19 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Новоодеського відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 7 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно
ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новопавлівка Новоодеського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152280000066.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
підозрювана - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 7 лютого 2025 року відносно підозрюваної ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 05.04.2025 р. включно, із забороною залишати житло з 21.00 год. до 05.00 год., за адресою АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатись з населеного пункту в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; докласти зусиль до пошуку роботи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, у випадку внесення якої, покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі прокурор не погоджуюсь з рішенням слідчого судді, зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, а обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної, при цьому, судом недостатньо враховано обставин інкримінованого кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваної, яка не працює, не має міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, що дає підстави вважати про наявність ризику ухилення її від слідства та суду.
Прокурор просить врахувати, що підозрювана ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадській порядок і громадську безпеку за ст. 183 КУпАП - завідомо неправдивий виклик поліції, що свідчить про її низьку соціальну відповідальність.
Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділенням відділу поліції № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 1202515228000066, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у тому, що 05.02.2025 р. приблизно о 10.50 год., ОСОБА_6 , знаходилась за місцем свого проживання розташованого за адресою АДРЕСА_1 , де у неї виник злочинний умисел, направлений на завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення та пошкодження об'єктів власності, а саме знищення та пошкодження критично важливого об'єкту інфраструктури - будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що забезпечує діяльність органів державної влади.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , 05.02.2025 р. приблизно о 10.53 год., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, використовуючи особистий мобільний телефон марки «TECHOBL-5CAT, S\N НОМЕР_1 N, IMEI: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 , IMEI: НОМЕР_4 , PSN: НОМЕР_5 , в середині якого встановлено сім-карту оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_6 , здійснила дзвінок на телефон спецлінії «102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Миколаївській області, в ході якого, достовірно знаючи, що інформація, яку вона збирається повідомити, є неправдивою, та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості у населення, порушить громадську безпеку, повідомила оператору спецлінії «102» неправдиву інформації, а саме про закладення вибухової речовини навколо будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Внаслідок вказаних дій, завідомо неправдиве повідомлення ОСОБА_6 , призвело до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб (представників рятувальних служб, швидкої медичної допомоги та національної поліції) для перевірки вказаного повідомлення, а також до тимчасового порушення функціонування ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За результатами перевірки повідомлення про підготовку вибуху, будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , інформація про підготовку вибуху не підтвердилась та вибухонебезпечних предметів не виявлено.
05.02.2025 р. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, а саме завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу, який загрожує загибеллю людей чи інші тяжкі наслідки, об'єктом завідомо неправдивого повідомлення якого стала будівля, що забезпечує діяльність органів державної влади.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце мешкання, одружена, на даний час співпрацює зі слідством, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не доведено неможливості застосування відносно підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу та застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення підозрюваної та його захисника, які вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
За змістом вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
За положеннями ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжних заходів і повинен застосовуватись лише тоді, коли прокурор доведе, що інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Встановлена слідчим суддею обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, підтверджується долученими до клопотання матеріалами, зокрема даними рапортів із чергової частини ВП № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області та інспектора СРПП ВП № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, протоколів огляду місця події від 05.02.2025 р., затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 05.02.2025 р., допиту підозрюваної - ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та іншими матеріалами.
Обґрунтовуючи правові підстави для обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий у клопотанні зазначив, що такий запобіжний захід необхідний з метою запобігання переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Аналогічні доводи наведені й в апеляційній скарзі прокурора.
З огляду на положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики. Тобто, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій.
Отже, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд вважає, що ризики можливого переховування ОСОБА_6 від слідства та суду та незаконного впливу на свідків дійсно мають місце, з огляду на тяжкість та обставини інкримінованого останній кримінального правопорушення, обізнаність підозрюваної про свідків у справі, один з яких є її знайомим.
Разом з тим, зважаючи на дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 , яка раніше не судима, одружена, має постійне місце мешкання, не працює, не має офіційного доходу, а відтак і великих статків, що позбавляє її можливості переховуватись від слідства, на даний час співпрацює зі слідством, за даними протоколу допиту підозрюваної - не заперечує своєї причетності до вчинення інкримінованих їй дій, тому апеляційний суд вважає, що встановлені ризики є незначними, і, з урахуванням належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 під час досудового розслідування, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку, що відносно останньої доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що запобіжить можливим ризикам та буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Будь-яких інших обставин, які б підтвердили доводи клопотання, або виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваної на свободу та свідчили про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, прокурором не наведено.
З огляду на наведене, апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею всебічно, повно та об'єктивно розглянуто клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу, враховані всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, і, підстав для скасування ухвали слідчого судді не має.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 7 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ______________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3