Справа № 592/20697/24
Провадження № 1-кп/592/293/25
25 лютого 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження №62024170040002025, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2024,
щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого оператора 2 штурмової групи 1 штурмової роти 1 штурмового загону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
встановив:
24.02.2022 Президент України видав Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2 102-1X від 24.02.2022, у зв'язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, який діє до цього часу.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, шо вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав, і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.09.2024 за №175 молодшого сержанта ОСОБА_4 , військовослужбовця військової служби за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 16.08.2024 № 93-РС на посаду штаб-сержанта 3 категорії відділення об'єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 , та враховано таким, що з 10.09.2024 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2024 № 213 старшого лейтенанта ОСОБА_6 призначено на посаду заступника командира НОМЕР_4 штурмового загону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , та враховано таким, що з 12.10.2024 справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з положеннями статей 29 - 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступник командира НОМЕР_4 штурмового загону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_6 за своїм службовим становищем та військовим званням є безпосереднім начальником для сержанта ОСОБА_4 .
Під час проходження військової служби сержант ОСОБА_4 відповідно положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь», і далі виконує його Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Однак, сержант ОСОБА_4 , являючись військовослужбовцем військової служби, проходячи її в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1,2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 125, 126, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військової присяги, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, близько 15 годин 15 хвилин 23.10.2024, перебуваючи на території тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , у присутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відкрито відмовився виконати наказ у формі бойового розпорядження командира тактичної групи НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_10 №1/7/9дск від 23.10.2024 про переміщення в район виконання бойового завдання, для виконання службових обов'язків.
Отже, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразились у непокорі, тобто, відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі та пояснив, що згоден з пред'явленим обвинуваченням. Зазначив, що є військовослужбовцем військової служби за контрактом з 2019 року, раніше проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та у вересні 2024 року був переведений з цієї військової частини до військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого оператора 2 штурмової групи 1 штурмової роти НОМЕР_6 штурмового загону. Дійсно 23.10.2024 вдень, перебуваючи на території тимчасового розташування своєї військової частини в АДРЕСА_4 , він відмовився виконувати наказ, який оголосив ОСОБА_6 , про переміщення в район виконання бойового завдання за станом здоров'я. Також пояснив, що під час оголошення були присутні заступник командира, медичний працівник та, ще три особи, яких він раніше не бачив, його відмова була зафіксована на відео. Про вчинене шкодує, щиро розкаюється, бажає продовжити військову службу, готовий надалі захищати Україну.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Ураховуючи, що обвинувачений не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого, отриманих під час досудового провадження в судовому засіданні не є доцільним.
Отже, суд вважав за можливе з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази щодо розміру судових витрат та речових доказів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокору, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
Вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, суд вважає доведеною.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до положень статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, а також ставлення ОСОБА_4 до скоєного, яке полягає у визнанні ним вини та шкодуванні про вчинене, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відносить вчинення ним злочину вперше, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
Також, суд враховує дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він є особою молодого віку, одружений, має на утриманні малолітню доньку, батька, якому встановлена 3 групу інвалідності, на диспансерному обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тривалий час перебуває на військовій службі за контрактом, брав безпосередню участь у бойових діях, наявність заохочень, позитивної службової характеристики з попереднього місця проходження військової служби, також нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
З урахуванням перелічених обставин, особи винного, його ставлення до скоєного, зважаючи на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі, та за правилами ст. 58 КК України замінити призначене покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків грошового забезпечення.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
На підставі ст. 72 КК України суд уважає необхідним зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 покарання строк попереднього ув'язнення з 23.10.2024 по 25.02.2025 включно з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Ураховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_4 призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, на підставі ч. 1 ст. 377 КПК України суд скасовує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільняє обвинуваченого з-під варти.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні, цивільний позов не заявлено.
Керуючись статтями 349, 367-370, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки покаранням у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків грошового забезпечення.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати попереднє ув'язнення з 23.10.2024 по 25.02.2025 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1