Справа № 358/1335/20 Провадження № 2/358/40/25
25 лютого 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
06.11.2020 представник Акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» Савіхіна А.М. звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.09.2015 в розмірі 14 873,62 грн. та судові витрати по справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2020, головуючим суддею у справі визначено суддю Кіхтенка С.О. Останнім справа по суті не розглянута.
Згідно розпорядження керівника апарату Богуславського районного суду Київської області № 123 від 25.06.2024 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу Богуславського районного суду Київської області та рішення зборів суддів Богуславського районного суду Київської області від 19.06.2024 № 9, у зв'язку із припиненням трудових відносин судді ОСОБА_3 (звільнення судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України), здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, головуючим суддею визначено суддю Романенко К.С.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 04 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 116).
29.11.2024 від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому вони не погоджується з позовними вимогами та вважають, що вони не є спадкоємцями ОСОБА_4 , оскільки спадщину не прийняли та на момент смерті спадкодавця не проживали з ним разом, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 29.11.2024, складеного депутатом Богуславської міської ради за підписами сусідів. Також зазначили, що на момент смерті ОСОБА_4 не мав особистого майна (а.с. 124-129, 130).
05.12.2024 до суду із клопотанням про витребування доказів по справі звернувся представник позивача ОСОБА_5 (а.с. 131-150).
Ухвалою від 13.12.2024 задоволено клопотання про витребування доказів (а.с.151-152).
24.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, вказує, що згідно чинного законодавства, до складу спадщини входять, у тому числі і кредитні зобов'язання померлого позичальника, а оскільки відповідачі не відмовилися від прийняття спадщини, то вони є такими, що її прийняли, як такі, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позов просить задовольнити (а.с. 157-160).
26.12.2024 винесено ухвалу про продовження строку судового провадження в справі № 358/1335/20 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця до 04.02.2025 включно (а.с. 163).
09.01.2025 Богуславська державна нотаріальна контора Київської області надала до суду належним чином завірену копію спадкової справи №84/2020, яка заведена після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.166-179).
04.02.2025 винесено ухвалу про продовження строку судового провадження в справі № 358/1335/20 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця до 25.02.2025 включно (а.с. 182).
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що 18 вересня 2015 року ОСОБА_4 підписав Анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позичальнику було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшувався до 500 грн (а.с. 80, 81).
Протягом дії договору позичальником було отримано кредитні картки № НОМЕР_1 терміном дії до жовтня 2018 року, № НОМЕР_2 терміном дії до березня 2019 року та № НОМЕР_3 терміном дії до червня 2022 року, що вбачається з довідки наданої Банком (а.с. 35).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть позичальник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 04.06.2019, актовий запис №113 (а.с. 55).
Докази на підтвердження виконання ОСОБА_4 зобов'язання з повернення боргу у матеріалах справи відсутні.
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на дату смерті позичальника заборгованість перед Банком за кредитним договором від 18.09.2015, становить 14 873 грн. 62 коп. (а.с. 82-88).
З витребуваної судом копії спадкової справи №84/2020, заведеної до майна померлого ОСОБА_4 , вбачається, що спадкова справа була заведена Богуславською державною нотаріальною конторою Київської області на підставі претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк», що надійшла до нотаріальної контори 07.04.2020, 08.02.2022. Претензія кредитора містила вимоги про: включення кредиторських вимог в спадкову масу, про що необхідно зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 14873,62 грн.; повідомити кредитора про відомості про осіб які подали заяву про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника; повідомити кредитора про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб які їх отримали (а.с. 157-160).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №60015605 від 15.04.2020 інформація щодо ОСОБА_4 відсутня (а.с.176).
Відповідно до відповіді Богуславської державної нотаріальної контори Київської області адресованої представнику АТ КБ «ПриватБанк» від 02.05.2020 № 01-16/414, претензію з вимогами до спадкоємців ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримана та зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 84/2020. Банку повідомлено, що претензію кредитора буде доведено до відома спадкоємців померлого ОСОБА_4 (а.с.179).
09.06.2020 позивачем направлені на адреси відповідачів лист-претензію від кредитора про погашення заборгованість перед АТ «Ощадбанк» в розмірі 14 873,62 грн. (а.с. 50, 51).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За приписами ст. ст.1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п.5 ч.1ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника.
Порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст.ст. 1281, 1282 ЦК України.
