Справа № 366/1063/22
Провадження № 3-в/366/1/25
Іменем України
17 лютого 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А.,
за участі секретаря судового засідання Іванової Л.В.,
заявниці, ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника заявниці ОСОБА_1 , адвоката Кульбача С.О. (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення № 366/1063/22 у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови суду,
09.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, в обгрунтування якої зазначила, що постановою від 27.10.2022 Іванківський районний суд Київської області у справі про адміністративне правопорушення № 366/1063/22, визнав винною ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та постановив застосувати адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 діб. Зауважує, що відповідно до п.9.5 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджених Наказом МВС України №638 від 02 грудня 2008 року, вона не може утримуватись в ІТТ, оскільки має психічну хворобу, яка має довгострокове лікування (що підтверджується довідкою з КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» від 29.08.2023 про перебування на обліку у психіатра, та експертними висновками психіатра від 21.08.2023, від 08.09.2023, 22.09.2023, від 19.10.2023, від 03.01.2024, від 18.01.2024, від 04.03.2024, від 04.04.2024, від 16.05.2024, від 01.08.2024, від 12.09.2024, від 11.11.2024, у яких зазначено, що вона не може утримуватись в умовах ІТТ у зв'язку з психічним станом). Посилаючись на п. 2.1, п.2.2, п.2.3, розділу 3.2, частини III «Уніфікованого клінічного протоколу» затвердженого наказом «Міністерства охорони здоров'я України» № 1003 від 25.12.2014, зазначає, що мінімальний строк лікування її захворювання (Р 32.1) у разі успішності лікування при відсутності заміни лікування, відсутності рецидиву складає 28 місяців, F43.2- 32 місяці.
Враховуючи викладене вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї, ОСОБА_3 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з закінченням строку давності виконання постанови суду. Зазначає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови суду про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є арешт згідно п. 8 і 9 ст. 51, 60, 61 КК; п. 7 ч.І ст. 24, 32 КУпАП).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2024, головуючим суддею визначено суддю Ткаченка Ю.В.
11.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відвід судді Ткаченка Ю.В. у справі № 366/1063/22, яку, ухвалою судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. від 29.01.2025, було задоволено (справа № 366/1063/22, провадження № 3-зв/366/1/25).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 06.02.2025.
У судовому засіданні 06.02.2025 (у режимі відеоконференції) представник заявника, адвокат Кульбач Сергій Олександрович, заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення № 366/1063/22 у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови суду підтримав, просив задовольнити.
Представник Відділення поліції №1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області, Цибулько А.С. повідомив суду, що із заявою не ознайомлений, додаткових пояснень надати не може.
З метою об'єктивного розгляду та встановлення інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи постановою суду від 06.02.2025 витребувано від Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області інформацію щодо наступних питань:
- чи ухилялась від виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 27.10.2022 у справі № 366/1063/22, провадження № 3/366/888/22 про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ;
- чи вчиняла ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту винесення постанови Іванківського районного суду Київської області від 27.10.2022 у справі № 366/1063/22, провадження № 3/366/888/22, яка набрала законної сили, інші адміністративні правопорушення чи злочини.
Розгляд справи відкладено на 12.02.2024.
11.02.2025 від Відділення поліції №1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області надійшла затребувана судом інформація.
12.02.2025 через підсистему Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі та копія висновку експерта від 03.02.2024 щодо неможливості утримання в ІТТ, в яких, зокрема зазначено, що згідно з п.10 розділу VI «Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України», затверджених Наказом МВС України від 25 вересня 2023 року № 777, у виняткових випадках дозволяється утримувати в ІТТ хворих із проявами психічних та інфекційних захворювань, а також осіб з ознаками гострих захворювань лише за наявності відповідних медичних документів, що підтверджують можливість утримання зазначених осіб в умовах ІТТ.
Згідно з п.2 розділу VI «Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України», затверджених Наказом МВС України від 25 вересня 2023 року № 777, перед поміщенням до ІТТ затриманих і взятих під варту осіб проводиться їх обов'язкове медичне обстеження лікарем закладу охорони здоров'я з метою встановлення їх стану здоров'я.
Зазначає, що згідно з доданими нею до заяви висновків лікарів, вона не могла та на даний час не може утримуватись в ІТТ, тому відсутні підстави вважати, що вона ухилялась від виконання адміністративного стягнення.
