Справа № 357/16939/24
Провадження № 2-о/357/60/25
20 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В., ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, в залі суду № 5 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 , звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, в якій просить визнати факт проживання заявника однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квітня 1994 року по 06 квітня 2024 року, включно.
І. Позиція сторін у справі.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.07.1990 року, який було розірвано 30.03.1994 року. Від вказаного шлюбу у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник вказує, що з квітня 1994 року по день смерті ОСОБА_3 вони проживали однією сім'єю без шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати, набували інше майно в інтересах сім'ї та мали взаємні права і обов'язки. Заявник з ОСОБА_3 з початку укладення шлюбу по день його смерті проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник за вказаною адресою проживання отримала сповіщення сім'ї (близьких родичів) загиблого № ПР/4072 від 08.04.2024 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у лікарні після отриманих поранень під час ракетного обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_3 при виконанні бойового завдання біля с. Молодіжне Одеського району (причина смерті: ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків). Заявник вказує, що у зв'язку з відсутністю документального підтвердження статусу члена сім'ї загиблого, заявник не може підтвердити сімейні стосунки з ОСОБА_3 , окрім як у судовому порядку, що позбавляє заявника можливості реалізувати права, встановлені законом. Враховуючи викладене, заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу заявника та ОСОБА_3 .
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13. подав письмові пояснення, в яких зазначив, що заявником не надано доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. А долучені до заяви докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна тощо. Також, зазначають, що ОСОБА_3 проживав в казармі Військової частини НОМЕР_1 , служив разом із сином ОСОБА_2 . Представник вказує, що заявник звернулась із вказаною заявою для отримання в подальшому одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , а тому вважає, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження, у зв'язку із чим, вказана заява не може розглядатися в порядку окремого провадження та повинна бути залишена без розгляду.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Кучма А.Г. подала заперечення на заяву, в яких зазначила, що сам по собі факт перебування заявниці із загиблим у близьких стосунках, не може свідчити про те, що вони проживали в зазначений період однією сім'єю, оскільки заявниці необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім'ї. Долучений до заяви витяг з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади № 15.2-03/15922 не підтверджує факту спільного проживання заявниці з померлим військовослужбовцем, наявність у осіб взаємних прав та обов'язків, ведення спільного господарства та інших ознак, на підставі чого особу можна віднести до члена сім'ї померлого військовослужбовця. Представник Міністерства оборони України вказує, що з наданої заявницею Автобіографії, яка ніби то складена померлим ОСОБА_3 , неможливо встановити, хто є автором згаданого документу та яким чином, військово-обліковий документ з'явився у користуванні заявниці. Крім того, зауважують, що надані заявницею фотокартки не можуть слугувати належним доказом по справі, оскільки з них неможливо встановити, які особи зображені на цих фотокартках та коли були зроблені ці фотознімки.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 28.11.2024 прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження по справі, призначив справу до розгляду (а.с. 29).
30.12.2024 представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13. через систему «Електронний суд» подав заперечення на заяву (а.с. 31-36), клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 37-40).
Ухвалою судді від 31.12.2024 задоволено клопотання представника заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 41-42).
08.01.2025 представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Кучма А.Г. через систему «Електронний суд» подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с. 43-51).
Ухвалою судді від 09.01.2025 задоволено клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Кучми Аліни Григорівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 52-53).
08.01.2025 представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Кучма А.Г. через систему «Електронний суд» подала заперечення на заяву (а.с. 54-76).
Ухвалою суду від 16.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_14 про допит заявника в якості свідка та допит інших свідків.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_14 підтримала вимоги заяви.
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13. заперечив щодо задоволення заяви, з огляду на те що військовослужбовець ОСОБА_3 був мобілізований у військову частину, яка розташована у Одеській області, де він і проживав, а тому відсутні докази проживання ОСОБА_3 із заявником. Заявник не зверталась до ТЦК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Кучма А.Г. заперечила щодо задоволення заяви, оскільки загиблий ОСОБА_3 служив та проживав у казармі, а тому припускає, що могли мати місце близькі стосунки, однак факт спільного проживання не доведений.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення з наступних підстав.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 21 липня 1990 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 21.07.1990 відділом РАЦС м. Василькова Київської області (а.с. 6).
Встановлено, що 30.03.1994 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 7).
Згідно з витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади № 15.2-03/15922 від 15.07.2024, за відомостями реєстру територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 9).
З долученої до матеріалів справи автобіографії ОСОБА_3 вбачається, що військовослужбовець зазначив свій склад сім'ї, як: дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , брат ОСОБА_4 (а.с. 10).
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 (а.с. 11).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 160 від 09.04.2024, смерть ОСОБА_3 спричинена ушкодженням внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків (а.с. 12).
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 регіональної військово-лікарської комісії № 1669 від 22.04.2024 року, травма та поранення сержанта ОСОБА_3 , 1969 р.н., "Забій-розтрощення головного мозку, відкриті переломи кісток склепіння та основи черепа (06.04.2024)", які призвели до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 09.04.2024, лікарським свідоцтвом про смерть № 160 від 09.04.2024, - травма та поранення, які призвели до смерті та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 13).
Встановлено, що 08.04.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 направив ОСОБА_1 сповіщення сім'ї (близьких родичів) загиблого за вих. № ПР/4072 про те, що сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у лікарні після отриманих поранень під час ракетного обстрілу при виконанні бойового завдання (а.с. 14).
