19 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявниці ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2025 року про відмову у задоволенні його скарги на бездіяльність посадових осіб Миколаївського РУП ГУНП у Миколаївській області, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Учасники судового провадження:
заявник - ОСОБА_5 ,
представник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги представника заявниці ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Миколаївського РУП ГУНП у Миколаївській області, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити його скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_6 зазначає, що рішення слідчого судді є незаконним та таким, що постановлене з порушенням вимог КПК України, тому підлягає скасуванню.
Представник звертає увагу на те, що у заяві про вчинення кримінального правопорушення, заявниця вказувала не про зникнення безвісти свого чоловіка ОСОБА_7 , а про його незаконне позбавлення волі або викрадення, тобто слідчий суддя розглядаючи матеріали перевірки Миколаївського РУП ГУНП не надав належної оцінки обставинам викладеним у заяві ОСОБА_5 . Крім того, слідчий суддя не врахував того, що саме працівники поліції затримали ОСОБА_8 та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а працівники вказаного центру незаконно позбавили ОСОБА_8 волі у період з 17.01.2025 р. по 19.01.2025 р.
Апелянт вважає, що викладені у заяві ОСОБА_5 обставини вчинення кримінального правопорушення, є достатніми для підтвердження того, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно позбавили ОСОБА_8 волі, а тому в їх діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України.
На думку апелянта, положення ст. 214 КПК України, зобов'язують слідчого, дізнавача, прокурора, після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, внести відомості до ЄРДР, і, відмова у прийнятті та реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення не допускається, тобто посадові особи управління поліції зобов'язані були внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 , перевірити викладені в ній обставини та, за відсутності ознак складу злочину, - закрити кримінальне провадження на підставі ст. 284 КПК України. Натомість, працівники поліції провели перевірку викладених у заяві ОСОБА_5 обставин, без внесення відомостей до ЄРДР, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 214 КПК України.
Представник просить врахувати, що слідчий суддя всупереч вимог ст. ст. 40, 214 КПК України визначив правову кваліфікацію кримінального правопорушення, зазначеного у заяві ОСОБА_5 та надав йому правову оцінку, що є недопустимим, оскільки лише орган досудового розслідування уповноважений на визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення.
За наведених обставин, представник вважає, що відомості за заявою ОСОБА_5 повинні бути внесені до ЄРДР та проведене відповідне досудове розслідування.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга представника заявниці ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей, за заявою ОСОБА_5 від 20.01.2025 р. про вчинення кримінального правопорушення.
Скарга обґрунтована тим, що заявниця ОСОБА_5 звернулась до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області із заявою про вчинення співробітниками РТЦК та СП кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, за фактом незаконного позбавлення волі її чоловіка ОСОБА_8 , який мав місце 17.01.2025 р., проте відомості, за вказаною заявою не внесені до ЄРДР.
Відмовляючи у задоволенні скарги представника ОСОБА_6 , слідчий суддя, врахувавши вимоги ст. 214 КПК України, дійшов висновку, що зміст заяви ОСОБА_5 не містить викладу обставин або будь-яких об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення злочинних дій за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, виходячи зі складу зазначеного злочину, при цьому матеріалами перевірки ЄО № 1092 від 20.01.2025 р., встановлено, що чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_8 19.01.2025 р. призваний для проходження військової служби та направлений до військової частини, а відтак будь-яких обставин, які б вказували про вчинення кримінального правопорушення не має.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали, надані судом, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин, є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР. При цьому, реальність конкретної події злочину має визначатись наявністю об'єктивних даних, що свідчать про ознаки об'єктивної сторони злочину, тобто даних про наявність суспільно небезпечного діяння для злочинів з формальним складом та, додатково, даних про наслідки для злочинів з матеріальним складом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 р. відмітив, що КПК України передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Як вбачається з матеріалів провадження, у скарзі, на бездіяльність посадових осіб Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, представник ОСОБА_6 зазначив, що посадові особи вказаного управління поліції не виконали вимоги чинного законодавства, а саме не внесли до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення із заяви ОСОБА_5 від 20.01.2025 р.
У заяві заявниця ОСОБА_5 зазначала про можливі неправомірні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , які незаконно позбавили волі або викрали її чоловіка - ОСОБА_8 , що, на думку заявниці, свідчить про вчинення посадовими особами вказаного центру кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України.
Посадовими особами Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, вказане звернення розглянуто, встановлено відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР.
Слідчий суддя погодився з таким рішенням слідчого, оскільки посадові особи РУП ГУНП в Миколаївській області, зареєстрували заяву, перевірили її, встановили факт відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, з таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки наведені у заяві ОСОБА_5 обставини не свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Крім наведеного слід зазначити, що із заяви ОСОБА_5 не вбачається, що правовідносини виходять із норм КПК України, до заяви не долучено жодних доказів того, що громадянина ОСОБА_8 незаконно затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , та тих обставин, що останній незаконно утримувався на території вказаного центру.
Так, Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р. у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації в тому числі на території Миколаївської області.
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції закону від 02.03.2005 р. з наступними змінами і доповненнями, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виходячи з обставин заяви та вказаних правових норм, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 дійсно перебував у ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому призваний та направлений для проходження військової служби, а твердження заявниці ОСОБА_5 та її представника про незаконне позбавлення ОСОБА_8 свободи не відповідає дійсності, є явно надуманим та таким, що перешкоджає здійсненню призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Посилання апелянта на те що, викладені в заяві відомості про вчинення кримінального правопорушення підлягали обов'язковому внесенню в ЄРДР та слідчий повинен був розпочати досудове розслідування, є неспроможними з огляду на наступне.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.
Разом з тим, зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок зареєструвати заяву не є обов'язком зареєструвати відомості з цієї заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та законодавцем чітко розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
За таких обставин, відсутні підстави для внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_5 , а тому слідчий суддя дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги її представника ОСОБА_6 , апеляційна скарга є необґрунтованою, і апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 406, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2025 року про відмову у задоволенні скарги представника заявниці ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ______________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3