У судовому засіданні 12.02.2025 (у режимі відеоконференції) заявник та її представник, адвокат Кульбач С. О., заяву ОСОБА_1 підтримали, просили задовольнити.
У зв'язку з наданням Відділенням поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області до суду не в повній мірі витребуваної судом інформації, розгляд справи відкладено на 17.02.2025.
У судове засідання, призначене на 17.02.2025 ОСОБА_1 не з'явилась, про розгляд справи за її заявою повідомлена вчасно, належним чином, причини неявки до суду не повідомила, із заявами та клопотаннями про відкладення до суду не зверталась. Представник заявника, адвокат Кульбач С. О., заяву ОСОБА_1 підтримав, просив задовольнити.
Розглянувши вказану заяву, вивчивши матеріали справи № 366/1063/22, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Іванківського районного суду Київської області від 27.10.2022 у справі № 366/1063/22, провадження № 3/366/888/22, ОСОБА_7 (після укладення шлюбу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб.
Відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Вказана постанова надійшла для виконання до Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП у Київській області 12.12.2022, тобто з дотриманням строків для її звернення, визначених у ст.303 КУпАП.
Проте, вона залишається невиконаною з тих підстав, що при неодноразових виїздах працівників поліції до місця проживання ОСОБА_1 з метою її затримання та поміщення до ІТТ, остання надавала довідки з медичних закладів про неможливість перебування її в умовах ІТТ, оскільки має проблеми зі здоров'ям, зокрема, психічну хворобу, яка має довгострокове лікування.
30.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Іванківського районного суду Київської області про звільнення її від адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту (справа № 366/1063/22, провадження 3-в/366/20/23), у зв'язку з неможливістю виконання постанови суду від 27.10.2022, посилаючись п. 9.5 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справи України, затверджених Наказом МВС України № 638 від 02.12.2008, відповідно до яких, вона не може утримуватись в ІТТ, оскільки має психічну хворобу, яка має довгострокове лікування, на підтвердження чого надавала відповідні довідки із закладів охорони здоров'я.
Крім того, 20.10.2023 до суду з поданням про припинення виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 27.10.2023 у справі № 366/1063/22, провадження № 3/366/888/22, звернувся начальник ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області О. Рясенчук (справа № 366/1063/22, провадження № 3-в/366/23/23), вказуючи причинами невиконання постанови суду наступне: - витребування з Іванківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформації про зміну прізвища ОСОБА_9 (на ОСОБА_10 , а в подальшому на ОСОБА_5 ); подання представником ОСОБА_11 апеляційної скарги на вищевказану постанову; надання ОСОБА_12 довідок з медичних закладів про неможливість перебування її в умовах ІТТ.
Крім того, 27.10.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну адміністративного стягнення у зв'язку з неможливістю виконання постанови суду від 27.10.2022 року (справа № 366/1063/23, провадження № 3-в/366/24/23), в обґрунтування якої заявник зазначила, що вона має проблеми зі здоров'ям, зокрема, психічну хворобу, яка має довгострокове лікування, тому не може перебувати в умовах ІТТ.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 14.11.2023 об'єднано в одне провадження адміністративні справи відносно ОСОБА_1 , зокрема: справа № 366/1063/22 (провадження № 3-в/366/20/23), справа № 366/1063/22 (провадження № 3-в/366/23/23), справа № 366/1063/22 (провадження «№ 3-в/366/24/23), присвоєно об'єднаній справі єдиний номер № 366/1063/22 (провадження № 3-в/366/20/23.
Постановою судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В. від 14.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_13 про звільнення її від адміністративного стягнення у зв'язку з неможливістю виконання постанови суду від 27.10.2022; заяви ОСОБА_13 про заміну адміністративного стягнення у зв'язку з неможливістю виконання постанови суду від 27.10.2022; подання начальника відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області Рясенчука О. про припинення виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 27.10.2022 (справа № 366/1063/22, провадження № 3/366/888/22) про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту відносно ОСОБА_14 .
Таким чином, станом на момент розгляду справи за заявою ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення № 366/1063/22 у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови суду, постанова Іванківського районного суду Київської області від 27.10.2022 у справі № 366/1063/22, провадження № 3/366/888/22, якою на ОСОБА_7 (після укладення шлюбу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб залишається невиконаною.
