Справа № 577/635/25
Провадження № 3/577/242/25
"11" лютого 2025 р.
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Рідзевська І.О., з участю секретаря судового засідання Олійник В.П., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ст. 122-4 КУпАП,
права у відповідності до ст. 268 КУпАП роз'яснені,
04.02.2025 року до Конотопського міськрайонного суду Сумської області надійшов протокол серії ЕПР1№235170 від 31.01.2025 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Згідно вищевказаного протоколу встановлено, що 31.01.2025 року о 15:00 год. ОСОБА_1 в м. Конотоп по вул. Клубна,6 керувала автомобілем «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_2 , припаркувавшись на стоянці, в її транспортний засіб в'їхав водій ОСОБА_2 , котрий рухався заднім ходом на транспортному засобі «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_3 , після вчинення ДТП ОСОБА_1 покинула місце події, чим порушила вимоги п. 2.10а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала та пояснила, що дійсно 31.01.2025 року сталося ДТП, в якому водій ОСОБА_2 , рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з іі автомобілем. Наміру залишати місце ДТП вона не мала. Після ДТП, водій ОСОБА_2 запропонував відремонтувати її автомобіль та наполягав не викликати працівників поліції. Вона згодилася, після чого вони поїхали до авто майстрів. Дізнавшись вартість ремонтних робіт ОСОБА_2 відмовився оплачувати ремонт. Після чого вона викликала працівників поліції.
Водій ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтвердив покази ОСОБА_1 і зазначив що саме за його ініціативою ОСОБА_1 не викликала працівників поліції та поїхала з місця ДТП.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ "Про міжнародні договори України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пункт 2.10 «а» Правил дорожнього руху передбачає, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені правила дорожнього руху і прагне до цього.
Причетні до дорожньо-транспортної пригоди особи зобов'язані залишатися на місці пригоди. Під час з'ясування причин виникнення дорожньо-транспортної пригоди важливою обставиною є розташування транспортних засобів і предметів на місці ДТП. Тому, для того щоб об'єктивно виявити винних у виникненні ДТП, Правилами дорожнього руху забороняється переміщення транспортних засобів і предметів, а також зміна їх розташування в межах транспортного засобу або місця ДТП.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважаю, необхідним справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП провадженням закрити, з наступних підстав.
Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положенням ст.122-4КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Вимогами ч.1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яку посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Разом з цим, враховуючи обставини події, суд вважає, що ОСОБА_1 поїхала з місця зіткнення, оскільки інший учасник ДТП запропонував їй вирішити питання мирним шляхом, без втручання працівників поліції, а тому у ОСОБА_1 був відсутній умисел у вчиненні правопорушення за ст. 122-4 КУпАП, отже в її діях відсутня і суб'єктивна сторона правопорушення, яка має утворювати склад у сукупності з іншими обставинами.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
На підставі викладеного, вважаю необхідним справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП, провадженням закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись: ст. ст.122-4, ст. ст.247, 283-284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: І. О. Рідзевська