нп 3/490/4174/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
54067, м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
Справа № 490/3194/24
24 лютого 2025 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Демінська О.І., в ході розгляду матеріалів, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 746601 від 12.04.2024 року, ОСОБА_1 12.04.2024 року о 21:20 год. за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено в п'яному вигляді, що проявлялось в брудному одязі і неприємному запасі, тим самим ОСОБА_1 порушував громадській спокій та ображав громадську мораль. Вказане правопорушення вчинено двічі протягом року.
Вказані дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч.3 ст. 178 КУпАП.
У судові засідання призначені на 13.01.2025 року, 03.02.2025 року, 12.02.2025 року та 24.02.2025 року ОСОБА_1 до суду не з'явився та приводом на виконання постанови суду не доставлений.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 сповіщався про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правпорушення, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, , до суду не з'явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи.
Відтак, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України.
Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.178 КУпАП, розпивання пива(крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.178 КУпАП, ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності з ч.3 ст.178 КУпАП, дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу в громадських місцях у п'яному вигляді, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Однак, матеріали справи не містять жодного доказу, що громадянин ОСОБА_1 12.04.2024 року о 21:20 год. за адресою: м.Миколаїв, вул. 3 Слобідська 14, перебував в стані сп'яніння, мав неохайний зовнішній вигляд, а отже немає підтверджень вини с за ч.3 ст.178 КУпАП. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Будь-яких інших доказів, що підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП, матеріали справи не містять. Відповідно до відомостей зазначених в протоколі та наявних в матеріалах справи, поліцейський, який склав протокол, свідків для документування правопорушення не залучав, письмові пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності також відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №746601 від 12.04.2024 року відносно ОСОБА_1 не є беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП, а будь-які інші належні та допустимі докази, які б підтвердили його вину, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України, не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних фактів.
Так, відповідно до ст.256 КУпАП, «у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.»
За положеннями ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівому справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, оскільки будь-яких належних, допустимих і достовірних доказів того, що ОСОБА_1 12.04.2024 року о 21:20 год. за адресою: м.Миколаїв, вул. 3 Слобідська 14, перебував у п'яному вигляді, що проявлялось в брудному одязі і неприємному запасі, чим ображав людську гідність та громадську мораль, не надано, та особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.178 КУпАП, не виконано вимоги ст.ст.251, 254, 256, 266 КУпАП, її висновок є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого, такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 178 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя О.І. Демінська