.05.2022 між адвокатом Загоруйко Г.А. та ОСОБА_1 укладено Договір №11/22 про надання правової допомоги. Факт оплати наданих послуг стверджується Актом №11/2022/2 від 05.02.2025 наданих послуг за Договором №11/22 про надання правової допомоги, згідно якого загальна вартість наданих у даній справі адвокатом послуг складає 8000,00 грн, рахунком-фактурою від 05.02.2025 на суму 8000,00 грн.
Зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначена сторонами до відшкодування сума витрат на правову допомогу, є завищеною і не являється співмірною, обгрунтованою і пропорційною об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, а тому суд зменшує витрати на правову допомогу, які підлягають до відшкодування відповідачем.
Крім того, до стягнення з відповідача підлягає сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 13, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загоруйко Г.А., до ТОВ "Фінансова компанія управління активами" про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безпідставно набуті грошові кошти в сумі 16 871,51 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1211,20 грн та судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Л.В. Мерзлий