У зв'язку зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під час вирішення спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
У постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі №640/6274/16 (провадження № 61-25487св18), від 29 січня 2020 року в справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18), також вказано, що під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника в строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі в справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
До обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна (постанови Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №496/4363/15-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі №336/437/21, від 20 березня 2024 року у справі № 128/839/19).
Щодо пред'явлення вимоги кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України.
Статтями 1281, 1282 ЦК України передбачено наступне: спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 758/8549/15-ц зробив наступний правовий висновок: «відповідно до частини першої та другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у цивільній справі № 336/437/21.
Доказів обізнаності банку про смерть позичальника матеріали справи не містять, проте позивачем у позові та претензії кредитора зазначено, що 23 березня 2020 року позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_4 , у зв'язку з чим з наступного дня після цієї дати почався перебіг строку на пред'явлення вимог кредитора до його спадкоємців.
Також встановлено, що у межах зазначеного строку, а саме: 07 квітня 2020 року, позивачем було направлено вимогу кредитора пред'явлену до спадкоємців на адресу Богуславської державної нотаріальної контори Київської області, у зв'язку з чим суд вважає, що кредитором не пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, передбачений частиною другою статті 1281 ЦК України.
При цьому, у відповідь на претензію Банку листом Богуславської державної нотаріальної контори Київської області від 02.05.2020 за № 01-16/414 було повідомлено про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, свідоцтво про право на спадщину відповідачами або іншими особами не отримано.
В подальшому, а саме 09.06.2020, Банк звернувся до відповідачів, як спадкоємців, померлого позичальника з листом претензією про погашення кредитної заборгованості, які залишені без відповіді.
За таких обставин, обізнаність банку про смерть спадкодавця - 23 березня 2020 року з огляду на те, що спадкоємцями не одержано свідоцтво про право на спадщину, відповідно до приписів частини другої статті 1281 ЦК України є початком перебігу строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємця.
Враховуючи що позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а вимога до спадкоємців була заявлена через нотаріуса 07 квітня 2020 року та свідоцтво про право на спадщину не видавалось, строк встановлений ст. 1281 ЦК України кредитором не пропущено.
Щодо кола спадкоємців, які прийняли спадщину слід зазначити наступне.
Обґрунтовуючи підстави позову, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилався на те, що відповідачі, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовився від прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину і повинні нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.
За паспортними даними адреса реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є спільною: АДРЕСА_1 (а.с. 38-39, 40-41).
Як вбачається з відповіді № 685455 від 10.07.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 111).
Як вбачається з довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 2436 від 24.07.2024, яка надійшла до суду 30.10.2024, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 115).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із частиною 1, 3 та 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Між тим, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за адресою місця проживання позичальника не є безумовним підтвердженням того, що він є його спадкоємцем та фактично прийняв спадщину після його смерті (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 572/1497/22).
Реєстрація зазначених осіб за однією адресою не є підставою вважати відповідачів спадкоємцями померлого ОСОБА_4 , оскільки сам лише факт реєстрації місця проживання відповідачів разом зі спадкодавцем, без наведення конкретних аргументів та надання доказів, не свідчить про прийняття останніми спадщини у встановленому Законом порядку.
Як встановлено судом, доводи представника позивача про те, що відповідачі є спадкоємцями позичальника, ґрунтуються лише на констатації факту реєстрації відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за однією адресою з померлим ОСОБА_4 , за якою до дня своєї смерті міг проживати позичальник, однак це також спростовується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 29.11.2024, в якому зазначено що ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з 1995 року не проживає. Після укладення шлюбу проживав разом з дружиною в орендованій квартирі (а.с. 130).
Натомість, представником позивача не надано суду жодних доказів того, що відповідачі на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 дійсно постійно фактично проживали з останнім, з матеріалів справи вбачається, що спадщина після смерті останнього відповідачами не приймалась, у зв'язку з чим суд вважає твердження позивача недоведеними.
Крім того, суду не надано доказів наявності/ відсутності заповіту померлого та інших спадкоємців; родинних стосунків відповідачів з померлим і відповідно віднесення їх до певної черги спадкоємців за законом; наявності після смерті ОСОБА_4 спадкового майна, так як встановлення факту відсутності за життя у померлого будь-якого майна виключає саму можливість набуття права спадкування.
Таким чином, спростовуються доводи позивача про належність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до кола спадкоємців за законом після смерті позичальника.
