Справа № 359/13778/24
Провадження № 3/359/13/2025
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
05 лютого 2025 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., розглянувши за участі особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Сацика Р.В., адміністративні матеріали, що надійшли від Бориспільського РУП ГУНП у Київській області, по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії № ЕПР1 №197466 вбачається, що 16.12.2024 року приблизно о 01 год 19 хв в с Гнідин, вул. Юності 55, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керувала транспортним засобом марки Форд, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. Водія ОСОБА_1 із застосуванням технічних засобів фіксації відео запису відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а також шляхом ухиляння від проходження медогляду в медичному закладі на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушила п. 2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого прядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що не згодна з фактичними обставинами які викладені в протоколі. Пояснила, що 16.12.2024 року за кермом перебував її чоловік ОСОБА_2 , сама ж ОСОБА_1 сіла за кермо коли її чоловік вже припаркував автомобіль, щоб забрати особисті речі. В цей час її чоловік пересів на заднє пасажирське сидіння. Також наголосила на тому, що працівники поліції самі були невпевнені хто був за кермом в той день, так як бачили, що ОСОБА_2 був на підпитку та питали чи не помінялись вони місцями. Що стосується того, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилася, зазначила наступне, що бажала пройти огляд в лікарні та поїхати туди на власному авто за допомогою драйвера з супроводом поліції, так як в нічний час з лікарні її ніхто б додому не привіз, але працівниками поліції їй було відмовлено. За даних обставин провадження просила закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні адвокат Сацик Р.В. пояснення ОСОБА_1 підтримав та наполягав на закритті провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні був допитаний в якості свідка чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , котрий підтвердив, що 16.12.2024 року за кермом перебував він, а не ОСОБА_1 . Коли побачив поліцію, то злякався, так як в той день вживав алкогольні напої. Тому припаркувавшись біля будинку, пересів на заднє сидіння, і попросив ОСОБА_1 сісти на переднє сидіння, щоб забрати особисті речі.
Суддя, заслухавши пояснення особи відносно якої складено протокол, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами - є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини що мають значення для вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, свідченнями та документами, які також повинні бути відносними і допустимими.
Структура кожного окремого складу адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення, об'єктивну сторону, суб'єкт правопорушення і суб'єктивну сторону складу правопорушення. Зазначені ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Як вбачається з відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, працівниками поліції не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. За кермом перебував її чоловік ОСОБА_2 , сама ж ОСОБА_1 сіла за кермо коли її чоловік вже припаркував автомобіль, щоб забрати особисті речі, що вбачається з відеозапису в той час, як працівник поліції підходить до дверей автомобіля водія, вони перед ним закрилися. Працівник поліції звертається до чоловіка, який знаходиться в салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні та запитує його, чому він пересів назад. Чоловік з салону автомобіля повідомив, що посварився з дружиною. Дані обставини підтверджується на відеозаписі «VID241216-012107F-000000-000000-0016» на 4 хв. 03 сек. Окрім того, самі працівники поліції на відеозаписі «VID241216-012608F-000000-000000-0017» 29 сек. самі підозрюють, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помінялися місцями, що також підтверджується показаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні.
Окрім того, як вбачається з відеозаписів які містять в матеріалах справи, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора алкотестера Драгер на місці зупинки, проте остання відмовилася, так як бажала пройти огляд на стан сп'яніння в лікарні та проїхати туди на своєму транспортному засобі в супроводі працівників поліції, так як не була впевнена у точності результату за допомогою Драгера та в неупередженості працівників поліції, на що їй було відмовлено.
Таким чином, ОСОБА_1 не було забезпечено право пройти огляд в лікарні з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, якою передбачено таке: «У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом».
Отже ст.266 КУпАП не містить вимоги про те, що водій, що підлягає освідуванню, має бути доставлений до лікарні виключно на авто поліції, як про це вказує поліцейський.
Крім того, згідно з «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103: «6. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. 7. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав».
Цей нормативний акт також не містить вимоги про те, що водій доставляється до лікарні виключно на авто поліції.
Чинним законодавством України не передбачено, щоб особу на огляд на стан алкогольного сп'яніння привозили виключно на транспортному засобі, котрий належить поліції. Отже, ОСОБА_1 мала повне право їхати на своєму автомобілі разом з іншим водієм у супроводі працівників поліції.
Окрім того, при дослідженні відеозаписів приєднаних до матеріалів справи було з'ясовано, що ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно неї буде складено адміністративний матеріал за порушення п. 2.5. ПДР, але в подальшому на відеозаписах долучених до матеріалів справи не міститься процедура складання протоколу, вручення його особі та роз'яснення прав, а також того, що ОСОБА_1 відмовилась від підпису в протоколі, як це зазначено поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, фіксація правопорушення відбувалася не безперервно та без дотримання вимог ст.266 КУпАП, ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року та п.5 Розділу ІІ Наказу МВС від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», яким передбачено, що: «5. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу».
Також, при дослідженні матеріалів справи в судовому засіданні було з'ясовано, що в матеріалах справи є копія протоколу, яка мала була б вручена ОСОБА_1 , про те причини її не вручення не зазначено, що не виключає того, що протокол було складено у її відсутності. Даних про те, що їй копія протоколу надсилалася поліцією, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 256 КУпАП визначено, що протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Зазначені вимоги ст.ст.254, 256, 268 КУпАП не було дотримано особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , чим було порушено право особи на захист, так як відповідно до п.65 Рішення ЄСПЛ у справі «Іглін проти України» від 12 січня 2012 року передбачено, що: «65. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без перешкод можливості викласти суду, який розглядає справу, всі необхідні аргументи захисту і таким чином вплинути на результат провадження».
З огляду на те, що обставини викладені у протоколі не доведені належним способом доказування, приймаючи до уваги, що на орган, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, покладено обов'язок доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, слід дійти висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Враховуючи все вищевикладене, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, суддя оцінює критично з наведених вище підстав.
Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.
На підставі наведеного, керуючись ст.9, ч. 1 ст.130, ст. ст.245,251,254,256,268, п. 1 ч. 1 ст.247, ст. ст.280,283-285 КУпАП України, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суд у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя Ю.В. Кабанячий
Постанова суду набрала законної сили ___________________