25.02.25 363/433/25
25 лютого 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 20 січня 2025 року постановою старшого сержанта ОСОБА_2 серії ЕНА №3896376 його без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн., а тому порушив питання про скасування даної постанови та закриття провадження у справі.
Свої вимоги мотивував тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки як за приписами ДСТУ 3649:2010 так і ПДР України такі пошкодження, як тріщина на лобовому склі не віднесено до технічної несправності автомобіля. До того ж, в оскаржуваній постанові не вірно зазначено номер та марку транспортного засобу на якому він здійснював рух. За таких обставин вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та не відповідає нормам КУпАП.
Представник відповідача подала до суду відзив, в якому зазначила, що вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Також зазначила, що оскільки ПДР України не визначають порядок дій водія у разі виникнення в дорозі несправностей, які призводять до невідповідності транспортного засобу вимога стандартів, зокрема, п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, слід звернутись до аналогії права і застосувати п. 31.5 Правил дорожнього руху України, який передбачає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Крім того, наявність тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу під час руху автомобіля може призвести до погіршення його прозорості.
Вважає, що належними діями позивача у разі утворення тріщини на лобовому склі в дорозі, які б свідчили про дотримання ним Правил дорожнього руху України і унеможливлювали притягнення його до відповідальності, є продовження руху якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту з дотриманням запобіжних заходів, передбачених п.п. 9.9, 9.11 цих Правил.
Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що із системного аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення саме Правил дорожнього руху України, а не стандартів ДСТУ.
Відтак, при винесені оскаржуваної постанови невірно кваліфіковано обставини справи, оскільки ч. 2 ст. 121 КУпАП не передбачено адміністративну відповідальність за такими кваліфікуючими ознаками як експлуатація транспортного засобу, який має такі технічні несправності, як механічне пошкодження лобового скла в зоні дії склоочисників.
Просила звернути увагу на те, що ні ст. 121 КУпАП, ні п. 31.3, 31.4 ПДР не встановлена заборона експлуатації транспортних засобів із «тріщинами лобового скла в зоні склоочисників». До того ж позивач не вбачає жодних тріщин на лобовому склі та порушення ним Правил дорожнього руху.
При цьому, будь-які докази про наявність технічної несправності автомобіля, що забороняє його експлуатацію згідно положень п. 31.3, п. 31.4 ПДР у матеріалах справи відсутні. В зв'язку з викладеним просила позов задовольнити.
Враховуючи, що розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, то відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 20 січня 2025 року в м. Вишгороді Київської області, відповідачем згідно ст.ст. 33 і 284 КУпАП винесено постанову серії ЕНА №3896376 про те, що позивач того ж дня о 10 год 21 хв. рухався по вул. Набережній в м. Вишгороді на транспортному засобі Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 , у якому наявні тріщини на лобовому склі в зоні дії склоочисників п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, чим порушив п. 31.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Встановлено, що з позовною заявою про оскарження постанови серії ЕНА №3896376 від 20 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду 27 січня 2025 року, а тому, строк визначений ст. 286 КАС України на її оскарження останнім не пропущено.
Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8044, ОСОБА_3 є власницею транспортного засобу Renault Koleos, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 .
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 2 ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-а від 31.01.2018 року.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, ч. 1 с. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Частиною 2 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
Відповідно до п. 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Приписами п. 31.4 ПДР України визначено перелік конкретних технічних несправностей і невідповідностей гальмової системи, рульового керування, зовнішніх світлових приладів, склоочисників й склоомивачів вітрового скла, колеса і шин, двигунів, інших елементів конструкції, за наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів.
Вказаний перелік технічних несправностей, наведений в п. 31 ПДР України, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.
Отже, в розумінні Правил дорожнього руху України тріщина на склі автомобіля позивача не віднесена до технічної несправності транспортного засобу. Наявність вказаного дефекту скла може свідчити про його пошкодження, а не про технічну несправність транспортного засобу в розумінні вимог п. 31ПДР України.
В свою чергу, стосовно водіїв, які керують транспортним засобом з наданням послуг з перевезення пасажирів, то статтею 121 КУпАП для таких автомобілів встановлено додаткові вимоги щодо технічного стану та обладнання, а самі такі транспортні засоби повинні відповідати вимогам не лише Правил дорожнього руху, а й вимогам стандартів.
Одним з таких стандартів є ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпеки технічного стану та методи контролю», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 №630 (далі - ДСТУ 3649:2010).
Згідно з п. 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.
Пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
З огляду на зміст оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять відомостей про порушення позивачем п. 31.4 ПДР України, коли дія п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на легковий автомобіль позивача не розповсюджується і застосуванню в цій справі для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП не підлягає.
Висновки поліцейського в постанові на вимогах ПДР України та ст. 121 КУпАП не ґрунтуються і їм не відповідають.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявність тріщин на вітровому склі в зоні дії склоочисників транспортного засобу не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП за вказаних у постанові обставин.
До того ж, матеріали справи не містять доказів того, що 20 січня 2025 року ОСОБА_1 керував по вул. Набережній в м. Вишгороді транспортним засобом Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 , як про це зазначено в оскаржуваній постанові.
Твердження позивача про те, що він керував транспортним засобом Renault Koleos, д.н.з. НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8044, а не Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 , як про це зазначено в оскаржуваній постанові, відповідачем в суді не спростовано.
При винесенні постанови поліцейським встановлено істотні й суттєві обставини події - керування ОСОБА_1 автомобілем Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 , які дійсності не відповідають та на матеріалах справи не ґрунтуються і вказують на незаконність винесення постанови, яка є безпідставною та необґрунтовано.
При цьому, правильність визначення марки транспортного засобу та його державного номеру, яким керує особа, є обставинами, що підлягають обо'язковому встановленню та доказуванню при притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Посилання відповідача у відзиві на те, що такі недоліки на протиправність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не вказують, суд відкидає як неспроможні та як такі, що на вимогах ст. 283 КУпАП не ґрунтуються. Вказані недоліки свідчать про незаконність постанови та неналежне встановлення обставин справи.
Наданий стороною відповідача відеозапис суд до уваги не приймає, оскільки він не відображає будь-яких відомостей про вчинення правопорушення, а містить лише відображення завершальних процесуальних дій - ознайомлення позивача із оскаржуваною постановою, а відтак матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів існування тих обставин, про які йдеться в оскаржуваній постанові.
Відтак, суд вважає, що в даній ситуації не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 31.4 ПДР України та п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, що дає підстави стверджувати про відсутність в його діянні складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Беручи до уваги викладене, за вказаних умов оскаржувану постанову не можна визнати законною, яка підлягає скасуванню, а позов про це задоволенню.
Відтак судом встановлено підстави для задоволення позову і захисту прав позивача.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,
вирішив:
адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №3896376 від 20 січня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 121 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діянні складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання, шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції України в Київській області, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15.
Суддя