Порядок та процедура виконання постанов про накладення усіх видів адміністративних стягнень детально регламентується розділом V (ст.298-330) КУпАП, глава 25 якого містить основні (загальні) положення, а принцип обов'язковості виконання таких постанов для державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у ст. 298 цього Кодексу.
Провадження по виконанню постанови про застосування адміністративного арешту передбачене главою 32 розділу V КУпАП, а саме: осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи Національної поліції; відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України (ст.327 КУпАП), що також кореспондується з приписами ч.2 ст.300 КУпАП.
Необхідно зауважити, що чинний КУпАП, до якого постійно вносяться зміни, за своєю суттю є законом, який поєднує норми як матеріального, так і процесуального права, охоплює всі сфери суспільно-економічного життя і в той же час містить в собі ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість (нікчемних норм), а тому потребує системних законодавчих змін.
Так, виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є заключною стадією і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання; 2) безпосереднє виконання постанови уповноваженим органом (посадовою особою).
Під зверненням постанови до виконання за ст.303 КУпАП розуміється своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати (в даному випадку до органу Національної поліції), і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що судом дотримано.
Однак, системний аналіз основних положень КУпАП, у тому числі й розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст.303 КУпАП, законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності, та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст.1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305, 326 КУпАП, ст.3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.
Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації №R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Водночас припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у п.5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), п.6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і п.9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) ст.247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст.302 КУпАП).
Проте вказана норма має іншу правову природу і не кореспондується зі строками виконання постанов про накладення стягнення у виді адміністративного арешту, а тому у даному конкретному випадку застосована бути не може.
На національному рівні Конституційний Суд України в рішенні від 29.06.2010 у справі №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абз.3 пп.3.1 п.3), а в рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 той же Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз.2 пп.5.4 п.5).
Ці висновки об'єктивно узгоджуються і з судовою практикою ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях вказував, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності (рішення від 28.03.2000 у справі «Барановський проти Польщі»). ЄСПЛ нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві (рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії»), а у справі «Солдатенко проти України» зазначив, що встановлюючи, що будь-яке позбавлення свободи має здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом», п.1 ст.5 не просто відсилає до національного закону... він також стосується «якості закону», вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права... При цьому «якість закону» означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля» (п.111 рішення від 23.10.2008р.).
У п.54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
В інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п.53 рішення від 06.11.2008р. у справі «Єлоєв проти України»; у п.19 рішення від 18.12.2008р. у справі «Новік проти України».
Крім того, Конституційний Суд України у п.3.4 і п.3.6 свого рішення від 11.10.2011р. у справі №10-рп/2011, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, правових позицій ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 21.10.2010р. у справі «Корнєв і Карпенко проти України», рішення від 30.01.2015р. у справі «Швидка проти України», рішення від 09.06.2011р. у справі «Лучанінова проти України», рішення від 11.04.2013р. у справі «Вєрєнцов проти України», рішення від 06.03.2018р. у справі «Михайлова проти України», рішення від 06.09.2005р. у справі «Гурепка проти України»), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст.3 Конституції України) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Верховного Суду і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_5 ( ОСОБА_16 стягнення у виді адміністративного арешту за критеріями Енгеля належить до квазікримінальних справ.
Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст.6 Конвенції, що у свою чергу надає суду можливість застосувати аналогію закону при розгляді подання органу Національної поліції, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема Кримінального кодексу України, яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення.
Такою нормою у КК України є ст.80, яка розміщена у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Згідно з ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) 2 роки- у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
2) 3 роки- у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;
3) 5 років- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) 10 років- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
5) 15 років- у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, і відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.1-3 ч.1 цієї статті, подвоюються (ч.3 ст.80 КК України). Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1, 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч.4 ст.80 КК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в силу принципу верховенства права давність виконання постанови суду про накладення стягнення у виді адміністративного арешту в провадженнях по КУпАП не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному судочинстві, де особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, яким згідно п.8, 9 ст.51, 60 КК України є арешт, а згідно п.7 ч.1 ст.24, ст.32 КУпАП - адміністративний арешт.