На виконання ухвали суду від 13.12.2024 про витребування доказів, КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» надано відповідь про те, що форма довідки про склад сім'ї втратила чинність згідно з наказом Міністерства соціальної політики України №1106 від 17.07.2019, тому чинним законодавством не передбачено отримання такої довідки, а також не визначено орган, який видає таку довідку.
На запит суду листом в.о. міського голови ОСОБА_6 надано інформація про реєстрацію місця проживання осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.165).
Поряд з цим, звертаючись до суду з даним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позивач інших осіб в якості відповідачів у позові не зазначив, вважаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 єдиними спадкоємцями боржника.
Та, як встановлено судом ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі, з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запис про шлюб № 10 складеного 03.02.1995, за №00049225853 від 05.02.2025 (а.с. 187-189).
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00049226427 від 05.2.2025, шлюб зареєстрований 03 лютого 1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 розірвано 23 серпня 2000 року, актовий запис № 91 (а.с. 185-186).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №523/9076/16-ц вказала, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів відповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому (постанова Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 504/2591/18, провадження № 61-10911св20).
З наданих позивачем доказів встановлено, дійсний розмір вимог кредитора.
Отже, судом встановлено, що заборгованість спадкодавця ОСОБА_4 перед позивачем становить - 14 873 грн. 62 коп., що підтверджується розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який є днем відкриття спадщини.
Відповідачі вказаний розрахунок заборгованості не спростували.
Так, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 існували невиконані останнім зобов'язання за кредитним договором б/н від 18.09.2015.
Щодо встановлення обсягу спадкового майна та його вартості встановлено наступне.
При вирішенні спору суд має визначити обсяг відповідальності спадкоємців в межах вартості успадкованого майна, а також дотримання кредитором строків, передбачених статтею 1282 ЦК України.
У своїй постанові №587/381/15-ц від 04 лютого 2021 року, з урахуванням положень ст.1281,1282 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
У даному випадку, тягар доказування вартості успадкового майна покладається на відповідачів, як на осіб, які покладають вказаний факт відсутності спадкового майна в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.06.2021 по справі № 751/8658/15-ц.
Суд зазначає, що відповідачі по даній справі зайняли позицію відсутності в матеріалах справи доказів наявності будь-якого майна у спадкодавця, та не отримання ними у спадщину жодного майна.
На виконання вимог щодо встановлення обсягу спадкового майна та його вартості судом було постановлено ухвалу суду про витребування доказів від 13.12.2024 (а.с.151-152).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ( ОСОБА_4 ) за №413830329 від 18.02.2025, за вказаними параметрами запиту у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні (а.с.192-193).
Станом на 25.02.2025 запитувані у Державного реєстратора Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Богуславської міської ради на підставі ухвали суду про витребування доказів документи на адресу суду не надані, повідомлено суд про неможливість їх подання (а.с.190-191).
В даному випадку, після відкриття провадження у справі та витребування копій матеріалів спадкової справи, судом було встановлено, що жодній особі свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 не видавалося.
В постанові ВС КЦС у справі №587/381/15-ц від 04.02.2021 зазначено, що у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
А відтак, відповідачі фактично жодної спадщини після смерті ОСОБА_4 не приймали та не могли прийняти у зв'язку із відсутністю спадщини, та відсутністю правових підстав для її прийняття.
Враховуючи недоведеність позивачем факту проживання спадкодавця ОСОБА_11 з відповідачами та наявності та об'єму спадкового майна після його смерті, у межах вартості якого спадкоємці останнього можуть нести відповідальність перед кредитором, як того вимагає ст. 1282 ЦК України, правових підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ані відповідач, ані будь-які інші особи не звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та не відмовлялись від спадщини після померлого ОСОБА_4 .
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 (за законом чи заповітом), а також, що вони постійно проживали за місцем своєї реєстрації на час відкриття спадщини.
Вказане свідчить про те, що відповідачі не приймали спадщину після смерті спадкодавця, та не є його спадкоємцями.
Так, у даній справі належним відповідачем мала б бути особа, яка прийняла спадщину від спадкодавця у встановленому законом порядку та в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
А тому в задоволенні позову про стягнення боргу кредитором спадкодавця слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - не підлягає задоволенню.
З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 207, 526, 546, 549, 553, 610, 612, 626, 628, 629, 639, 634, 1054, 1218, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: суддя К. С. Романенко