В судовому засідання заявник ОСОБА_1 , яка згідно ст. 92 ЦПК України була допитана судом в якості свідка, надала суду показання, що з 1990 року вона проживала у шлюбі з ОСОБА_3 , та мають спільного сина ОСОБА_5 , 1991 року народження. У 1994 році вона розірвала шлюб з ОСОБА_3 , з метою не втрати службової квартири де вони мешкали однією сім'єю. Свідок вказує, що постійно проживала зі своїм чоловіком в одному помешканні, робили разом ремонт, виховували і утримували сина, мали спільний бюджет, разом працювали, купили авто для сім'ї та сину. ОСОБА_3 підтримував свідка, оплатив їй операцію, ставився як до дружини. ОСОБА_3 служив з 2014 року, потім заявник з ним поїхали на заробітки в Польщу де разом проживали і працювали на одному підприємстві в одній зміні. В лютому 2022 року, в зв'язку із повномасштабним вторгненням РФ, ОСОБА_3 , як військовозобов'язаний відразу повернувся в Україну, його швидко, без черги на кордоні пропустили їхати захищати Україну. З березня 2022року ОСОБА_3 разом з сином пішли служити. У 2023 році у ОСОБА_3 була відпустка та свідок приїхала з Польщі до чоловіка, він передав їй свій орден. Свідок приїздила декілька раз в м. Одесу до чоловіка. В 2024 році ОСОБА_3 приїздив до свідка у Польщу. Свідок приїжджала з Польщі на похорони свого чоловіка у Білу Церкву, чекала поки доставлять його тіло, потім було поховання. Свідок в судовому засіданні назвала осіб та події, що відображені на фотосвітлинах, в матеріалах справи.
Свідок ОСОБА_2 , який приходиться сином заявниці та ОСОБА_3 , суду показав, що його батьки постійно проживали однією сім'єю, свідку відомо, що вони колись давно розірвали шлюб, щоб залишилася квартира, яка була службова і надана від заводу де батько працював та вирішив звільнитися, а тому щоб не відібрали квартиру, батьки розірвали шлюб. Потім матір пішла працювати на той завод і квартира їм залишилася. Свідок ствердив, що його батьки все життя жили, як подружжя, разом проживали в одному помешканні, робили ремонт, купували речі для сім'ї, разом працювали, мали спільний бюджет, з 2018 року батьки були на заробітках за кордоном, збирали кошти на квартиру, допомагали сину. ОСОБА_3 з 2014 році служив в АТО, потім з березня 2022 року свідок разом з батьком пішли захищати Батьківщину, служили в одній військовій частині. Свідок в судовому засіданні назвав осіб та події, що відображені на фотосвітлинах, в матеріалах справи.
Свідок ОСОБА_9 , яка з 1987 року проживає в буд. АДРЕСА_2 , тобто по сусідству із заявником, суду ствердила, що ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 . Свідок не знала, що їх шлюб було розірвано. Свідок зазначила, що часто зустрічала ОСОБА_1 разом з ОСОБА_10 , певний період вони разом виїжджали на заробітки до Польщі. Свідок бувала в квартирі сім'ї ОСОБА_1 та стверджує, що вони жили, як подружжя.
Свідок ОСОБА_12 , з 1991 року знайомий з ОСОБА_3 , куми, проживали в одному будинку, суду дав показання, що в 1994 року подружжя ОСОБА_1 розірвали шлюб для того, щоб їх не виселили з квартиру, яку надав завод, а ОСОБА_3 звільнився з роботи, тому він з дружиною фіктивно розірвав шлюб, щоб не втратити квартиру. Свідок був в добрих товариських відносинах із ОСОБА_3 , часто разом сім'ями проводили час, ОСОБА_3 хрестив доньку ОСОБА_12 . Коли ОСОБА_3 приїжджав у відпустку до сім'ї, то завжди заходив до свідка в гості. Свідок ствердив, що ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю, були подружжям. Свідок в судовому засіданні назвав осіб та події, що відображені на фотосвітлинах, в матеріалах справи.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки заявник не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Представники заінтересованих осіб у даній справі просили залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , з огляду на те, що вказаний факт необхідний заявнику для отримання в подальшому одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , а тому вбачається спір про право. Однак, суд не погоджується з такою позицією заінтересованих осіб з огляду на те, що встановленим є те, що заявник не подавала заяви на виплату такої одноразової допомоги та, відсутній спір з даного приводу з іншими членами сім'ї загиблого, зокрема, з сином, який в якості свідка в даній справі підтвердив факт проживання свого батька з мамою однією сім'єю по день смерті ОСОБА_3 .
В постанові від 18 січня 2024 року по cправі № 560/17953/21, Велика Палата Верховного суду зазначила, що справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Також Велика Палата ВС звернула увагу на неефективність підходу до визначення юрисдикційності спорів про встановлення юридичних фактів у судовому порядку залежно від мети звернення та наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень. Адже це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності доказування одних і тих же обставин, подій та фактів при кожному зверненні до судів різних юрисдикцій.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, в ході розгляду даної справи судом не було виявлено спору між спадкоємцями загиблого військовослужбовця, наразі, заявник не зверталась до заінтересованих осіб з метою оформлення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , та не отримувала відмови відповідних органів, які б можна було оскаржити у порядку адміністративного судочинства. ОСОБА_1 бажає мати статус дружини загиблого військового, який захищав Україну під час повномасштабного вторгнення РФ на територію України.
Відповідно частини 2 частини 4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 3 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Згідно вимог частини 4 статті 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Тобто, поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
В даному випадку, підтвердженням цього є реєстрація ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в одній квартирі, показання свідків, спільні фото, сповіщення заявника про загибель ОСОБА_3 .
Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, досліджені в суді письмові докази у сукупності з показаннями свідків підтверджують факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу по день загибелі ОСОБА_3 . Встановлені обставини справи є такими, з якими закон пов'язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України -
Заяву задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з квітня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 25.02.2025 року.
Суддя О. Я. Ярмола