Отже, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вищеокресленим національним і міжнародним законодавством, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення у виді адміністративного арешту повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили, тобто через 10 днів з дня її винесення, і не перевищувати 2-х років (за умови дотримання вимог ч.3, 4 ст.80 КК України).
Таким чином, на момент розгляду вказаної справи в суді, строки давності виконання постанови суду від 27.10.2022 у справі № 366/1063/22, якою на ОСОБА_5 ( ОСОБА_16 було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту - закінчилися.
Разом з тим, вирішення питання про звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту у зв'язку із спливом давності виконання постанови лише шляхом простого арифметичного відліку встановлених ч.1 ст.80 КК України строків, як то посилається ініціатор подання, не було б повним, об'єктивним і справедливим та не відповідало б завданням судочинства, передбачених ст.1 КУпАП, ст.2 КПК України, без з'ясування належної процесуальної поведінки правопорушника у вказаний дворічний період в світлі приписів ч.3, 4 ст.80 КК України, якими встановлено можливість зупинення й переривання давності виконання обвинувального вироку за певних обставин.
Тому, суд повинен обов'язково перевірити в кожній конкретній справі чи не існувало обставин, які б обумовлювали зупинення або переривання давності виконання судового рішення.
Так, суд констатує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, не містять будь-якої інформації про ухилення ОСОБА_1 від виконання застосованого до неї адміністративного стягнення (як підставу для зупинення). У судовому засіданні досліджено висновки спеціалістів (медичну документацію), долучені ОСОБА_1 до своєї заяви, зокрема, досліджено висновки спеціалістів (психіатра) від 08.09.2023, 22.09.2023, 19.10.2023, 03.01.2024, 18.01.2024, 04.03.2024, 04.04.2024, 16.05.2024, 01.08.2024, 12.09.2024, 11.11.2024, 23.12.2024, 03.02.2025, в яких зазначено, що останній встановлено діагноз: помірний депресивний епізод, тривожно-депресивний синдром F32.1, та що вона не може перебувати в умовах ІТТ на час проходження лікування у зв'язку з психічним станом.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 10 розділу VI «Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України», затверджених Наказом МВС України від 25 вересня 2023 року № 777, у виняткових випадках дозволяється утримувати в ІТТ хворих із проявами психічних та інфекційних захворювань, а також осіб з ознаками гострих захворювань лише за наявності відповідних медичних документів, що підтверджують можливість утримання зазначених осіб в умовах ІТТ.
Крім того, з відповіді ВП №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області за вих № 28434-2025від 12.02.2025, наданої на виконання постанови суду від 06.02.2025, вбачається, що від виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 27.10.2022 у справі № 366/1063/22 про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 не ухилялась; інших адміністративних правопорушень чи злочинів, з моменту винесення вказаної постанови, яка набрала законної сили, не вчиняла, що, в силу вимог ч.4 ст.80 КК України, є визначальною передумовою для переривання дворічного строку давності виконання постанови та унеможливлює звільнення особи від відповідальності за скоєне правопорушення.
Враховуючи зазначене, оскільки ОСОБА_1 постійно надавала відповідні висновки спеціаліста, у яких зазначено, що вона не може перебувати в умовах ІТТ на час проходження лікування у зв'язку з психічним станом, працівники поліції не могли затримати її та доставити до ІТТ для відбування покарання у виді адміністративного арешту.
Таким чином, підсумовуючи викладене, беручи до уваги те, що матеріали справи не містять доказів ухилення особи від відбуття адміністративного арешту, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення № 366/1063/22 у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови суду Іванківського районного суду Київської області від 27.10.2022 у справі № 366/1063/22, провадження № 3/366/888/22, якою на ОСОБА_7 (після укладення шлюбу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб, слід задовольнити та звільнити ОСОБА_7 (після укладення шлюбу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 діб, у зв'язку з закінченням строків давності виконання судового рішення, а провадження у справі закрити.
Керуючись вимогами ст.ст. 247, 283-285, 294, 298, 299, 300-305 КУпАП, ст. 80 КК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення № 366/1063/22 у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови суду - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 (десять) діб, накладеного на неї постановою Іванківського районного суду Київської області від 27 жовтня 2022 року у справі № 366/1063/22, провадження № 3/366/888/22, у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови суду.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її оголошення.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